Постанова

від 05.12.2012 по справі 12029/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 грудня 2012 р. Справа № 2-а-12029/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Удовиченка К.І.,

представника відповідача - Задорожної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківського міської ради, за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техноресурс" про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом -ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-техноресурс»(надалі за текстом -ТОВ «Пром-техноресурс»), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Пром-техноресурс»шляхом визнання недійсним запису № 1 480 105 0001053229 від 10.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що договір оренди приміщення за адресою: м. Харків, вул. Ак. Проскури, буд. 1, укладеного 03.07.12 року між ТОВ «Пром-техноресурс»та ТОВ "Вітас" є недійсним через його невідповідність законам України, а відтак він не створює жодних юридичних наслідків, окрім наслідків, що безпосередньо пов'язані з його недійсністю.

Також позивач зазначив, що при наданні відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Пром-техноресурс»не мало права зазначати у якості юридичної адреси: м. Харків, вул. Ак. Проскури, буд. 1 (відповідно до договору оренди приміщення від 03.07.12 року).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не повідомив суд про позицію відповідача відносно позовних вимог, проте зазначив, що дії відповідача під час проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Пром-техноресурс»відповідають вимогам законодавства.

Представник третьої особи ТОВ «Пром-техноресурс»у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст. 35 КАС України третя особа є належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання. Третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась. Таким чином, суд вважає, що третя особа є належно повідомленою про дату, час та місце судового засідання, її відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, що відбулось 22.11.2012 року з боку третьої особи надані заперечення проти адміністративного позову.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 23.10.2012 року виконавчим комітетом Харківської міської ради проведено державну реєстрацію ТОВ «Пром-техноресурс»(місцезнаходження: м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1) про що зроблено запис № 1 480 102 0000 053229.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 року. Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з визначенням, наданим у ст. 1 Закону України №755-IV, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України № 755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Таким чином, повноваження державного реєстратора полягають у засвідченні певних фактів, передбачених чинним законодавством, при надходженні до нього певного пакету документів (від заявника чи поштою). Усі реєстраційні дії проводяться державним реєстратором на підставі поданого уповноваженою особою пакету документів передбаченого відповідною статтею Закону № 755.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) документи, визначені ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до договору оренди приміщень від 03.07.2012 року ТОВ "Вітас" передав, а ТОВ «Пром-техноресурс»отримав в оренду приміщення, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Проскури, 1, загальною площею 18,17 кв. м..

Статтею 55-1 Господарського Кодексу України визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та провадження фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Таким чином, документи, подані для проведення державної реєстрації, відповідали вимогам положень ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", на час проведення державної реєстрації ТОВ «Пром-техноресурс»правомірно зазначив у якості юридичної адреси, адресу: м. Харків, вул. Ак. Проскури, б. 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем належних доказів в обґрунтування позову суду не надано.

Щодо посилань податкового органу на недійсність договору від 03.07.2012 року укладеного між ТОВ "Вітас" та ТОВ «Пром-техноресурс», суд зазначає, що частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного, об'єктивного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року в контексті Податкового кодексу України виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, належать до виключної прерогативи судових органів.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду адміністративної справи з боку податкового органу не повідомлено про існування судових рішень з цього приводу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо проведення зустрічної звірки позивача по справі.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону та враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківського міської ради, за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техноресурс" про скасування державної реєстрації змін до установчих документів - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11.12.2012 року.

Суддя Супрун Ю.О.