Рішення

від 26.10.2006 по справі 21/473-39/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21/473-39/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  21/473-39/243

26.10.06

За позовом                         Товариства з  обмеженою відповідальністю “Багатогалузеве   

                                            підприємство “Борисфен-поліграфсервіс”

до                                         Товариства  з  обмеженою відповідальністю “Садра-Деко”

про                                       стягнення 263 000,00 грн.

за  зустрічним  позовом  Товариства  з  обмеженою відповідальністю “Садра-Деко”

до                                         Товариства з  обмеженою відповідальністю “Багатогалузеве   

                                            підприємство “Борисфен-поліграфсервіс”

про                                       зменшення вартості  поставленого   обладнання  на 81 000,00 грн.

 Суддя    Гумега О.В.

Представники:

Від    позивача  за  первісним  позовом: Сизов   Ю. Ю., Карпець А.  В.

Від відповідача  за  первісним  позовом:  Собков М.  А.

СУТЬ  СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю  “Багатогалузеве   підприємство  “Борисфен-поліграфсервіс”(позивач за  первісним  позовом) звернулося   до суду з    позовом  про стягнення  з Товариства  з  обмеженою відповідальністю “Садра-Деко” (відповідач  за первісним позовом) 263000,00 грн. боргу  за поставлене   по  договору  поставки  № 137 від 20.12.2004  року   обладнання,  з  яких  173 000,00 грн. сума основного  боргу та  91 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання   зобов‘язань   по договору та про стягнення  з  відповідача за первісним  позовом  судових  витрат.

Товариство  з  обмеженою відповідальністю “Садра-Деко” (позивач  за зустрічним  позовом) звернулося  до суду  із зустрічним  позовом  про зменшення  вартості  майна  по договору  поставки  № 137 від 20.12.2004  року на 81 000,00 грн.  (відповідач  за зустрічним  позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю  “Багатогалузеве   підприємство  “Борисфен-поліграфсервіс”).

Рішенням  Господарського  суду м. Києва  від  12.04.2006 р.  у  справі № 21/473  первісний  позов  задоволено частково. Стягнуто  з  відповідача  за  первісним  позовом  на користь позивача  за первісним  позовом  172 000,00  грн.  основної  заборгованості, 86 000,00 грн. пені, 2580,00 грн. витрат  по  сплаті  держмита  та  118,00 грн.  витрат    на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

В  задоволенні  зустрічних  позовних вимог  відмовлено.

Постановою Київського апеляційного  господарського суду   від 29.06.2006 року   у справі  № 21/473 рішення  Господарського  суду м.  Києва від  12.04.2006  року залишено  без  змін.  

Постановою  Вищого  господарського  суду   України  від 15.08.2006  року  у  справі №21/473 рішення Господарського  суду  м.  Києва  від  12.04.2006  року  та  постанову Київського апеляційного   господарського суду від 29.06.2006  року   скасовано,  а  справу  передано на   новий розгляд  Господарського  суду м.  Києва.

В постанові Вищого господарського суду України вказано,  що  Вищий  господарський  суд  України   вважає   судові  рішення попередніх інстанцій   прийнятими за  недостатньо дослідженими обставинами та  матеріалами у даній  справі. Зокрема, зазначено,  що  судами не  досліджено питання   відповідності    поставленого  обладнання   стандартам  і  технічним  умовам,  питання можливості    експлуатації   устаткування,  перевищення строку експлуатації обладнання над  нормативним    строком   його  роботи,  докази  усунення  відповідачем за  первісним  позовом  дефектів обладнання.

В  постанові  зазначено, що  під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати  наведене,  дослідити належним  чином  наявні  у справі та додатково  витребувані докази  та  при всебічному,  повному  і  об‘єктивному   розгляді  в   судовому процесі  всіх  обставин в  їх  сукупності    прийняти  законне  судове  рішення

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи. Постанова касаційної  інстанції  не може містити вказівок про достовірність  чи  недостовірність  того  чи  іншого  доказу,  про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято  за результатами нового розгляду справи.

Новий розгляд справи проводився Господарським судом м. Києва з врахуванням наведених обставин.

Справа  передана  на  розгляд судді  Гумезі  О. В.

Ухвалою суду від 01.09.2006 р. справу № 21/473 прийнято до провадження суддею Гумегою О.В. та присвоєно їй номер № 21/473-39/243.

Ухвалами суду від 13.09.2006 року, 12.10.2006  року розгляд справи було відкладено, відповідно  до  ст. 77  ГПК України.

12.10.2006  року  позивач через канцелярію  суду  подав  заяву  про зміну  предмету  позову та  просить розірвати   договір № 137   поставки   обладнання, укладений 20.12.2004  року, та зобов‘язати    ТОВ «Сандра-Деко» повернути   ТОВ «Багатогалузеве підприємство «Борисфен-поліграфсервіс»офсетну  машину Планета  ПЕО 4-1-04 (формат 660х960), 1974 року; копіювальну  раму ФКР 116, 1989   року; різальну машину МС 115, 1983  року. Судові  витрати  позивач    за  первісним позовом  просить  покласти  на  відповідача  за первісним  позовом.

Позовні  вимоги позивач  за  первісним  позовом  обґрунтовує тим, що    відповідач за первісним позовом    не  виконав  зобов‘язання за договором  та  не розрахувався  в  повній  мірі  за     прийняте обладнання.

Відповідач  за  первісним  позовом  надав  відзив, яким проти  задоволення позовних  вимог про  розірвання  договору  заперечував  з  огляду на  те, що  позивачем  за первісним позовом   не  доведено  втрату інтересу  кредитора  до  виконання зобов‘язання  саме з  вини боржника.

Відповідач  за первісним  позовом звернувся  із зустрічною  позовною заявою  та  просить зменшити вартість   товару  за  договором  поставки. Відповідач  за  зустрічним  позовом  проти задоволення  зустрічного  позову заперечує з  огляду  на  те, що     позивач за  зустрічним позовом  придбав  обладнання 1974, 1983, 1989   років випуску,  яке перебувало  у використанні, при  цьому чинним  законодавством  України  не  передбачено  обмежень  щодо прав  на  купівлю-продаж   такого  обладнання.  Відповідач  за зустрічним позовом  також вказує, що    позивачем  за зустрічним позовом не  виконано   зобов‘язань по  оплаті  обладнання у  встановлені строки, а  тому  відповідач  за  зустрічним  позовом  просить відмовити  в  задоволенні позовних вимог  за  зустрічним  позовом  та задовольнити  первісний позов.    

В  судовому засіданні,  призначеному  на  23.10.2006 року,  відповідач  за  первісним   позовом  звернувся з клопотання  про призначення повторної  судово-товарознавчої   експертизи  та  запропонував  суду перелік питань, які на  його  думку,  необхідно поставити  на  вирішення експерта.   Клопотання  відповідача за  первісним позовом  судом  відхилено, оскільки   експертиза    призначається для роз‘яснення питань, що виникають  при вирішенні    господарського  спору    і  потребують спеціальних знань. Відповідачем  за  первісним  позовом  запропоновано  ряд  питань,  які  є  правовими  і не потребують спеціальних знань,  крім  того судом    враховано, що  позивачем за первісним  позовом  змінено  предмет позову  і  відсутні  підстави  вважати,  що  запропоновані  відповідачем за первісним позовом питання  виникли  саме  при  вирішенні  спору.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на  23.10.2006  року,  оголошувалася  перерва  до 26.10.2006  року, відповідно  до ст. 77  ГПК України.

В  судовому  засіданні, призначеному  на  26.10.2006  року, оголошувався повний текст рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,  суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

20.12.2004  року  між Товариством з  обмеженою відповідальністю “Багатогалузеве                                               підприємство “Борисфен-поліграфсервіс” (позивач  за  первісним  позовом)  та  Товариством  з  обмеженою відповідальністю “Садра-Деко” (відповідачем  за  первісним  позовом) укладено  договір № 137   поставки обладнання. Відповідно  до ст. 1 договору    позивач  за первісним позовом  зобов‘язувався  поставити і передати у  власність,  а  відповідач  за  первісним  позовом  прийняти  і  оплатити  поліграфічне  обладнання: листову офсетну  машину Планета  ПЕО 4-1-04 (формат 660х960), 1974 року; копіювальну  раму ФКР 116, 1989   року; різальну машину МС 115, 1983  року.

Сторони  договору  визначили, що  сума договору складає 192000,00  грн. і  до  неї  включено  ціну  доставки   машини  автотранспортом   в  м.  Коростень і  шеф-монтаж,  не  включено   розвантаження,  такелаж  в приміщенні   покупця, підготовку   приміщення для розміщення обладнання,  підключення  живлення 380 В, заземлення.

Сторони  також визначили  умови здійснення  розрахунків по  договору (ст. 3 договору).

Відповідач за  первісним  позовом  зобов‘язувався  здійснити авансовий  платіж   в  розмірі   50%  від суми контракту   після  здійснення  інспекції обладнання  і  підписання акту інспекції, 40% перераховуються    після  доставки  обладнання  в м. Коростень,  до  розвантаження  обладнання   і  оформлення   документів  на передачу  права власності відповідачу  за  первісним позовом (накладної) і  10% здійснюється    протягом  3   днів після виконання   робіт по  шеф-монтажу. Сторони також  встановили,  що    оплата  на кожному етапі   здійснюється    на  підставі  виставлених  рахунків-фактур, кожний  рахунок-фактура   виставляється  в  день   підписання  акту   або доставки  обладнання. При  цьому всі   розрахунки здійснюються не  пізніше 45  робочих  днів  з  моменту   підписання  договору.  29.03.2005  року сторони  уклали   додаток  до договору № 137 від 20.12.2004  року,  яким  змінили термін  оплати  по договору, зокрема, встановили, що відповідач  за  первісним  позовом   здійснює повний  розрахунок  з  позивачем  за  первісним позовом  до 15 травня  2005  року.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать, що  21.12.2004  року  сторони  склали  акт   інспекції обладнання  до  договору   № 137  (додаток № 1),  в  якому встановили, що  у відповідності з  п. 3.1.1 договору відповідачем  за первісним позовом  здійснена інспекція  обладнання. При  цьому  зазначено, що  обладнання  відповідає предмету  договору, зауваження  відсутні.

01.03.2005  року  сторони склали акт № 2 про доставку  обладнання   у відповідності    з договором  № 137   від 20.12.2004  року, яким  встановили, що у  відповідності  з п. 2  договору     позивачем за  первісним позовом   доставлено  обладнання   в м. Коростень   і оформлена  накладна   № 137/2  від 01.03.2005  року. Також зазначено  про  відсутність претензій   у   відповідача  за первісним позовом.

31.03.2005  року  сторони склали  акт   № 3   про  виконання   шеф-монтажу  у  відповідності    з  договором  № 137   від 20.12.2004  року,  в  якому  зазначили,  що у  відповідності   з  договором   № 137 від  20.12.2004  року виконана  частина  робіт  по шеф-монтажу   обладнання, а  саме:  установка обладнання.   Зазначено,  що роботи  по  наладці  обладнання  оформлюються  окремим  актом після  їх завершення.

Державним  комітетом   будівництва, архітектури та  житлової  політики України  затверджені державні будівельні  норми України  у  відповідності    з  вказівками  щодо застосування  ресурсних елементів   кошторисних норм   на монтаж устаткування (ДБН Д.1.1-3-99),  визначено,  що шефмонтажем   зветься спеціальний   технічний  нагляд   представників   заводів-постачальників   устаткування  або  робітників   спеціалізованих організацій,  яким дозволено  проводити    шефмонтаж устаткування, за  дотриманням  технічних  вимог   і  спеціальних  умов  при  виконанні монтажних робіт.

В договорі   № 137  від 21.12.2004  року  сторони  визначили, що позивач  за  первісним  позовом  здійснює   шеф-монтаж обладнання,  однак  не  встановили   перелік  робіт,  які   повинен був  здійснити   позивач  за  первісним  позовом   виконуючи  шеф-монтаж  обладнання.

Зібрані  у  справі докази свідчать, що відповідач  за  первісним позовом  здійснив  часткову оплату по договору, на користь  позивача за  первісним позовом,  а  саме: платіжним дорученням  № 1056 від 22.03.2005  року  на  суму  10000,00  грн.  та  платіжним дорученням   № 1212  від 30.06.2005  року на  суму 10000,00 грн. Наведене  свідчить, що  відповідач за первісним позовом перерахував на рахунок  позивача   за первісним  позовом 20000,00 грн., що не  заперечується представниками сторін.

Як  зазначалося, відповідач  за  первісним  позовом  зобов‘язувався  здійснити повний  розрахунок  з  позивачем  за  первісним позовом  до 15 травня  2005  року.

При  цьому, відповідно до  умов  договору, відповідач за  первісним  позовом  зобов‘язувався  здійснити авансовий  платіж   в  розмірі   50%  від суми контракту   після  здійснення  інспекції обладнання  і  підписання акту інспекції, 40% перераховуються    після  доставки  обладнання  в м. Коростень,  до  розвантаження  обладнання   і  оформлення   документів  на передачу  права власності відповідачу  за  первісним позовом. І лише  10% здійснюється    протягом  3   днів після виконання   робіт по  шеф-монтажу.

Наведене  свідчить,  що до виконання  робіт  по шеф-монтажу  обладнання   відповідач за первісним  позовом  зобов‘язувався  сплатити   позивачу  за  первісним  позовом 172000,00 грн., натомість  сплатив  лише 20000,00  грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Статтею 193 ГК України  передбачено, що  суб‘єкти  господарювання повинні виконувати свої зобов‘язання належним  чином.

Якщо  у зобов‘язанні     встановлений  строк (термін)  його виконання,  то воно  підлягає   виконанню  у цей   строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно  до  ст. 610  ЦК України  встановлено, що порушенням  зобов‘язання є його  невиконання або  виконання  з  порушенням   умов,  визначених змістом  зобов‘язання (неналежне  виконання).  

У разі порушення зобов‘язання, в силу ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов‘язання внаслідок односторонньої відмови від зобов‘язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов‘язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Зібрані  у  справі  докази свідчать, що  відповідач  у  встановлені терміни не   здійснив  оплату по договору, порушив свої  зобов‘язання.

Скориставшись правом наданим  йому  ст. 22 ГПК України позивач за  первісним  позовом  змінив  позовні вимоги та  просить розірвати договір  укладений  з  відповідачем  за  первісним  позовом.

Відповідно  до ст. 651  ЦК України   зміна або  розірвання  договору   допускається   лише за  згодою   сторін,  якщо інше  не  встановлено   договором  або  законом. Можливість  розірвання  договору  в  результаті порушення  зобов‘язання передбачена ст. 611 ЦК України.

Стаття  188 ГК України  встановлює порядок зміни  та  розірвання господарських договорів, сторона  договору,  яка  вважає  за необхідне   змінити  або  розірвати   договір,  повинна надіслати  пропозиції про  це   другій  стороні за  договором. Сторона договору  яка одержала  пропозицію   про зміну  чи  розірвання  договору, у  двадцятиденний    строк після  одержання   пропозиції  повідомляє   другу  сторону   про  результати її  розгляду.  

У  разі, якщо  сторони  не досягли  згоди щодо зміни (розірвання) договору або у  разі   неодержання відповіді   у  встановлений строк  з урахуванням   часу  поштового   обігу, заінтересована  сторона   має  право  передати  спір  на вирішення  суду.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать,  що 14.09.2006  року  позивач  за  первісним позовом   звернувся до  відповідача за первісним позовом з пропозицією про розірвання  договору.  Доказів  направлення  відповіді відповідачем  за  первісним  позовом  суду надано не  було.  12.10.2006  року позивач за первісним позовом   звернувся  до суду з  заявою  про  розірвання  договору.

Змінити  або розірвати договір, якщо згода  сторін  про  це не досягнута,  можна на вимогу зацікавленої сторони  у  судовому порядку,  зокрема,  у  разі істотного порушення  договору  другою стороною.

Істотним  є  таке  порушення   договору,  яке  тягне  для  другої сторони  неможливість  досягнення  мети договору.  В даному  випадку  позивач  за первісним позовом   розраховував  отримати оплату  за  поставлене  обладнання  у  встановлені    строки,  однак грошові  кошти  не  отримав.  За  таких  обставин, суд приходить  до висновку  про  наявність  обставин, необхідних  для розірвання  договору.  Отже, позовні вимоги про  розірвання договору  № 137   поставки обладнання  від 20.12.2004  року  є обґрунтованими  та  підлягають  задоволенню.

Позивач також  звернувся  з вимогами  про  повернення     ТОВ «Багатогалузеве підприємство «Борисфен-поліграфсервіс»(позивачу  за первісним  позовом ) офсетної  машини Планета  ПЕО 4-1-04 (формат 660х960), 1974 року; копіювальної  рами ФКР 116, 1989   року; різальної машини МС 115, 1983  року.

Правові  наслідки   зміни  або  розірвання договору  встановлені ст. 653 ЦК України.  Відповідно  до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у  разі  розірвання   договору  зобов‘язання сторін  припиняються. Сторони  не мають   права  вимагати   повернення  того, що було  виконане  ними за  зобов‘язанням до  моменту   розірвання  договору, якщо  інше  не  встановлено  договором або законом. Ч.  5  ст. 653 ЦК України визначає,  що  у  разі якщо договір   розірваний  у зв‘язку   з  істотним   порушенням  договору   однією  із сторін,  друга сторона може вимагати  відшкодування збитків, завданих   розірванням договору.

Відповідно до ст. 11 ЦК України права та обов'язки сторін виникають з дій осіб, а також з угод.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГК України, підприємець несе майнову та іншу встановлену  законом відповідальність  за завдані шкоду і збитки.

Стаття 224 ГК України  встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив  господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК  України визначено, що  особа, якій  завдано   збитків  у  результаті    порушення її  цивільного права,  має  право на  їх відшкодування. Згідно з ч. 4, ст. 22 ЦК України  на вимогу  особи,  якій  завдано   шкоди, та  відповідно  до  обставин  справи майнова  шкода   може  бути   відшкодована  і  в інший   спосіб  ніж передбачено  ч. 3, ст. 22  ЦК України.   Виходячи  з наведеного,   суд приходить до висновку,  що позивачу    за  первісним  позовом  можуть бути відшкодовані  збитки шляхом  повернення   майна, яке  позивач за первісним  позовом  передав  відповідачу за первісним позовом.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач за первісним позовом доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем за  первісним  позовом, не надав.

За  таких обставин, позовні вимоги про  зобов‘язання  відповідача  за  первісним  позовом  повернути   позивачу  за  первісним  позовом офсетну  машину Планета  ПЕО 4-1-04 (формат 660х960), 1974 року; копіювальну  раму ФКР 116, 1989   року; різальну машину МС 115, 1983  року є  обґрунтованими  та  підлягають  задоволенню.

Відповідач  за  первісним  позовом  звернувся  з  зустрічною  позовною заявою   про  зменшення  вартості  товару   за договором  поставки. Позовні  вимоги  обґрунтовані  тим,  що   придбане  обладнання  не  придатне  для  використання  та  має  дефекти,  які  роблять його  використання неможливим.

Статтею 678  ЦК України   встановлені  правові  наслідки   передачі товару  неналежної  якості.  Відповідно  до ч. 1  ст. 678 ЦК України,  покупець, якому  переданий товар  неналежної якості,  має право вимагати від  продавця, зокрема, пропорційного  зменшення  ціни.

Позовні  вимоги про зменшення  вартості  поставленого обладнання  на  81 000,00 грн. не  підлягають задоволенню,  виходячи  з  наступного:

Як  свідчать  зібрані у  справі докази, відповідно  до умов  договору,  відповідач за  зустрічним  позовом  передав    позивачу  за  зустрічним  позовом  офсетну  машину Планета  ПЕО 4-1-04 (формат 660х960), 1974 року; копіювальну  раму ФКР 116, 1989   року; різальну машину МС 115, 1983  року. Зазначене обладнання було  у використанні,  при  цьому,  предметом договору була  передача  саме цього  обладнання.

Стаття 627  ЦК України  встановлює,  що   сторони  є  вільними   в укладенні  договору,  виборі контрагента  та визначенні   умов  договору. Згідно  з  ст. 6  ЦК  України, сторони   мають  право   врегулювати    у договорі, який  передбачений актами  цивільного  законодавства,  свої відносини, які не врегульовані   цими  актами. Сторони в  договорі   можуть  відступити   від  положень   актів   цивільного  законодавства  і  врегулювати   свої відносини   на власний  розсуд.

Наведене  свідчить, що сторони  не були  позбавлені права укладати  договір поставки  обладнання, яке  було  у  використанні та  не  зазначати  жодні    вимоги  щодо якості   обладнання, яке було у використанні. В ході розгляду справи судом встановлено, що   позивачем  за зустрічним позовом не  було  понесено жодних  витрат  на  ремонт  поставленого  обладнання. Крім  того,  відповідно  до Висновку судової  товарознавчої експертизи  № 11114 від 16.01.2006  року Київського науково-дослідного інституту   судових експертиз, обладнання,  поставлене  по  договору  № 137 від  20.12.2004  року  придатне для цільового  використання.

В ході  розгляду  справи  № 21/473-39/243 було  задоволено  первісний позов  та  розірвано договір № 137 поставки  обладнання від 20.12.2004  року.  У  разі  розірвання договору зобов‘язання сторін припиняються (ч. 2  ст. 653). За  таких обставин, позовні  вимоги про зменшення вартості поставленого  по  договору  обладнання  на 81000,00  грн.  є  необґрунтованими та  не  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 2630,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. за подання  первісного    позову  покладаються на відповідача за  первісним позовом. Витрати за  подання  зустрічного позову покладаються на  позивача  за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний  позов задовольнити повністю.

Розірвати   договір № 137   поставки  обладнання   від 20.12.2004 року, укладений  між Товариством з  обмеженою відповідальністю “Багатогалузеве підприємство “Борисфен-поліграфсервіс” та Товариством  з  обмеженою відповідальністю “Садра-Деко”.

2. Зобов‘язати Товариство  з  обмеженою відповідальністю “Садра-Деко” (м. Київ,  пр-т 40-річчя Жовтня, 120/1; рахунок 260015750 в  АППБ «Аваль»м. Києва,  МФО 300335; ідентифікаційний код 32245046) повернути Товариству з  обмеженою відповідальністю “Багатогалузеве підприємство “Борисфен-поліграфсервіс” (73000, м.  Херсон,  вул. Радянська, 17; рахунок 26007003130 в  ХФ КБ «Західінкомбанк»м. Херсона,  МФО 352327; ідентифікаційний  код 32480084) офсетну  машину Планета  ПЕО 4-1-04 (формат 660х960), 1974 року; копіювальну  раму ФКР 116, 1989   року; різальну машину МС 115, 1983  року.

3.Стягнути з Товариства  з  обмеженою відповідальністю “Садра-Деко” (м. Київ,  пр-т 40-річчя Жовтня, 120/1; рахунок 260015750 в  АППБ «Аваль»м. Києва,  МФО 300335; ідентифікаційний код 32245046), а у разі відсутності грошових коштів  - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариству з  обмеженою відповідальністю “Багатогалузеве підприємство “Борисфен-поліграфсервіс” (73000, м.  Херсон,  вул. Радянська, 17; рахунок 26007003130 в  ХФ КБ «Західінкомбанк»м. Херсона,  МФО 352327; ідентифікаційний  код 32480084)  2630,00 грн. (дві  тисячі шістсот тридцять) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ.

5.          В задоволенні  зустрічного  позову  відмовити  повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  прийняття.

Суддя                                                                                             Гумега О. В.