Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-5870/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-5870/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-5870/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Наргус», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби , в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000050845 від 07.03.2012 року на суму 1288,00 грн. та №0000060845 від 07.03.2012 року на суму 2271,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року адміністративний позов ТОВ «Наргус» - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові №0000050845 від 07.03.2012 року на суму 1288,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1288,00 грн.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000060845 від 07.03.2012 року на суму 2271,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 757,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариство і обмеженою відповідальністю "НАРГУС" (код ЄДРПОУ 22628517, юридична адреса: вул. Академіка Проскури, 1, м.Харків, 61085) витрати зі сплати судового збору у розмірі 109,40 грн. (сто дев'ять гривень сорок копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Наргус» - відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 138.1 ст. 138, ст.. 198 Податкового кодексу України, ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу №87 від 16.02.2012 року та згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Наргус" (код ЄДРПОУ 22628517) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за травень, липень 2011 року та податку на прибуток за II -III квартал 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Топал" (код ЄДРПОУ 24124439). За результатами перевірки складено акт №138/45-011/22628517 від 21.02.2012р. (а.с.12 - 21).

Не погоджуючись із висновками, викладеними у вказаному акті, позивачем було подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби заперечення №468 від 27.02.2012р. на акт №138/45-011/22628517 від 21.02.2012р. (а.с.23 - 29). За результатами розгляду заперечення Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби надіслала лист №2594/10/45-024 від 03.03.2012р. до ТОВ "Наргус", в якому повідомила, що акт №138/45-011/22628517 від 21.02.2012 р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки відповідає нормам діючого законодавства та залишається незмінними (а.с. 30 - 31).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Наргус":

- п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами і доповненнями, підприємством завищено суму податкового кредиту липня 2011 року на суму ПДВ 1513,80 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет за липень 2011 року на суму 1514,0 грн.

- п. 138.1 ст. 138; п.138.8. ст. 138, абз. г) п. п. 138.8.5. п.138.8. ст.138, Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами і доповненнями, ТОВ "Наргус" завищено собівартість виготовлених та реалізованих товарів за II - III квартал 2011 року на суму 5601,06 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств II-III квартал 2011р. на суму 1288,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №138/45-011/22628517 від 21.02.2012р. відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000060845 від 07.03.2012р., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку ПДВ у розмірі 1514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 757,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000050845 від 07.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток розмірі 1288,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0,00 грн. (а.с. 44 - 45).

Не погоджуючись із рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби позивач подав скаргу №612 від 14.03.2012р. до Державної податкової адміністрації у Харківській області про перегляд, скасування та відкликання податкових повідомлень -рішень СПДІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби (а.с.32 - 38). За результатом розгляду скарги Державна податкова служба у Харківській області прийняла рішення №2377/10/10.2-17 від 10.05.2012р. про залишення без змін податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у М.Харкові Державної податкової служби від 07.03.2012 №000050845 та №0000060845, а скаргу ТОВ "Наргус" без задоволення (а.с.40 - 43).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №138/45-011/22628517 від 21.02.2012 р., позивач вважає, що винесені на його підставі податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як визначено підпунктом 14.1.54 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки податкового органу про відсутність реального вчинення господарської операцій за травень 2011 року між ТОВ "Наргус" та ТОВ "Топал".

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Наргус" (як Покупцем) з ТОВ "Топал" (як Продавцем) погоджено продаж товарів за найменуванням "труба 325*7".

Оплата за товар за даною поставкою проведена згідно рахунку №47 від 12.05.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №9073 від 18 травня 2011 року. За фактом проведено оплати ТОВ "Топал" видано на користь ТОВ "Наргус" податкову накладну №4 від 18.05.2011 року.

Згідно листа від 20.05.2011 року ТОВ "Топал" повідомлено ТОВ "Наргус" про можливість отримання товару "труба металлическая 325*7" в кількості 1,2 т. на загальну вартість 9082,80 грн. на складі підприємства - продавця.

ТОВ "Топал" здійснено поставку ТОВ "Наргус" товарів за найменуванням "труба 325*7", що підтверджується накладною №42 від 24.05.2011р. Факт придбання та транспортування товару від Продавця на склад Покупця - ТОВ "Наргус", що знаходиться за адресою вул. Проскури 1, підтверджується товарно-транспортною накладною від 24 травня 2011 року та подорожнім листом вантажного автомобіля №966354 від 24 травня 2011 року. Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Наргус" було оформлено прибутковим ордером №ПО-004663 від 24 травня 2011 року.

Товар придбаний в результаті господарської операції між ТОВ "Топал" та ТОВ "Наргус" частково був використаний останнім в своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №КА-0000230 від 30 червня 2011 року, актом списання за червень 2011 року, актом списання за липень 2011 року, картками бухгалтерського обліку (а.с. 56 - 60, 67 - 69).

При цьому, колегія суддів зазначає, що актом перевірки №138/45-011/22628517 від 21.02.2012р. встановлена ділова мета використання товару, придбаного у ТОВ "Топал", а саме для виготовлення шпулей, які використовуються на обладнанні (ламінаторі), що належить ТОВ "Наргус". Порушень бухгалтерського обліку та правильності оформлення документів при виготовленні з труби шпулей зазначеним вище актом перевірки не встановлено.

Слід відмітити, що ТОВ "Наргус" мав фактичну можливість виготовлення шпулей. В штатному розкладі підприємства є спеціальний структурний підрозділ та фахівці в певній області знань, що підтверджується довідкою - витягом з штатного розкладу за 2011 рік від 28.04.2012 року (а.с. 66). На балансі підприємства враховане спеціальне обладнання (станки слюсарні, токарні, фрезерні і т.п.) для виготовлення шпулей, ламінатори (обладнання для нанесення клею), які підлягали ремонту (відомість по рахунку 10.4.0, основні засоби (а.с. 61 65).

Оприбуткування придбаних у ТОВ "Топал" товарів та операції по подальшому використанню їх в межах господарської діяльності підприємства було проведено наступним чином:

- оприбуткування товарів на складі підприємства на підставі прибуткового ордера №ПО -004663 від 24.05.2011р.;

- передача матеріалу в виробництво (РМЦ) на підставі накладної - вимоги №14848 від 24.05.2011р.

- списання шпулей на ремонт ламінаторів проводилось на підставі акту списання за червень 2011 року, затвердженого керівником підприємства 30.06.2011р. в кількості 1 шт. на суму 498,72 грн., акту списання за липень 2011 року, затвердженого керівником підприємства 29.07.2011р. в кількості 11шт. на суму 5485,94 грн.

- собівартість визначена на підставі попередньої калькуляції вартості виробництва продукції № КА-0000230 від 30.06.2012р.

Операції з виробництва шпулей повністю відображені у бухгалтерському обліку, що не заперечується актом перевірки та підтверджується картками бухгалтерського обліку за період 24.05.2011 - 28.04.12р.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені ТОВ "Наргус" та ТОВ "Топал" первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Топал", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту. Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються лише на підставі листа ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 1378/7/23-521 від 31.01.2012р., яким надіслано довідку № 1205/2305/24124439 від 27.12.2011 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Топал" код ЄДРПОУ 24124439 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промтехноопт" код ЄДРПОУ 37092055 їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року, та акті неможливості проведення зустрічної звірки № 220/23-03-05/37092055 від 07.11.2011 року ТОВ "Промтехноопт" код ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів ТОВ "Агро Синергетика" (код ЄДРПОУ 36457295), ТОВ "Експертно - консалтингова група "Анталекс" (код ЄДРПОУ 34951612), ТОВ "Специнжбуд" (код 36556392) їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року, згідно яких встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій в травні 2011 року.

Інших обставин здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів ТОВ "Наргус" з ТОВ "Топал", відповідачем в акті перевірки від 21.02.2012 року №138/45-011/22628517 не вказано.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказаний контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Топал" не може свідчити про неможливість фактичної поставки ТМЦ ТОВ "Топал", оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманого у ТОВ "Топал" товару підтверджений матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Топал" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Топал" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Топал" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ТОВ "Топал", повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки №138/45-011/22628517 від 21.02.2012 р. порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0000050845 від 07.03.2012 року на суму 1288,00 грн. та №0000060845 від 07.03.2012 року на суму 2271,00 грн. належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000050845 від 07.03.2012 та №0000060845 від 07.03.2012 року належним чином не довів, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-5870/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.