Рішення

від 11.12.2012 по справі 2/5007/1215/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" грудня 2012 р. Справа № 2/5007/1215/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декоративний камінь України" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Коростишів)

про стягнення 21293,10 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 21293,10 грн., з яких: 17422,00 грн. в повернення попередньої оплати, у зв'язку недопоставкою продукції, 3000,00 грн. збитків за послуги юриста, 871,10 грн. пені.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. 10.12.12, на виконання вимог ухвали суду, надіслав оригінали документів на яких грунтуються позовні вимоги. Просив розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві позивач посилається на те, що 08.11.10 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декоративний камінь України» був укладений Договір № 8 , за умовами якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцю сляби гранітні, а Покупець зобов'язувався прийняти поставлений Товар та оплатити його на умовах 50% передоплати.

Для здійснення попередньої передоплати відповідач надіслав позивачу рахунок №6 від 10.11.10, який був оплачений позивачем за платіжним дорученням №517 від 11.11.10 на суму 45900,00грн., що також підтверджується банківською випискою від 11.11.10 (а.с.55-56).

На виконання вказаного договору, відповідач поставив позивачу продукцію на суму 28478,00грн., що підтверджується накладною №61 від 19.11.10 (а.с.54).

Згідно довідки позивача від 03.12.12, заборгованість відповідача станом на 01.12.12 становить 17422,00грн. (45900-28478)(а.с.50).

Позивач зазначив, що не може надати договір №8 від 08.11.10, оскільки він втрачений.

За приписами статті 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Оскільки договору, за яким між сторонами виникли правовідносини, суду не надано, суд виходить з того, що між сторонами виникли правовідносини на підставі усної домовленості.

Виконання усної домовленості підтверджується оригіналами платіжного доручення №517 від 11.11.10 на суму 45900,00грн., накладною №61 від 19.11.10 та банківською випискою від 11.11.10(а.с.55-56).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці продукції, виконання ним зобов'язання втратило інтерес для позивача, тому 11.04.12 позивач звернувся до відповідача з претензією №2 (а.с.51) повернути кошти в розмірі 17422,00грн., однак відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За ст. 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, внаслідок прострочення відповідача виконання зобов'язань втратило інтерес для позивача, тому відповідач збов'язаний відшкодувати позивачу збитки, які полягають у вартості недопоставленого товару, тобто 17422,00грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі 5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5% від вартості не відвантаженого товару, що згідно розрахунку позивача становить 871,10 грн.

За статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами договір не представлено, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 871,10грн. пені за безпідставністю.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 17422,00грн. В частині стягнення 871,10грн. слід відмовити.

Між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір про надання юридичних послуг від 04.10.12 у відповідності до якого вартість послуг юриста, що пов'язані з розглядом цієї справи становить 3000,00грн. Посилаючись на ст. 79 ГПК України позивач просить долучити до складу судових витрат дані витрати та стягнути їх з відповідача в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В зв'язку з тим, що позивачем не подано доказів того, що договір було укладено з адвокатом, а відповідно до ст.44 ГПК України до судових витрат відносяться лише оплата послуг адвоката, то в стягненні 3000,00грн. за надання правової допомоги по договору від 04.10.12 суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Декоративний камінь України" (04205,м.Київ, вул.Тимошенка, 18; код 19260494) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 17422,00грн. боргу, 1532,86грн. витрат на оплату судових витрат.

3.В частині стягнення 871,10грн. пені відмовити.

4.В частині стягнення 3000,00грн. юридичних послуг відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-позивачу (рек.)

3-відповідачу (рек.)