Рішення

від 30.10.2012 по справі 5023/4120/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р.Справа № 5023/4120/12 вх. № 4120/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Саттеліт Енд Нетворкінг", м. Харків

до ТОВ "Євро Лайн", м. Київ

про стягнення коштів в сумі 12 315,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року ТОВ "Саттеліт Енд Нетворкінг" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Євро Лайн" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 11 627 грн., пеню - 447,92 грн., 3 % річних - 89,58 грн., інфляційні витрати - 151,15 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 23/04/12 КА про надання транспортних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав від 23.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.10.2012 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 02.10.2012 року позивачем була надана заява про уточнення позовних вимог (Вх. № 15175 від 02.10.2012 року), згідно якої заявник просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 11 627 грн., пеню - 447,92 грн., 3 % річних - 89,58 грн., інфляційні витрати - 151,15 грн., завдані збитки у розмірі - 7 718,74 грн., з яких: 1 718,74 грн. - штрафні санкції та 6 000 грн. - витрати на юридичні послуги, моральну шкоду - 2 906 грн,75 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалами суду від 02.10.2012 року та 22.10.2012 року з метою повного та всебічного розгляду справи судове засідання відкладалось до 30.10.2012 року до 09:30 год.

Сторони, повідомлені належним чином, у призначене судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Так, 23.04.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 23/04/12 КА про надання транспортних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав (надалі - Договір).

Даним Договором регулюються взаємовідносини, що виникають між позивачем та відповідачем під час планування ,здійснення та оплати транспортно-експедиційних послуг під час організації перевезення вантажів, на території України та інших держав. (п.1.1 Договору).

У межах даного Договору відповідач взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому уповноваженою особою вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу у відповідності з умовами даного договору та поданих заявок, котрі є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач - сплатити встановлену за перевезення плату (п.1.2 Договору).

На кожне окреме замовлення оформлюється транспортне замовлення (заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору і являється його невід'ємною частиною. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін. Факсо-копія (скан-копія) заявки має юридичну силу оригіналу до моменту отримання оригіналів по пошті (п.2.3 договору).

Розрахунок з позивачем за виконану роботу здійснюється на підставі отриманих від позивача - оригіналів СМR (ТТН) (екземпляр вантажовідправника), оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, ліцензії, свідоцтва про реєстрацію, квитанції про оплату прибуткового або єдиного податку завірених мокрою печаткою, а також договір експедиції або оренди при залучені автотранспорту інших перевізників.( п.5.4 договору).

Робота вважається виконаною якщо позивач, згідно заявки відповідача, виконав роботу в повному обсязі, вантаж доставлено до місця призначення, сторони не мають претензій, що підтверджується актом виконаних робіт (п.5.5 договору).

Розрахунки здійснюються на підставі виставлених рахунків на суму та в строки, вказані в замовленні (п.5.7 договору).

Термін оплати за фактично виконану роботу складає 10 банківських днів з моменту отримання від позивача документів, що вказані в п. 5.4 договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні. (п.5.8 договору).

У випадках прострочення оплати вартості за надані послуги відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

Якщо між сторонами не досягнуто згоди з приводу спірного питання, що виник в процесі реалізації даного договору, то зацікавлена сторона може звернутися до господарського суду в порядку, що передбачений процесуальним законодавством по місцю укладання договору (п.8.3 договору).

Як свідчить перша сторінка договору, договір про надання транспортних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав № 23/04/12 КА укладався в м. Харкові 23.04.2012 року, тобто спір підсудний господарському суду Харківської області.

Одночасно, між сторонами була погоджена заявка за № 042301 на перевезення вантажів автомобільним транспортом ( а.с.12). Експедитором визначено - ТОВ "Евро Лайн". Погоджено маршрут перевезення - с.Джулинка (Бершадський район, ВІнницької області, Україна) -FІLOTTRANO (Італія). Вантажовідправник - ФОП Ангелюк М.Ф. Дата завантаження - 26-27 квітня 2012 року в 9 годині. Адреса замитнення - Митний перехід "Гайсин" Вінницька обл., Вантажоодержувач - згідно СМR. Сторони погодили адресу розвантаження - 60024 FІLOTTRANO, VІА СROCІFSSO, 2 ІТАLY. Сторонами визначена вартість фрахту : 110 євро в грн. по курсу НБУ на день вивантаження.

Порядок оплати - безготівковий розрахунок в грн. на протязі 5-7 днів після отримання оригіналів СМR.

Позивачем надано претензію від 27.08.2012 року за № 27-08 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 11 627 грн. та докази її отримання відповідачем (а.с.40-42).

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена за таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 11 627 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Пеня повинна розраховуватись з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Крім того, за приписами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 08.06.2012 року по 10.09.2012 року.

Між тим, суд не може погодитись з таким розрахунком, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, згідно спірної заявки сторони обумовили порядок оплати послуг з перевезення шляхом безготівкового розрахунку в гривні протягом 5-7 днів після отримання Замовником оригіналів СМR.

Разом з тим, доказів направлення та отримання відповідачем оригіналів документів позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Так, беручи до уваги, що 03.09.2012 року відповідачем була отримана претензія, то строк для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат бере свій початок з 11.09.2012 року. (03.09.2012 року + 7 днів = 11.09.2012 року).

Враховуючи те, що з позовом до суду позивач звернувся 10.10.2012 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення збитків в сумі 7 718,74 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, тобто збитки є наслідком порушення зобов'язання боржником. Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб та вина боржника.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки -це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, позивачу потрібно було довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначені розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що поніс збитки у вигляді непередбачених додаткових витрат у розмірі 9 328,24 грн. з яких: стягнення пені у розмірі 91,05 грн., 3 % річних - 18,19 грн., судовий збір 1609,50 грн. які стягнуто з позивача по справі на користь ТОВ"ТЕП" Транспорт-експедиція", крім того позивачем в збитки включено сплата юридичних послуг в розмірі 6 000 грн., та судового збору 1 609,50 грн.

Відсутність одного з елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяні збитки оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення .

Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Таких документів позивачем надано не було.

На підставі викладеного, суд відмовляє за задоволені позовних вимог стосовно стягнення збитків в сумі 7 718,74 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2 906,75 грн.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Необхідними умовами відшкодування моральної шкоди є наявність моральної шкоди, протиправна поведінка особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи, вина.

Позивач не надав доказів вини відповідача у заподіянні йому моральної шкоди та доказів причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 2 906,75 грн. задоволенню не підлягають.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000 грн. - витрат на юридичні послуги.

В обґрунтування зазначених вимог, позивач посилається на договір про надання юридичних послуг № 270812-37876279 від 27.08.2012 року, який був укладений між позивачем та ТОВ "Сфера -2108", а також на Додаток № 1 до вказаного договору яким сторони визначили вартість юридичних послуг.

Так, статтею 44 ГПК України, до складу судових витрат віднесені, зокрема, витрати пов'язані з оплати послуг адвоката.

Між тим, доказів на підтвердження оплати юридичних послуг за договором № 270812-37876279 від 27.08.2012 року позивачем суду не надано та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 815,72 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Євро Лайн" (03124, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 19 б, кв.9, код 37141568, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь ТОВ "Саттеліт Енд Нетворкінг" (61037, м. Харків, пр-т Московський, 199-б, офіс 403, код 37876279, відомості про банківські рахунки відсутні) суму основого боргу в розмірі 11 627 грн., а також судовий збір в сумі 815,72 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.11.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/4120/12