Рішення

від 26.11.2012 по справі 5011-51/14338-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/14338-2012 26.11.12 За позовом Приватного підприємства «Царь-риба»

до Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»

про стягнення 31 379,99 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Сало Ю.І.

від відповідача: Лисенко А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»про стягнення основної суми боргу у розмірі 31 379,99 грн., 333,50 грн. -пені та 3% річних в сумі 111,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №889 від 01.01.10 р., укладеним між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.11.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 07.11.2012 року у розгляді справи №5011-51/14338-2012 оголошувалась перерва до 26.11.2012 року.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача у даному судовому засіданні підтвердив факт отримання ним товару за спірним договором.

Крім того, у даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині 435,60 грн.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між Приватним підприємством «Царь-риба»та Дочірнім підприємством «Маркет-Плазо» укладено договір поставки № 889, за умовами якого відповідач зобов'язався на умовах даного договору у встановлені строки поставити, а позивач -прийняти та оплатити товар, за цінами зазначеними у накладних.

Згідно з п. 1.2. договору постачальник зобов'язаний приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його товарів в мережі магазинів «Фуршет», а також приймати участь у випуску рекламно-інформаційних матеріалів на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.2. договору постачальник зобов'язаний поставити товар по накладним, в яких повинен вказати штрих-код товару, які відповідають стандарту Європейського товарного коду (EAN), або 6-значні коди, присвоєні торгівельною мережею «Фуршет». Штрих-коди або 6-начні коди повинні бути нанесені на кожну одиницю товару.

Згідно п.2.3. договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар зі строком придатності не менше, ніж 2/3 його загального строку придатності. У випадку поставки товару з меншим строком придатності, покупець має право відмовитися від прийняття товару, а при прийнятті такого товару та неможливості його подальшого продажу до закінчення строку придатності -повернути товар постачальнику без оплати його вартості.

Відповідно до п.2.4. договору у випадку поставки товару з недоліками, що можуть бути усунені на місці постачальник зобов'язаний на вимогу покупця у триденний строк, з м моменту одержання повідомлення покупця усунути такі недоліки або компенсувати витрати покупцю по їх усуненню. Якщо постачальник у встановлений строк не усуне недоліки товару, чи замінить його якісним, покупець має право відмовитися від товару та повернути його постачальнику.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що комплектність товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов чи прейскурантів.

Згідно з п.3.1. договору товар поставляється постачальником у відповідності із замовленням покупця по асортименту, кількості та цінами в строк, зазначений в замовленні.

Відповідно п.5.1. договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляються, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми.

Відповідно до п.7.9. договору оплата товару здійснюється в українській валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 18 (вісімнадцять) днів

Згідно з п. 8.1. договору за несвоєчасну поставку або недопоставку товарів, передбачених кожним замовленням, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від вартості не поставлених в строк товарів.

Пунктом 8.10. договору передбачено, що сплата неустойки, штрафу, пені і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за цим договором в натурі, крім випадків передбачених законодавством України.

Договір, відповідно до п.10.1. набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року.

Крім того, одночасно з укладенням договору №889 був укладений договір №889 про надання послуг від 01.01.2010 р. відповідно до якого замовник (Приватне підприємство «Царь-риба») доручає виконавцеві (Дочірньому підприємству «Маркет-Плазо»), а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату інформаційно-консультаційні, організаційні та маркетингові послуги стосовно товарів, поставлених замовником згідно з договором №889 від 01.01.2010 р. в мережу магазинів виконавця «Фуршет», вказаних в додатку №1 до цього договору та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринок України.

Вартість послуг за вищевказаним договором, з урахуванням ПДВ, наданих виконавцем відповідно до цього договору, визначається із розрахунку 4 (чотири) % від загальної суми проданого в мережі магазинів товару, з урахуванням ПДВ, та оплаченого замовнику за поточний місяць згідно з договором постачання, укладеного між замовником та виконавцем (п.3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору оплата за надані послуги згідно з цим договором здійснюється шляхом зарахування зустрічних позовних вимог, тобто зарахування належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання.

Договір, відповідно до п.7.1. набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2014 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору № 889 від 01.01.2010 р. позивач здійснив поставку, а відповідач -прийняв певний товар, про що свідчить видаткові накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті судом.

Однак всупереч зобов'язань по оплаті товару, взятих на себе відповідачем відповідно до договору останній не здійснив оплату товару позивачу в обумовлені договором строки (п.7.9. договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором №889 від 01.01.2010 р., щодо оплати отриманого товару від Приватного підприємства «Царь-риба», у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 30 499,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати товару в обумовлені договором строки в порядку п. 7.9 договору не надав.

Заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України сторонами суду не надано.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 30 499,29 грн., а відповідач наведені позивачем обставин не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги про стягнення 30 499,29 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

З огляду на те, що в поданій заяві, підписаній представником Приватного підприємства «Царь-риба», позивач відмовився від частини позовних вимог, відмова позивача від частини позову викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві; позивачу відомі наслідки відмови від позову; за висновком суду, відмова від частини позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову Приватного підприємства «Царь-риба» від частини позову, у зв'язку з чим припиняє провадження у справі № 5011-51/14338-2012 за позовом Приватного підприємства «Царь-риба»до Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»в частині стягнення 435,60 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Тож, суд вважає за необхідне повернути Приватному підприємству «Царь-риба» судовий збір в сумі 22,34 грн. з Державного бюджету України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 111,60 грн. - 3 % річних та 333,50 грн. -пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений у письмовій формі, та відсутня пряма вказівка закону щодо такого забезпечення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 333,50 грн. пені є необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 111,60 грн. суд відзначає наступне.

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання грошових зобов'язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3 % річних.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого за період з 07.08.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 08.10.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) розмір 3 % річних становить 111,60 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 30 499,29 грн. -основного боргу та 111,60 грн. -3% річних.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Царь-риба» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.57, код ЄДРПОУ -32251573), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Царь-риба» (99040, м. Севастополь, Гагарінський район, вул. Промислова, 7 код ЄДРПОУ 31183178) заборгованість у розмірі 30 499, 29 (тридцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн. 29 коп. ) грн., 3% річних 111,60 грн. та 1 570,05 (шістдесят чотири тисячі триста шістдесят чотири грн. 00 коп.) грн. -судового збору.

3. Прийняти відмову Приватного підприємства «Царь-риба»від позову в частині стягнення 435,60 грн.

4. Провадження у справі 5011-51/14338-2012 за позовом Приватного підприємства «Царь-риба»до Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»в частині стягнення 435,60 грн.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Царь-риба»(99040, м. Севастополь, Гагарінський район, вул. Промислова,7, код ЄДРПОУ 31183178) 22 (двадцять дві) грн. 34 коп. судового збору.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.