Постанова

від 11.12.2012 по справі 31/5005/3634/2012(6/5005/11121/2011)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 31/5005/3634/2012(6/5005/11121/2011)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2012

зі справи № 31/5005/3634/2012 (6/5005/11121/2011)

за позовом комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради (далі -Підприємство)

до дочірнього житлово-комунального підприємства колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми "Дніпрянка" (далі - Фірма), м. Дніпропетровськ,

про стягнення 66 469,57 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Тулінова І.І.,

відповідача -не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фірми 39 632,27 грн. боргу в зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань з оплати наданих послуг, 26 474,04 грн. пені, 87,42 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 275,84 грн., а всього 66 469,57 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011, позов задоволено: з Фірми стягнуто 39 632,27 грн. основного боргу, 12 000 грн. пені, 87,42 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 275,84 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2012 згадані рішення та постанову зі справи скасовано в частині розгляду позовної вимоги про стягнення пені та розподілу судових витрат, а справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012 (суддя Єременко А.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 (колегія суддів у складі: Парусніков Ю.Б. -головуючий суддя, судді Лисенко О.М., Чимбар Л.О.), зазначені позовні вимоги Підприємства задоволено частково: з Фірми стягнуто 1 425,16 грн. пені, а також 414,21 грн. державного мита і 147,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в стягненні решти пені відмовлено.

Прийняті попередніми судовими інстанціями рішення та постанову з посиланням на приписи статей 551, 610, 611 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України від 20.05.1999 № 686-XIV "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (далі -Закон № 686) та статті 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі -Закон № 543) мотивовано відсутністю в даному випадку підстав для застосування положень Закону № 686 та необхідністю обмеження максимального розміру передбаченої договором від 07.12.2005 № 3612 (далі -Договір) пені відповідно до приписів Закону № 543.

У касаційній скарзі Підприємство просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог стосовно стягнення пені.

Фірма подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність викладених у ній доводів і просила скаргу залишити без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Статтею 1 Закону № 686 встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Водночас згідно зі статтею 3 Закону № 543 розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У свою чергу, місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням зазначених ними норм матеріального права і з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, беручи до уваги наявність і зміст Договору, дослідивши фактичні обставини справи, перевіривши стан розрахунків сторін за Договором, встановивши те, що послуги за Договором надавалися для забезпечення діяльності гуртожитку (об'єкта житлового фонду), тоді як позивачем не доведено використання відповідачем певних нежилих приміщень в комерційних цілях і не відокремлено послуг (за кількістю та вартістю) з водопостачання і водовідведення, що надавалися для забезпечення саме нежилих приміщень, дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності в даному випадку підстав для нарахування пені відповідно до статті 1 Закону № 686 та необхідності застосування обмежень максимального розміру пені, передбачених статтею 3 Закону № 543, а тому й правомірно задовольнили згадані позовні вимоги Підприємства частково, стягнувши на його користь пеню в сумі 1 425,16 грн.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 13.09.2011 № 5005/2120/2011 не може бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки названа постанова суду з урахуванням приписів статті 35 ГПК України не має преюдиціального значення для даної справи.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 зі справи № 31/5005/3634/2012 (6/5005/11121/2011) залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради -без задоволення.

Суддя В.Москаленко

Суддя Б.Львов

Суддя В.Харченко