Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а-13127/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2012 року № 2а-13127/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альма-2» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування наказу ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альма-2»(надалі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва ДПС (надалі -відповідач) з наступними позовними вимогами, а саме:

1) визнати протиправним наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва ДПС №1242 від 29.08.2012.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 13.11.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для привального вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях, що надавались під час розгляду справи.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення, приєднані до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п.200.11 ст.200 Кодексу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Альма - 2», (код ЄДРПОУ 23501621) бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних (звітних) податкових періодах: з травня 2012року по червень 2012 року у сумі 4343601,00грн., у т.ч. по періодах: за травень 2012 року у сумі 3770709,00грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданої за відповідний звітний (податковий) період (вх. №9035227088 від 20.06.2012 року), за червень 2012 року у сумі 572692,00грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданої за відповідний звітний (податковий) період (вх. №9041897187 від 20.07.2012 року).

Направлення від 31.08.2012 року №1409, №1410 та копію оскаржуваного наказу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 29.08.2012 року №1242 вручено 31.08.2012 року під розписку ОСОБА_1 головному бухгалтеру ТОВ «Альма - 2».

Як зазначає відповідач, оскільки перевірку проведено з відома директора ТОВ «Альма - 2»ОСОБА_2, у журналі реєстрації перевірок ТОВ «Альма - 2»вчинено записи від 31.08.2012 №4 та №5, а під час перевірки було надано всі необхідні документи, то, на думку ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач, в обґрунтування власної правової позиції, зазначає, що при винесенні спірного Наказу №1242 від 29.08.2012, відповідачем не було взято до уваги наступного.

Так, відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пп. 78.1.8. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, тривалість яких встановлена у статті 200 ПКУ), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків -10 робочих днів.

Таким чином, строки перевірок, проведення яких передбачено п. 78.1.8. ПКУ, встановлені ст.200 ПК України.

Згідно з п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Остання ж проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка може бути проведена протягом 60 діб з моменту останнього дня для подання податкової декларації з ПДВ за відповідний період.

В даному випадку граничним терміном подання податкової декларації за травень 2012 року є 20.06.2012 року та, відповідно, проведення документальної позапланової виїзної перевірки за вказаний період можливе лише протягом 60 днів починаючи з 20 червня, а саме до 19 серпня 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає за можливе погодитись з доводами заявника адміністративного позову з приводу того, що при винесені спірного наказу ДПІ в Оболонському районі міста Києва № 1242 від 29 серпня 2012 року «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки», суб'єктом владних повноважень не було дотримано вказаних положень ст. 200 ПК України, адже присічною датою початку проведення перевірки, в даному випадку, є 20.08.2012 (понеділок), а згідно оскаржуваного Наказу перевірку призначено терміном 5 робочих днів з 31.08.2012.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Втім, в даному випадку суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 79.2 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Правовий аналіз вказаних норм дає змогу прийти до висновку, що позапланова невиїзна перевірка може бути проведена за умови дотримання наступних обставин:

1)наявність рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом;

2)надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки;

3)надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд неодноразово звертав увагу позивача на те, що обрання способу захисту порушеного права у формі визнання протиправним та скасування Наказу на проведення перевірки, за умови фактично проведеного контрольного захисту є неналежним способом захисту порушеного права, втім представник позивача наполягав саме на задоволенні визначених адміністративним позовом вимог.

Відповідно до п. 79.2 ст.79 ПК України виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, а доводи позивача з приводу того, що органом владних повноважень здійснено заходи, які заздалегідь унеможливлюють своєчасне реагування платника податків на письмове повідомлення про початок перевірки, що свідчить про протиправність дій та невиконання вимог передбачених ст. 79 Податкового кодексу, спростовуються положеннями п. 79.3 ПК України, за якими присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально -правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Згідно з абз.1 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до змісту п. 3 р. I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі -Порядок оформлення результатів перевірок) результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зважаючи на викладене під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б в сукупності підтверджували той факт, що спірний Наказ щодо проведення перевіркивпливає на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації, а іншого позивачем не обґрунтовано та не доведено.

Крім того, суд приходить до висновків, що станом на момент розгляду справи відсутнє порушене право позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу про проведення перевірки, оскільки перевірку, призначену вказаним наказом, вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки. Отже, дії по призначенню перевірки, що знайшли своє відображення у відповідному Наказі, що вичерпав свою дію станом на час розгляду даної справи -жодним чином не порушують прав та інтересів позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, слід відзначити, що в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)"стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, право позивача не може бути відновлено шляхом визнання протиправним акту індивідуальної дії -Наказу №1242 від 29.08.12, а тому суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, тому, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Альма-2», в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.