Постанова

від 06.12.2012 по справі 5002-11/4069-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року Справа № 5002-11/4069-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Маслової З.Д.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, на підставі посвідчення за № 005827 від 25.09.12, (прокурор відділу прокуратури міста Севастополя);

позивача, Новожилов Олег Юрійович, на підставі довіреності за №2213 від 25.07.2012р. (Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління");

відповідача, не з'явився, (Керченська міська рада);

третьої особи, Грейдін Олег Ігорович, на підставі довіреності за № б/н від 17.10.11, (Приватне акціонерне товариство "Санаторій "Київ");

третьої особи, Фрєнкель Віталій Анатолійович, на підставі довіреності № б/н від 17.10.11, (Приватне акціонерне товариство "Санаторій "Київ");

розглянувши апеляційну скаргу Керченського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вул. К. Маркса, 28-А,Керч,98300) на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 07 вересня 2012 року у справі № 5002-11/4069-2011

за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98600)

до Керченської міської ради (вул. Кірова, 17,Керч,98300)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Приватне акціонерне товариство "Санаторій "Київ" (вул. Московська, 18,Керч,98300)

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління»звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Керченської міської ради про визнання недійсним рішення 45 сесії 5 скликання Керченської міської ради від 07.04.2009р. «Про передачу земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ»»для обслуговування цілісного майнового комплексу -Санаторій «Київ»»по вул. Московській, 18 в м. Керчі».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням передано Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ»»земельну ділянку, на якій розташовані берегоукріплювальні споруди без згоди їх балансоутримувача - Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", якому вказані берегоукріплювальні споруди передані на підставі Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №995-3/04 від 16.06.2004р.

Отже, позивач вважає, що прийняте рішення органу місцевого самоврядування суперечить законодавству України, яке регулює питання використання протизсувних, берегоукріплювальних гідротехнічних споруд (т.1 а.с. 3-5).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 вересня 2012 року у справі № 5002-11/4069-2011 в позові відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив з тих обставин, що позивачем не доведено, що на земельній ділянці, яка передана у власність відповідачеві, розташовані берегоукріплювальні споруди, що перебувають на балансі позивача.

Крім того, суд зазначив, що позивач, посилаючись на знаходження вказаних споруд на його балансі, не надав суду належних доказів, які б свідчили про їх безоплатне приймання-передачу, або доказів реєстрації права власності чи наявність права господарського відання на вказані споруди.

Також суд звернув увагу на те, що приймаючи спірне рішення, орган місцевого самоврядування виходив з того, що продана земельна ділянка, на час її відчуження, не була обтяжена правами третіх осіб, що взагалі ставить питання про наявність порушеного права позивача.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Керченський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 07 вересня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування заявленої апеляційної скарги прокурор посилається на ті обставини, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд не врахував вимог статей 58, 59, частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, відповідно до яких передача у приватну власність земельних ділянок зайнятих гідротехнічними спорудами можлива лише на умовах оренди.

Також прокурор зауважив, що суд вибірково оцінив докази у справі та дійшов хибного висновку щодо відсутності права у Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на спірні споруди. При цьому не взяв до уваги, що межі земельної ділянки третьої особи встановлені по відношенню до акваторії моря, відповідно до якої знаходяться спірні берегоукріплювальні споруди позивача.

04.10.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: головуючий суддя -Сікорська Н.І, судді -Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.

08.11.2012р. за розпорядженням заступника голови суду, у зв'язку з відпусткою, суддю Котлярову О.Л. замінено на суддю Маслову З.Д.

Відповідно до пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, перебіг строку вирішення спору почався знову.

08.11.2012р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи був відкладений на 06.12.2012р.

03.12.2012р. від Керченської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти її доводів з тих підстав, що прокурор необґрунтовано заперечує проти висновків, проведеної в рамках справи будівельно-технічної експертизи, оскільки мав можливість викласти свої заперечення як під час її проведення, так і після її проведення, чого прокурором зроблено не було. Також Керченська міська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

03.12.2012р. від Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Київ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа заперечує проти викладених у неї доводів з аналогічних підстав, що містяться у відзиві Керченської міської ради.

06.12.2012р. від Керченської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, аналогічний раніше поданому відзиву.

У призначене на 06.12.2012р. судове засідання з'явились прокурор та позивач, які підтримали позовні вимоги та доводи апеляційної скарги та просили рішення господарського суду першої інстанції скасувати. Також у судове засідання з'явились представники третьої особи, які заперечували проти вимог апеляційної скарги та просили рішення суду залишити без змін. Відповідач у призначене судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином поштовою кореспонденцією з повідомленням.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 09.05.1963 № 569 «Про заходи боротьби з обвалами на ПБК»(т.2 а.с. 130-131) дозволена Міністерству комунального господарства УРСР організація Кримського протизсувного управління в м. Ялті.

Відповідно до вищеназваної постанови виконавчий комітет Кримської обласної промислової Ради депутатів трудящих прийняв рішення від 16.09.1964 № 493 «Про організацію Кримського обласного протизсувного управління»(т.2 а.с. 128-129).

З 01.08.1964 організовано Кримське протизсувне управління обласного відділу комунального господарства промислового облвиконкому з лінійними ділянками по експлуатації протизсувних споруд, затверджено положення про Кримське протизсувне управління (т.2 а.с. 128).

Відповідно положень Постанови Ради міністрів УРСР №238 від 26.06.1986 «Про покращання ефективності роботи по захисту берегів Чорного та Азовського морів від руйнувань»(т.2 а.с. 133-134) на підставі проведеної інвентаризації всі наявні побудовані берегозахисні та протизсувні споруди на всьому Південному узбережжі Криму були прийняті на баланс Кримського республіканського протизсувного управління з урахуванням їх в складі основних фондів та визначенням амортизаційних відрахувань за нормами, встановленими до гідротехнічних споруд.

Додатком № 1 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 29.06.1992 № 110-1 «Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)», прийнятої у відповідності до Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність»від 26.03.1991 №885-ХП, майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Криму (т.2 а.с. 137-147).

Рішенням виконавчого комітету Керченської міської Ради народних депутатів від 14.06.1996 р. № 628 пансіонату «Київ»Держкомітету матеріальних ресурсів Криму надано у постійне користування земельну ділянку по вул. Московська, 18. Актом від 17 червня 1996 р. було виконано встановлення меж земельної ділянки в натурі. Надалі 15 липня 1996 року було видано державний акт на право постійного користуванням землею серії КМ 0000020 (т.2 а.с. 113-116).

Постановою від 22 листопада 1996 року № 542/96-ВР (Постанова втратила чинність на підставі Закону № 847-XIV від 07.07.99, ВВР, 1999, № 37, ст.332 ) «Про внесення змін і доповнень до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням»Верховна Рада України внесла до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 3 березня 1995 року «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням»зміни і доповнення згідно з додатком.

Згідно цього Додатку Пансіонат «Київ»(орган управління -Держкомресурсів, код ОКПО -03333624, АР Крим, м. Керч, вул. Московська, 18) виключено з переліку об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням.

У відповідності з вищевказаною Постановою і Законом України «Про приватизацію державного майна»Фондом майна АР Крим видано наказ від 23.01.1998 р. № 91 (т.3 а.с. 10) про здійснення приватизації майна, що належить Автономній Республіки Крим, яке знаходиться в повному господарському віданні державного підприємства «Пансіонат «Київ»код ЗКПО 03333624, розташованого за адресою: м. Керч, вул. Московська,18, шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі названого підприємства.

На виконання наказу Фонду майна АР Крим від 23.01.1998 р. № 91 наказом Фонду майна АР Крим від 25.02.1998 р. № 314 (т.3 а.с. 11) було створено комісію з приватизації майна, що належить Автономній Республіки Крим, яке знаходиться в повному господарському віданні пансіонату «Київ», юридичний адрес: м. Керч, вул. Московська,18.

Наказом Фонду майна АР Крим від 27.02.1998 р. № 353 (з змінами, внесеними Наказом Фонду майна АР Крим від 29.04.1998 р. № 710) (т.3 а.с. 12-14) створено комісію по інвентаризації майна пансіонату «Київ», та наказано провести інвентаризацію цілісного майнового комплексу пансіонату «Київ», станом на 01.05.1998 р.

Комісією, створеною відповідно до наказу Фонду майна АР Крим від 25.02.1998 р. № 314, на засіданні (протокол від 03.06.1998 р. №1) було розглянуто документи, необхідні для здійснення оцінки, результати інвентаризації майна пансіонату «Київ»станом на 01.05.1998 р. і з урахуванням вимог Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 р. № 961, та підтверджено, що вартість майна, яке підлягає приватизації (розмір уставного фонду акціонерного товариства) згідно балансу, документам, необхідним для здійснення оцінки і документації про результати інвентаризації складає 1932641 грн. (т.3 а.с. 15-19).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 4 березня 1992 року № 2163-XII приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Згідно підп. „Г" п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, гідротехнічні захисні споруди.

Комісією по приватизації державного підприємства пансіонату «Київ»було визначено об'єкти, які згідно зі статтею 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 4 березня 1992 року № 2163-XII, не підлягають приватизації, а саме: каналізаційний насос, станція, устрій дорожнього покриття, дизельна, та було прийнято відповідне рішення про виключення цих об'єктів з вартості цілісного майнового комплексу. Ці рішення були відображені в Протоколі засідання комісії по приватизації державного підприємства пансіонату «Київ»від 3 червня 1998р. № 1. (т.3 а.с. 17-18) та в Акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу (т.3 а.с. 15-16), який в свою чергу було затверджено наказом Фонду майна АР Крим від 30 червня 1998 р. № 984 (т.3 а.с. 19).

Надалі, відповідно до Плану приватизації Пансіонату «Київ», затвердженого в.о. голови Фонду майна АР Крим, об'єкти, які не підлягають приватизації: каналізаційна насосна станція та дизельна після закінчення будівництва будуть передані на баланс Управління водопровідно-каналізаційного господарства, устрій дорожнього покриття -на баланс Міськкомунгоспу виконкому міської ради м. Керчі (т.3 а.с. 20-26).

Відповідно до пунктів 1237-1239 Додатку № 7 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 станом на 12 січня 1999 року до переліку майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств і колективних сільськогосподарських підприємств, створених у процесі приватизації і таких, що знаходилися на їх балансі, входило таке:

- ВАТ "ПАНСІОНАТ "КИЇВ", 3333624, (334506, м.Керчь, вул.Московська, 18), незавершене будівництво каналізаційної насосної станції по вул.Московської в м.Кечь;

-ВАТ "ПАНСІОНАТ "КИЇВ", 3333624, (334506,м.Керчь, вул.Московська, 18), незавершене будівництво улаштування дорожніх поверхонь по вул.Московської, Бардіна, Пушкаренко у м.Керчь;

- ВАТ "ПАНСІОНАТ "КИЇВ", 3333624, (334506, м.Керчь, вул.Московська, 18); незавершене будівництво дізельної по вул.Московської у м.Керчь.

Постановою Верховної Ради АР Крим «Про склад майна, що належить Автономній Республіки Крим»від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 визначено майно, що належить Автономній Республіці Крим станом на 12 січня 1999 року. Указана постанова у редакції від 19.02.2003 р. була доповнена додатком 3 «Берегоукріплювальні та протизсувні споруди, що належать Автономній Республіці Крим та знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління». Відповідно до вказаного додатку не передбачалося включення берегоукріплювальних споруд пансіонату «Київ»до майна, що належить Автономній Республіці Крим.

16.06.2004 р. Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 995-3/04 було прийнято берегоукріплювальні споруди ВАТ «Пансіонат «Київ»в м. Керчі до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим (т.1 а.с. 78).

10.08.2004 р. Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим «Про передачу до сфери управління Республіканського комітету по житлово-комунальному господарству Автономної Республіки Крим берегоукріплювальних споруд ВАТ «Пансіонат «Київ»у м. Керчі»Республіканський комітет по житлово-комунальному господарству Автономної Республіки Крим було зобов'язано: 1) створити комісію та здійснити приймання-передачу берегоукріплювальних споруд ВАТ «Пансіонат «Київ» в м. Керчі на баланс Кримського республіканського протизсувного управління відповідно до діючого законодавства України; 2) підготувати проект постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим про внесення відповідних змін у додаток 3 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15 березня 2000 року № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим».

На підставі вказаної постанови був складений акт приймання-передачі об'єктів майна від 15 вересня 2004 року (т.1 а.с. 79), з якого вбачається передача берегоукріплювальних споруд 1992 року побудови, балансовою вартістю 600 735,8 грн.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1710-5/10 від 21.04.2010 р. були внесені зміни до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим», виклавши його у новій редакції. З цього моменту у додатку № 3 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим»з'являється п. 87 у такій редакції:

- Берегоукріплювальні споруди ВАТ "Пансіонат "Київ", (м.Керчь).

Рішенням Керченської міської ради 45 сесії 5 скликання від 07 квітня 2009 року передано у власність шляхом викупу Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ»для обслуговування цілісного майнового комплексу -Санаторій «Київ»по вул. Московська, 18 у м. Керчі земельну ділянку, загальною площею 6,1648 га, за рахунок землекористування Відкритого акціонерного товариства «Санаторій «Київ», Войківська селітебна економіко-планувальна зона К 3-1 (т.1 а.с.5).

На виконання вказаного рішення між Відкритим акціонерним товариством «Санаторій «Київ»та Керченською міською Радою був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23 квітня 2009 року реєстровий № 1169, посвідчений приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу, зареєстрований у Державному реєстрів правочинів за № 3416748 (т.1 а.с. 6-8).

За наслідками договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23 квітня 2009 року Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ»було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 08 травня 2009 року серії ЯЖ № 993098 (т.1 а.с.9).

09.09.2010 р. Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління»було надіслано листа Директору ВАТ «Санаторій «Київ», у якому була зроблена пропозиція надіслати на адресу відправника пропозицію про укладення Договору експлуатації берегоукріплювальних споруд «Пансіонату «Київ», а також договір про надання послуг нагляду за технічним станом берегоукріплювальних споруд та підводному дослідженню берегоукріплювальних споруд (т. 3 а.с. 36).

Вважаючи, що спірне рішення винесено без дотримання вимог норм чинного законодавства, яке регулює порядок розпорядження землями водного фонду, прокурор звернувся до господарського суду про визнання його недійсним.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги прокурора про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування з підстав недотримання водного законодавства під час його прийняття, а саме, відчуження земельної ділянки під берегоукріплювальними спорудами.

Предметом доказування по вказаній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання оскаржуваного рішення недійсним та його скасування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та нормами Цивільного кодексу України, оскільки ставиться питання недійсності рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 393 Цивільного Кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Отже, умовою для подання такого позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності.

Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акту.

Виходячи з правового аналізу наведеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням перелічених органами актів, і таке право має вже існувати, тобто безперечно передувати зверненню до суду, адже відсутність права виключає його судовий захист.

Згідно з роз'ясненнями Президії Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№2-5/35 від 26 січня 2000 року, підставами визнання актів недійсним є невідповідальність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акту недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.

Відповідно до статті 144 Конституції України части 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у містах (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарським судом першої інстанції, Рішенням Керченської міської ради 45 сесії 5 скликання від 07 квітня 2009 року передано у власність шляхом викупу Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ»для обслуговування цілісного майнового комплексу -Санаторій «Київ»по вул. Московська, 18 у м. Керчі земельну ділянку, загальною площею 6,1648 га, за рахунок землекористування Відкритого акціонерного товариства «Санаторій «Київ», Войківська селітебна економіко-планувальна зона К 3-1 (т.1 а.с.5).

Як зазначає позивач, вищевказаним рішенням, Керченська міська рада розпорядилася не належними їй берегоукріплювальними спорудами, а саме: відкісною спорудою збірного залізобетону, набережною, поперечною спорудою із бетону, блоків, причалом, підпірною стіною набережної, які закріплені за Кримським протизсувним управлінням на праві господарського відання, за відсутності наданих міській раді на це повноважень, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»і абз. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»вони є спорудами загальнодержавного значення і не можуть бути об'єктами приватизації чи оренди».

З такими твердженнями не погодився суд першої інстанції та не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до Висновку про технічний стан об'єктів, розташованих на узбережжі Керченської протоки, який був виготовлений на підставі ухвали господарського суду АР Крим про призначення будівельно-технічної експертизи від 13.12.2011 р. по справі № 5002-11/4069-2011, споруди, які знаходяться у межах території ПрАТ «Санаторій «Київ», не є берегоукріплювальними, про що однозначно свідчить висновок експерта (т.2 а.с. 11). Крім того, як убачається з висновку експерта, на території ПрАТ «Санаторій «Київ»(м. Керч, вул. Московська, 18) на 07.04.2009 р. берегоукріплювальні споруди довжиною 190 м на узбережжі Керченської протоки не існували (т. 2 а.с.11).

Щодо доводів позивача відносно елементів відкосно-ступенчатих укріплень з прийнятим відкосним кріпленням -непроникнені залізо-бетонні збірні пліти, зображені на фото 1-4 (т.2 а.с. 22-23) відповідно до технічного звіту по відновленню прибережної частини меж земельної ділянки ПрАТ «Санаторій «Київ»(вул. Московська, 18, м. Керч, АР Крим) (т.2 а.с. 46-87) знаходяться за межами земельної ділянки, межі якої встановлені державним актом на право власності на земельну ділянку від 08 травня 2009 року серії ЯЖ № 993098 (т.1 а.с.9). Такий висновок, зокрема, вбачається з фотофіксації робіт з відновлення межових знаків за точками 48-60 (т.2 а.с. 71-83).

Щодо такого об'єкту як «набережна», то його наявність не підтверджується матеріалами технічної інвентаризації будівель та споруд ПрАТ «Санаторій «Київ»по вул. Московській, 18, у м. Керчі та висновком експерта. Натомість відповідно до інвентарної справи БТІ ПрАТ «Санаторій «Київ», дослідженої судом першої інстанції на узбережжі Керченської протоки по вул. Московській, 18, у м. Керчі зазначається такий об'єкт як мащення, якій не є берегоукріплювальною спорудою (т.3 а.с. 37, т.3 а.с. 10).

Також суд першої інстанції критично оцінив доводи позивача щодо знаходження берегоукріплювальних споруд на балансі КРП «Протизсувне управління», при цьому виходив з положень пункту 9 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 року № 01-8/98, де зазначено, що арбітражним судам слід також виходити з того, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Відповідно до п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/255 від 02.04.1994 р. одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Крім того, місцевим господарським судом було правильно зазначено про те, що позивачем на надано доказів, а тому не доведений факт та джерела фінансування Кримським Республіканським підприємством «Протизсувне управління»або іншою особою берегоукріплювальних споруд по вул. Московській 18 у м. Керчі довжиною 190 м.

Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004 р. № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підп. 4 п. 1.5. Тимчасового положення у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) -земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Однак, позивач не надав суду доказів державної реєстрації за ним прав не берегоукріплювальні споруди по вул. Московській, 18 у м. Керчі довжиною 190 м, також наявності правомочності на управління даним майном.

Крім того, відповідно до листа-довідки КРП «Керченське МБРТІ»від 25.10.2011 р. вих. № 4871 (т.2 а.с. 105) відповідно даних інвентарної справи за адресою: вул. Московська, 18 у період з 01.01.1987 р. по 24.10.2011 р. фізичні особи або юридичні особи до КРП «КМ БРТІ»з питаннями державної реєстрації прав на берегоукріплювальні споруди Санаторію «Київ», що знаходяться за адресою: м. Керч, вул. Московська, 18 не зверталися.

Таким чином, безперечних доказів, які підтверджують право власності або право оперативного управління берегоукріплювальними спорудами, які знаходяться на земельній ділянці, переданої у власність ПРАТ "Санаторій "Київ" для обслуговування цілісного майнового комплексу, позивачем не надано, а судом не встановлено.

Крім того, колегія суддів вважає варто зазначити, що позивачем не надано у підтвердження своїх доводів, належних доказів щодо знаходження у складі цілісного майнового комплексу "Санаторій "Київ" берегоукріплювальних споруд, які належать Автономній Республіки Крим. З цього приводу представник позивача в судовому засіданні в апеляційній інстанції зазначив, що з матеріальними претензіями та з судовими позовами до ПрАТ "Санаторій "Київ" щодо оскарження правових підстав набуття права власності на цілісний майновий комплекс, до якого на думку позивача входять берегоукріплювальні споруди, не звертались.

Щодо відсутності прав у Керченської міської ради щодо розпорядження наданою ПРАТ "Санаторій "Київ" земельною ділянкою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) територіальній громаді м. Керч належить право комунальної власності на землю.

Передача у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом, в тому числі, укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

На підставі оскаржуваного рішення ради, Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23.04.2009 р. (реєстр № 1169) та державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ЯЖ 993098) ВАТ «Санаторій «Київ»було передано за плату у власність земельну ділянку, загальною площею 6,1648 га, у межах, встановлених Планом земельної ділянки, який є Додатком № 1 до договору купівлі -продажу, з кадастровим номером 01112:00000:01:013:0885, розташованою за адресою: Україна, АР Крим, м. Керч, вул. Московська, 18. Земельна ділянка розташована у Воїківській селітебній економіко-планувальній зоні К 3-1 та відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.

Згідно пункту 1.2 договору купівлі - продажу від 23.04.2009 р. земельна ділянка належить Керченській міській Раді на праві комунальної власності, яка, відповідно до Земельного кодексу України, має право розпоряджатись землею комунальної власності.

Пунктом 1.4 договору купівлі - продажу від 23.04.2009 р. передбачено, що земельна ділянка продається під обслуговування цілісного майнового комплексу -Санаторій «Київ» по вул. Московська, 18, а Керченська міська Рада свідчить про відсутність будь-яких прав фізичних та юридичних осіб щодо земельної ділянки.

Відсутність заборони на вищевказану земельну ділянку підтверджується довідкою з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.04.2009 р. та закріплена у п. 2.7. договору купівлі - продажу від 23.04.2009 р.

Твердження прокурора про те, що Керченська міська рада оскарженим рішенням розпорядилася землями водного фонду, колегія суддів вважає не обґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Пунктом „в" частини 1 статті 58 Земельного кодексу передбачено, до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

16.06.2004 р. Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 995-3/04 було прийнято берегоукріплювальні споруди ВАТ «Пансіонат «Київ»в м. Керчі до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим (т.1 а.с. 78).

На підставі вказаної постанови був складений акт приймання-передачі об'єктів майна від 15 вересня 2004 року (т.1 а.с. 79), з якого вбачається передача берегоукріплювальних споруд 1992 року побудови, балансовою вартістю 600 735,8 грн.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1710-5/10 від 21.04.2010 р. були внесені зміни до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим», виклавши його у новій редакції. З цього моменту у додатку № 3 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим»з'являється п. 87 у такій редакції:

- Берегоукріплювальні споруди ВАТ "Пансіонат "Київ", (м.Керчь).

Проте, здійснюючи розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що вказані документи не доводять, що саме на спірній земельній ділянці загальною площею 6,1648 га, з кадастровим номером 01112:00000:01:013:0885, розташованою за адресою: Україна, АР Крим, м. Керч, вул. Московська, 18 у Воїківській селітебній економіко-планувальній зоні К 3-1, яка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, знаходяться берегоукріплювальні споруди ВАТ "Пансіонат "Київ" в м. Керчі, а також не доводять, що спірна земельна ділянка, відносно якої було прийняте оскаржене рішення та укладений договір купівлі-продажу, належить до відання КРП "Протизсувне управління".

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано доказів того, що за наявності оскарженого рішення Керченської міської ради, позивач позбавлений можливості використовувати покладені на нього функції відповідно до Статуту підприємства по управлінню берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами, що знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання.

Отже, враховуючи викладене та встановлені обставини під час здійснення судового провадження, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав встановлення факту відсутності порушеного права позивача оскарженим рішенням Керченської міської ради від 07.09.2009 року.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростували висновків, викладених в рішенні господарського суду, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Керченського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 вересня 2012 року у справі № 5002-11/4069-2011 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді З.Д. Маслова

І.В. Євдокімов