Рішення

від 27.11.2012 по справі 5020-1024/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року справа № 5020-1024/2012 за позовом Споживчого кооперативу "Садівниче товариство "Здоров`я-89"

(99006, м. Севастополь, вул.. Т. Шевченко,17, кв.51)

до Приватного підприємства "Безпека"

(м. Севастополь, вул. Белозірська,11)

про розірвання договору та стягнення збитків, -

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представники сторін не з`явились,

Суть спору:

14.09.2012 споживчий кооператив "Садівниче товариство "Здоров`я-89" звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства "Безпека", в якому просить стягнути з останнього збитки у розмірі 97000,00 грн. та розірвати договір №37/1, укладений 24.12.2009 між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги із посиланням на статті 188, 193 Господарського кодексу України, статті 525, 651, 852, 857 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 37/1 від 24.12.2009 щодо виконання робіт за договором, а також неповерненням коштів у розмірі 97000,00 грн., сплачених позивачем на виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.09.2012 було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 03.10.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 03.10.2012 на 24.10.2012, та 24.10.2012 на 13.11.2012.

Ухвалою суду від 13.11.2012 строк вирішення спору було продовжено на 15 днів, та розгляд справи відкладено на 27.11.2012.

В судове засідання 27.11.2012 представники сторін не з'явились. Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтував знаходженням у відрядженні. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не надав, вимоги ухвали суду від 13.11.2012 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з відповіді Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя від 06.11.2012 вих. №2887/11-12, приватне підприємство «Безпека»не включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 72). У той же час у зазначеній відповіді міститься інформація про те що зазначене підприємство зареєстровано як юридична особа у Нахімовському районі міста Севастополя 30.06.2003 за юридичною адресою: 99022, м.Севастополь, вул. Белозерська, 11. Статус юридичної особи -Приватного підприємства «Безпека»та її зареєстроване місцезнаходження за юридичною адресою: 99022, м.Севастополь, вул. Белозерська, 11 також підтверджується довідкою Управління статистики у м.Севастополі від 24.10.2012 вих. № 02/2-19/2229 (а.с. 62).

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за вищезазначеною адресою, а також за іншими адресами, які вказані, зокрема у договорі № 37/1 від 24.12.2009, проте поштові відправлення повертались на адресу суду із позначкою «адресат вибув», або «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи процесуального законодавства, суд робить висновок що про час та місце розгляду справи, відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку.

Клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню у зв'язку із ненаданням доказів поважності неявки в судове засідання, а також у зв'язку із закінченням строку розгляду спору.

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 14.03.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2009 між Приватним підприємством «Безпека»(Підрядник) з одного боку та Споживчим кооперативом «Садівниче товариство «Здоров'я-89» (Замовник) з іншого боку укладений договір № 37/1 (далі -Договір), відповідно до п.1.1. якого Підрядник приймає на себе обов'язок своїми силами та коштами отримати технічні умови від ВАТ ЕК «Севастопольенерго»на електропостачання садівничого товариства, виконати проектну документацію на встановлення КТП 100 кВт із подальшим узгодженням, виконати мотажні та пусконалагоджувальні роботи, ввести КТП в експлуатацію із погодженням у ВАТ ЕК «Севастопольенерго»та Держенергонагляді. Замовник у свою чергу зобов'язався надати Підряднику будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування робіт, необхідних матеріалів та повністю сплатити понесені Підрядником витрати згідно Договору (а.с. 10-11).

Відповідно до п.2.1. Договору вартість та об'єми робіт визначаються кошторисом, який є невід'ємною частиною Договору, а вартість підключення оговорюється за додатковими угодами між сторонами.

У пункті 2.3. Договору сторони визначили, що підрядник приступає до виконання робіт за Договором не пізніше 7 днів з моменту підписання Договору та внесення Замовником авансового платежу та зобов'язується закінчити роботи не пізніше 4 місяців з дня початку виконання робіт.

Вартість Договору згідно п.3.1. склала 223578,00 грн.

Позивачем на виконання умов Договору було надано відповідачу аванс у розмірі 107000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач не виконав обов'язку, передбаченого п.1.1. Договору та взагалі не приступив до виконання робіт.

Претензією від 23.01.2012 (а.с.58) позивач запропонував відповідачу розірвати Договір та повернути грошові кошти сплачені позивачем за Договором у розмірі 107000,00 грн.

22.03.2012 сторони уклали мирову угоду до Договору, згідно якої відповідач зобов'язався повернути 107000,00 грн. частинами із кінцевою сплатою до 30.06.2012.

Як зазначає позивач, на виконання умов мирової угоди відповідач повернув лише 10000,00 грн., від повернення залишку суми у розмірі 97000,00 грн. відмовився.

Претензією від 17.05.2012 (а.с.60) позивач запропонував відповідачу розірвати Договір та повернути грошові кошти у розмірі 97000,00 грн.

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за Договором з боку відповідача, а також відмовою останнього повернути отримані кошти позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Проаналізувавши наданий сторонами договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 37/1 від 24.12.2009 суд дійшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, що витікають з договору підряду.

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У пункті 2.3. Договору сторони визначили що підрядник приступає до виконання робіт за Договором не пізніше 7 днів з моменту підписання Договору та внесення Замовником авансового платежу та зобов'язується закінчити роботи не пізніше 4 місяців з дня початку виконання робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розписки наданої директором відповідача Даніліним О.В., останній отримав 107000,00 грн. на проведення електрифікації СК «СТ «Здоров'я-89»та зобов'язався завершити роботи у липні 2011.

Згідно з ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Зі змісту претензій від 23.01.2012 та 17.05.2012, а також з мирової угоди від 22.03.2012 суд робить висновок що відповідач не виконав свого обов'язку щодо виконання умов п.1.1. Договору.

Відповідач всупереч вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не надав суду належних та допустимих доказів щодо виконання робіт, передбачених у п.1.1. Договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Підстави розірвання договору визначені у ст. 651 ЦК України згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п.п.8.2, 8.3. Договору він може бути розірваний за згодою сторін із проведенням відповідних розрахунків між сторонами, а Замовник має право ініціювати розірвання Договору у випадку порушення Підрядником строків початку виконання робіт більш ніж на 7 днів без поважних на то причин.

Порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було дотримано встановлений порядок розірвання договору.

Оскільки судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов Договору в частині повного та своєчасного виконання робіт, вимоги позивача про розірвання договору № 37/1 від 24.12.2009 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення збитку у розмірі 97000,00 грн. суд зазначає таке.

Матеріалами справи, а саме: розпискою відповідача від 24.05.2011, мировою угодою від 22.03.2012, а також квитанцією до прибуткового касового ордеру №15 від 31.03.2012 про повернення позивачу грошових коштів у розмірі 10000,00 грн., підтверджується передача відповідачу грошових коштів у розмірі 97000,00 грн., а, враховуючи що відповідачем зобов'язання за Договором не виконувались, вказана сума отримана відповідачем безпідставно.

У той же час, суд не може погодитись із посиланням позивача на те що вищезазначена сума є збитками, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином сума у розмірі 97000,00 грн., яку відповідач просить стягнути з позивача не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, оскільки не має необхідних ознак, передбачених цими нормами.

На думку суду, у даному випадку мають застосовуватись положення ст.1212 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно.

В абзаці 7 п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Отже вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума безпідставно набутих коштів у розмірі 97000,00 грн.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати. Крім цього, судом під час винесення судового рішення встановлено, що позивачем не було сплачено судовий збір за немайновою вимогою щодо розірвання Договору у розмірі 1073 грн., а отже, враховуючи що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь Державного бюджету міста Севастополя підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1073 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов споживчого кооперативу "Садівниче товариство "Здоров`я-89" задовольнити повністю.

2. Розірвати договір №37/1, укладений 24.12.2009 між споживчим кооперативом "Садівниче товариство "Здоров`я-89" та приватним підприємством "Безпека" .

3. Стягнути з приватного підприємства "Безпека" (м. Севастополь, вул. Белозірська,11, ЄДРПОУ 32506290, р/р 26008733474001 в СФ «ПриватБанк»м. Севастополь) на користь споживчого кооперативу "Садівниче товариство "Здоров`я-89" (м. Севастополь, вул. Т. Шевченко,17, кв.51, ЄДРПОУ 24697265) грошові кошти у розмірі 97 000,00 грн. (дев'яносто сім тисяч грн. 00 коп.).

4. Стягнути з приватного підприємства "Безпека" (м. Севастополь, вул. Белозірська,11, ЄДРПОУ 32506290, р/р 26008733474001 в СФ «ПриватБанк»м. Севастополь) на користь споживчого кооперативу "Садівниче товариство "Здоров`я-89" (м. Севастополь, вул. Т. Шевченко,17, кв.51, ЄДРПОУ 24697265) судовий збір у розмірі 1940,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок грн. 00 коп.).

5. Стягнути з приватного підприємства "Безпека" (м. Севастополь, вул. Белозірська,11, ЄДРПОУ 32506290, р/р 26008733474001 в СФ «ПриватБанк»м. Севастополь) в дохід державного бюджету м. Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривень 00 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 03.12.2012.

Суддя С.О. Щербаков