Постанова

від 04.12.2012 по справі 10793/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 грудня 2012 р. Справа № 2-а-10793/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Голуб І.М.,

представників відповідача - Сіренко Ю.Ю., Ломовій Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Фірма "Конс" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство фірма "КОНС" (надалі за текстом -ППФ "КОНС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом -Дергачівська МДПІ Харківської області ДПС) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС за формою "Р" за № 0000142223 від 24.05.2012 року та за формою "Р" № 0000712223 від 26.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з акту перевірки від 26.04.2012 року за № 106/22-107/24347932 вбачається, що відповідачем визнано незаконним включення позивачем до складу податкового кредиту за червень, вересень та листопад 2011 року віднесення суми ПДВ за нікчемними правочинами по придбанню товарів на суму 403 017,00 гривень чим порушено п. 198.6 Податкового кодексу України (надалі за текстом -ПК України) відносно формування складу податкового кредиту за відповідні періоди у 2011 році, оскільки підставою для включення вказаних сум до податкового кредиту стали, отримані від контрагента (ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка") податкові накладні за отримані товари. У ході перевірки відповідачем було направлено запит до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (надалі за текстом -ДПІ у Московському районі м. Харкова) на предмет зустрічної звірки по контрагенту позивача - ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" та його господарських взаємовідносин з позивачем на загальну суму 2 418,1 тис. гривень у тому числі ПДВ 403,0 тис. гривень. За даним запитом відповідачем була отримана відповідь за № 416/7/ 23-118 від 10.04.2012 де ДПІ у Московському районі м. Харкова надає акт про неможливість проведення зустрічної звірки ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" код ЄДРПОУ 30884849. Причин неможливості проведення перевірки цього підприємства ДПІ у Московському районі м. Харкова не наведено, з огляду на те, що відповідачем зроблено висновок, що видані ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування складу податкового кредиту позивачем.

Також відповідачем визнано незаконним включення позивачем до складу валових витрат у 2-4 кварталах 2011 року віднесення суми витрат за нікчемними правочинами по придбанню товарів у контрагента позивача - ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" на загальну суму 1 569 565,21 гривень та заниження податку на прибуток у сумі 361 000,00 гривень, чим порушено п.п. 138.8 ст. 138, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, податковим органом видані позивачу оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення за формою "Р" за № 0000142223 від 24.05.2012 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 456 872,25 грн. (403 017,00 грн. -основного платежу, 53 855,25 грн. -штрафних (фінансових) санкцій) та за № 0000712223 від 26.09.2012 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 361 000,00 грн. (361 000,00 грн. -основного платежу).

Проте, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та обставини їх прийняття податковим органом не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ППФ "КОНС " зареєстровано 02.03.1993 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 24347932.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби у Дзержинському районі м. Харкова 12.03.1993 року за № 3288, станом на 09.12.2008 року перебуває на обліку в Дергачівській МДПІ Харківської області ДПС -довідка про взяття на облік платника податків № 1715/29-130 від 16.01.2008 року.

На підставі направлень від 15.03.2012 року № 129, № 127, № 130 та наказів № 117 від 27.02.2012 року та № 53 від 09.04.2012 року Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС в рамках ст. 77, ч. 2 ст. 82 ПК України та відповідно до плану графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ППФ "КОНС" вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатам проведеної перевірки Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС складено акт від 26.04.2012 року № 106/22-107/24347932 "Про результати планової виїзної перевірки ППФ "КОНС" податковий номер 24347932 з питань дотриманя вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року" (надалі за текстом -акт від 26.04.2012 року № 106/22-107/24347932)

Згідно висновку акту від 26.04.2012 року № 106/22-107/24347932 податковим органом встановлено порушення ППФ "КОНС", а саме:

- п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у І кварталі 2011 року в сумі 373050,00 грн., що занизило податок на прибуток в сумі 373050,00 грн., в т. ч. за І квартал 2011 року 93263,00 грн.;

- п. 198.6 ПК України до складу податкового кредиту у червні, вересні, листопаді 2011 року безпідставно віднесено суми ПДВ за нікчемними правочинами по придбанню товарів на суму 403017,00 грн.;

- п.п. 138.8 ст. 138, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 ПК України до складу валових витрат у ІІ-ІV кварталі 2011 року безпідставно віднесено суми ПДВ за нікчемними правочинами по придбанню товарів на суму 361000,00 грн.;

- п. 142.1 ст. 142 ПК України до складу валових витрат у ІІ-ІV кварталі 2011 року безпідставно віднесено суми по нарахуванню премій директору підприємства в сумі 122070,00 грн.;

- п.п. 6.3.2, п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, п.п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в частині надання податкової соціальної пільги 2 працівникам -ОСОБА_4 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 та ОСОБА_5 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4, які є також суб'єктами підприємницької діяльності.

За результатами розгляду висновків акту перевірки податковим органом -відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення за формою "Р" за № 0000142223 від 24.05.2012 року та за формою "Р" № 0000712223 від 26.09.2012 року.

Відповідно до пп. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з положеннями пп. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, суд відзначає, що спір виник з приводу формування позивачем валових витрат обігу та виробництва, а також з приводу формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, при вирішенні спору належить застосовувати приписи ст. 138 "Склад витрат та порядок їх визнання" ПК України, які надають визначення валових витрат. Так, згідно п.п. 138.1.1. ст. 138 ПК України зазначено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до ст. 138.6. собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно вимог п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV зі змінами та доповненнями, встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що згідно договорів № КП 10.06.09 від 01.06.2011 року; № КП 01.09.09 від 01.09.2011 року; № КП 28.09.10 від 28.09.2011 року; № КП 11.11.11 від 11.11.2011 року, укладеного між позивачем та його контрагентом ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка", останній здійснював продаж автомобілів марки БАЗ Т 713.13 позивачу.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що з досліджених в судовому засіданні копі первинних облікових документів, підписаних позивачем з контрагентом, встановлено, що в них зазначено відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також в акті перевірки відображено, що ППФ "Конс" виключено відповідачем з податкового обліку всі операції, які пов'язані з придбанням товарів від ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" за період з червня 2011 року по листопад 2011 року включно.

Наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних підтверджується, що за вищевказаний період від ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" на адресу позивача були поставлені товари (автомобілі БАЗ Т713.13).

Так, за видатковою накладною № РН-24.06-2 від 24 червня 2011 року до договору № КП 10.06.09 від 01.06.2011 року позивачем було придбано автомобілі БАЗ Т713.13 у кількості 7 одиниць на загальну суму 1 125 600,00 гривень у т.ч. ПДВ - 187 600,00 гривень.

За видатковою накладною № РН-26,09-2 від 26 вересня 2011 року до договору

№ КП 01.09.09 від 01.09.2011 року позивачем було придбано автомобілі БАЗ Т713.13 у кількості 4 одиниць на загальну суму 644 000,00 гривень у т.ч. ПДВ - 107 333,33 гривень.

За видатковою накладною № РН-12,10-2-1 від 12 жовтня 2011 року до договору № КП 28.09.10 від 01.06.2011 року позивачем було придбано автомобілі БАЗ Т713.13 у кількості 3 одиниць на загальну суму 483 000,00 гривень у т.ч. ПДВ - 80 500,00 гривень.

За видатковою накладною № РН-24,11-1 від 24 листопада 2011 року до

договору № КП 11.11.11 від 11.11.2011 року позивачем було придбано автомобіль БАЗ Т 713.13 у кількості 1 одиниці на загальну суму 165 000,00 гривень у т. ч. ПДВ - 27 583,33 гривень.

Фактичне виконання договорів підтверджується належним чином складеними актами приймання -передачі транспортних засобів згідно Додатку 6 до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, затверджених Постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року за № 1388.

Позивачем надані податкові накладні, які були оформлені та отримані від контрагента позивача ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка"у кількості 10 штук:

податкова накладна № 157 від 20.06.2011 року на суму 112 560,00 гривень у т.ч. ПДВ - 18 760,00 гривень;

податкова накладна № 160 від 22.06.2011 року на суму 530 640,00 гривень у т.ч. ПДВ - 88 440,00 гривень;

податкова накладна № 162 від 23.06.2011 року на суму 429 800,00 гривень у т.ч. ПДВ - 71 633,33 гривень;

податкова накладна № 165 від 24.06.2011 року на суму 52 600,00 у т.ч. ПДВ - 8 766,67 гривень;

податкова накладна № 260 від 05.09.2011 року на суму 128 800,00 у т.ч. ПДВ - 21 466,67 гривень;

податкова накладна № 289 від 26.09.2011 року на суму 515 200,00 гривень у т.ч. ПДВ - 85 866,67 гривень;

податкова накладна № 296 від 29.09.2011 року на суму 283 000,00 у т.ч. ПДВ - 47 166,67 гривень;

податкова накладна № 316 від 12.10.2011 року на суму 200 000,00 у т.ч. ПДВ - 33 333,33 гривень;

податкова накладна № 372 від 16.11.2011 року на суму 16 550,00 у т.ч. ПДВ - 2 758,33 гривень;

податкова накладна № 381 від 23.11.2011 року на суму 148 950,00 у т.ч. ПДВ - 24 825,00 гривень.

Також на підтвердження здійснення розрахунків за договорами з контрагентом позивачем надані платіжні доручення та банківські виписки з відміткою банку, які засвідчують факт виконання позивачем грошових зобов'язань за спірними правочинами, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

На розгляд суду також були представлені платіжні доручення від позивача в оплату за отриманий від контрагента товар: № 2024 від 20.06.2011 року на суму 112 560,00 грн.; № 2043 від 22.06.2011 року на суму 530 640,00 грн.; № 2047 від 23.06.2011 року на суму 429 800,00 грн.; № 2050 від 24.06.2011 року на суму 52 600,00 грн.; № 2275 від 05.09.2011 року на суму 128 800,00 грн.; № 2356 від 26.09.2011 року на суму 515 200,00 грн.; № 2384 від 29.09.2011 року на суму 283 000,00 грн.; № 2436 від 13.10.2011 року на суму 200 000,00 грн.; № 2543 від 16.11.2011 року на суму 16 550,00 грн.; № 2576 від 23.11.2011 року на суму 148 950,00 грн. на загальну суму 2 418 100,00 грн..

Зміст наданих позивачем до суду документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В ході розгляду адміністративної справи з боку представників податкового органу -відповідача надані пояснення, що в акті від 26.04.2012 року № 106/22-107/24347932 податковим органом не відображено порушень щодо змісту первинної документації за перевіряємий період.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Окремо суд звертає увагу, що податковим органом не виявлено порушень законодавства в контексті правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеним в акті контрагентом, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не мав.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, з огляду на приписи ст. ст. 6 і 8 Конституції України, ст. ст. 2, 11 КАС України, суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Окрім того, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач, взяв до уваги висновки акту на предмет зустрічної звірки діяльності контрагента позивача, фактично надав висновкам згаданого акту преюдиціального значення і саме з цього мотиву зробив власне судження про нікчемність правочинів, вчинених позивачем та про нереальність проведених на виконання цих правочинів господарських операцій.

Так, за даними акту перевірки, відповідачем була отримана відповідь за № 416/7/ 23-118 від 10.04.2012 року від ДПІ у Московському районі м. Харкова, яка надає акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка", код за ЄДРПОУ 30884849, за № 102/22/30884849 від 09.04.2012 року. Причин неможливості проведення зустрічної перевірки цього підприємства у акті не наведено.

Таким чином, відповідачем було зроблено суб'єктивний висновок щодо нікчемності цього правочину та порушення п. 198.6 ПК України відносно формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість у період: за червень, вересень та листопад 2011 року на загальну суму 403 017,00 грн..

В ході розгляду адміністративної справи встановлено, що позивач звернувся до ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" з проханням надати пояснення щодо ситуації, що склалася за предметом зустрічної перевірки, та 28 травня 2012 року від ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" було отримано відповідь, що 28 квітня 2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено зустрічну перевірку за документальним підтвердженням господарських відносин з контрагентом ППФ "КОНС" (позивачем) за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року. Так, в результаті зустрічної перевірки було складено довідку за № 29/22/30884849 від 28.04.2012 року, у якій старшим державним податковим ревізором-інспектором О.В. Безлєпкіним, за результатами звірки, документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" та ППФ "КОНС" за їх видом, обсягом, якості та розрахунками. Також звіркою встановлено відображення в податковому обліку ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" усіх господарських операцій та розрахунків із позивачем.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Між тим, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). З положень наведених норм права випливає, що сам лише акт проведеної податковим органом перевірки діяльності платника податків, де викладені певні висновки контролюючого органу, не є достатнім доказом нереальності господарських операцій, позаяк законодавець не надав акту перевірки преюдиціального значення.

Отже, мотиви, покладені податковим органом в основу спірних податкових повідомлень - рішень за даними епізодами, суперечать закону.

Відтак, обраний відповідачем у спірних правовідносинах спосіб реалізації владної управлінської функції також прямо суперечить закону.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм ПК України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Щодо юридичної відповідальності суд зазначає, що основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України зазначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Окремо суд звертає увагу, що з приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину належать до виключної прерогативи судових органів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення позивачем п. 198.6 ПК України відносно формування складу податкового кредиту за червень, вересень та листопад 2011 року безпідставно віднесено суми ПДВ за нікчемними правочинами по придбанню товарів на суму 403017,00 гривень, та п.п. 138.8 ст. 138, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 ПК України відносно формування складу валових витрат у 2-4 кварталах 2011 року безпідставно віднесено суми витрат за нікчемними правочинами по придбанню товарів у розмірі 361000,00 грн. є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень вимог податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки належним чином обґрунтовані законодавчою базою, підтверджені належними беззаперечними доказами.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Фірма "Конс" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (вул. Садова, буд. 10, м. Дергачі, Харківська область, 62302) від 24.05.2012 року за формою "Р" № 0000142223 та від 26.09.2012 року за формою "Р" № 0000712223.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірма "Конс" (вул. Потьомкіна, 18-а,, смт. Солоницівка, Дергачівський район, Харківська область, 62370, ЄДРПОУ 24347932) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10.12.2012 року.

Суддя Супрун Ю.О.