Рішення

від 10.12.2012 по справі 10пд/5014/2872/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.12.12 Справа № 10пд/5014/2872/2012.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старттрейд", м. Луганськ

про визнання договору недійсним

Суддя Т.М. Мінська

Представники сторін:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Сироваткіна К.Г., представник за довіреністю № б/н від 12.12.2012.

Суть спору : позивачем заявлено вимогу про визнання договору №ПО57 від 20.04.2011 недійсним.

На обґрунтування позову Позивач посилається на таке:

20.04.2011 між ТОВ «Рабен Україна»та ТОВ «Старттрейд»був укладений Договір транспортного перевезення №ПО57. За умовами Договору ТОВ «Рабен Україна»як Експедитор доручає, а ТОВ «Старттрейд»як Перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України. Позивач вважає, що даний договір укладений з порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме Договір № ПО57 від 20.04.2011 не відповідає чинному законодавству (ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України) та не спрямований на реальне настання правових наслідків договору. В договорі №ПО57 сторонами є Експедитор та Перевізник, а згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України сторонами договору транспортного експедирування є Експедитор та Клієнт.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позов від 20.11.2012 та просить відмовити у його задоволенні.

07.12.2012 від представника Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, суд

в с т а н о в и в:

20.04.2011 між ТОВ «Рабен Україна» (Позивачем у справі - як Експедитором за Договором) та ТОВ «Старттрейд»(Відповідачем у справі - як Перевізником за договором) був укладений Договір транспортного перевезення № ПО57 (надалі -Договір)

За умовами Договору ТОВ «Рабен Україна»як Експедитор доручає, а ТОВ «Старттрейд»як Перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України, згідно заявок.

Відносини сторін щодо Договору регламентуються положеннями Статуту автомобільного транспорту УРСР та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а також іншими нормативно -правовими актами України (п. 1.2. Договору). П. 3.1. Договору визначено права та обов'язки Перевізника, а п. 3.2. - Експедитора.

Дослідивши обставини справи, та доводи сторін, суд визнав позовні вимоги необґрунтованим з огляду на наступне:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину (його частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якими, зокрема, передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено вище Позивач вважає, що даний договір укладений з порушенням ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме Договір № ПО57 від 20.04.2011 не відповідає чинному законодавству (ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України) та не спрямований на реальне настання правових наслідків договору тому що сторонами даного договору є Експедитор та Перевізник, а згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України сторонами договору транспортного експедирування є Експедитор та Клієнт.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Виходячи з приписів абз. 4 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортним експедитором вважається суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Абзацом 32 ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що транспортно-експедиторськими послугами є послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків .

Глава 32 Господарського кодексу України містить норми, що регулюють перевезення вантажів, зокрема, ст. 316 зазначеного Кодексу стосується транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 306 ГК України допоміжним видом транспортної діяльності, пов'язаної з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Транспортне експедирування, як вид господарської діяльності, не може розглядатися окремо від перевезення. Це - комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях. І, саме вказане, дає підстави розглядати його допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Ст. 627 Цивільного кодексу України, встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір №ПО57 від 20.04.2011, укладений між сторонами не суперечить ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, оскільки містить елементи різних договорів транспортного експедирування та перевезення, що не суперечить вимогам законодавства та відповідає вимогам ст. 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору. Також Позивач не навів будь-яких доказів, що даний договір не спрямований на реальне настання наслідків. За поясненнями Відповідача, не спростованими Позивачем, даний Договір виконувався сторонами.

Отже, Позивач не довів підстав щодо невідповідності умов договору вимогам, які встановлені частинами першою, п'ятою статті 203 ЦК України.

З огляду на вказане позивач не довів наявність підстав для задоволення позову. Позовні вимоги визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено і підписано 13.12.2012.

Суддя Т.М.Мінська