Рішення

від 07.11.2012 по справі 5023/4518/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р.Справа № 5023/4518/12 вх. № 4518/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мици Ю.В. (довіреність від 01.03.12 р.), Мица В.Є. (довіреність від 01.11.12 р.),

3-ї особи - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Продакшн" (м. Харків)

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Західна МДПІ м. Харкова Харківської обл. ДПС (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром.Буд" (Харківська обл., с. Циркуни)

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати недійсними договори №06/147 від 17.05.10 р., №152 від 16.06.10 р., №157 від 15.07.10 р., №160 від 10.08.10 р., №163 від 01.09.10 р., №167 від 15.09.10 р., №170 від 25.10.10 р., №178 від 29.12.10 р., №179 від 01.12.10 р., №180 від 10.12.10 р., №182 від 20.01.11 р. про проведення ТОВ "Технопром.Буд" наладки струмового захисту, захисту замикання у землю схем масляних вимикачів та сигналізації, а також випробування ізолювання електричних ланцюгів й ізоляторів масляних вимикачів, вимірювання перехідних опорів контактів апаратів зняття векторних діаграм. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на встановлення нікчемності вказаних договорів в акті позапланової, невиїзної перевірки ТОВ «ТЕХНОПРОМ.БУД» від 05.07.11 р. №1428/2343655074, яка проводилась відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Харківської ОДПІ, та в акті перевірки позивача від 17.01.2012 р. №27/23-03-05/31800879, який складений третьою особою.

Позивач надав заяву про уточнення та правове обґрунтування позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсними договори: №06/147 від 17.05.10 р., №152 від 16.06.10 р., №157 від 15.07.10 р., №160 від 10.08.10 р., №163 від 01.09.10 р., №167 від 15.09.10 р., №170 від 25.10.10 р., №178 від 29.12.10 р., №179 від 01.12.10 р., №180 від 10.12.10 р., №182 від 20.01.11 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-Продакшн» (код ЄДРПОУ 31800879) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПРОМ.БУД» (код ЄДРПОУ 36555074), про проведення наладки струмового захисту, захисту замикання у землю схем масляних вимикачів та сигналізації, а також випробування ізолювання електричних ланцюгів й ізоляторів масляних вимикачів, вимірювання перехідних опорів контактів апаратів зняття векторних діаграм. В обґрунтування наданих уточнень позивач посилається на встановлення нікчемності вказаних договорів в акті позапланової, невиїзної перевірки ТОВ «ТЕХНОПРОМ.БУД» від 05.07.11 р. №1428/2343655074, яка проводилась відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Харківської ОДПІ, та в акті перевірки позивача від 17.01.12 р. №27/23-03-05/31800879, який складений третьою особою. З цих підстав позивачем зроблено висновок, що спірні договори є недійсними на підставі ст. 228, ст. 234 ЦК України, оскільки відповідно до акту перевірки позивача від 17.01.2012 року № 27/23-03-05/31800879 вони не були спрямовані на настання дійсних правових та фактичних наслідків.

Розглянувши надану заяву, суд вважає за можливе прийняти її в наданій редакції.

Третя особа письмових пояснень по суті спору та витребуваних судом документів не надала, свого представника у судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила, хоча була повідомлена належним чином про день, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, свого представника у судове засідання не направив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з урахуванням їх уточнень підтримали, пояснивши, що вони ґрунтуються на ст.ст. 228, 234 Цивільного кодексу України.

Враховуючи невиконання відповідачем та третьою особою вимог суду про надання відзиву на позов, пояснень по суті спору та витребуваних судом документів, суд вважає за можливе з огляду на приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані позивачем докази, вислухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договори №06/147 від 17.05.10 р., №152 від 16.06.10 р., №157 від 15.07.10 р., №160 від 10.08.10 р., №163 від 01.09.10 р., №167 від 15.09.10 р., №170 від 25.10.10 р., №178 від 29.12.10 р., №179 від 01.12.10 р., №180 від 10.12.10 р., №182 від 20.01.11 р., відповідно до яких ТОВ «ТЕХНОПРОМ.БУД» (відповідач) зобов'язався виконати роботи з проведення наладки струмового захисту, захисту замикання у землю схем масляних вимикачів та сигналізації, а також випробування ізолювання електричних ланцюгів й ізоляторів масляних вимикачів, вимірювання перехідних опорів контактів апаратів зняття векторних діаграм. На виконання вказаних договорів відповідачем були здійснені відповідні роботи, які були без зауважень прийняті та повністю оплачені позивачем, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за вказаними договорами, а також платіжними дорученнями: №121 від 28.05.10 р., №154 від 01.07.10 р., №180 від 30.07.10 р., №199 від 18.08.10 р., №218 від 13.09.10 р., №228 від 29.09.10 р., №269 від 10.11.10 р., №316 від 29.12.10 р., №310 від 17.12.10 р, №11 від 20.01.11р., №56 від 28.02.11 р.

Крім того, на підтвердження фактичного виконання вищевказаних договорів позивачем надано: графіки випробування, акти встановлення та введення в експлуатацію обладнання, викопіювання з журналу обліку робіт.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 837 ЦК України по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що умови, викладені у спірних договорах щодо предмету, ціни та строку його дії (умови, що є обов'язковими згідно зі ст. 180 ГК України) не суперечать ні чинному законодавству, ні моральним засадам суспільства та відповідають вимогам ст.ст. 638, 837 Цивільного кодексу України.

За приписом ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що спірні договори відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини /умислу або необережності/, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, при застосуванні норм ст. 228 ЦК України повинна встановлюватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 р.)

Сторони та третя особа не надали суду докази звернення до правоохоронних органів, докази наявності вини певних осіб, яка виражається в намірі порушити встановлений законом порядок сторонами правочину або однією зі сторін, докази притягнення винних осіб до відповідальності та звернення до суду з відповідним позовом.

Приписами ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

У п. 24 вищевказаної постанови зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. При цьому, судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Сторони та третя особа не надали суду докази наявності умислу у всіх сторін правочинів на відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлені ними.

Як свідчать матеріали справи, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт-Продакшн» (код ЄДРПОУ 31800879) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПРОМ.БУД» (код ЄДРПОУ 36555074) договори: №06/147 від 17.05.10 р., №152 від 16.06.10 р., №157 від 15.07.10 р., №160 від 10.08.10 р., №163 від 01.09.10 р., №167 від 15.09.10 р., №170 від 25.10.10 р., №178 від 29.12.10 р., №179 від 01.12.10 р., №180 від 10.12.10 р., №182 від 20.01.11 р. про проведення наладки струмового захисту, захисту замикання у землю схем масляних вимикачів та сигналізації, а також випробування ізолювання електричних ланцюгів й ізоляторів масляних вимикачів, вимірювання перехідних опорів контактів апаратів зняття векторних діаграм є дійсними та реальними правочинами, укладеними суб'єктами господарювання між собою, та реально і фактично виконаними їх сторонами.

Посилання позивача на акт перевірки позивача, проведеної третьою особою, від 17.01.12 р. №27/23-03-05/31800879 суд вважає безпідставним, оскільки висновок про нікчемність спірних договорів зроблено у вказаному акті без посилання на будь-які правові підстави та фактичні обставини.

За таких умов відсутні будь-які підстави вважати вказані договори фіктивними, тобто такими, що вчинено без наміру створення обумовлених ними правових наслідків.

З огляду на наведене також відсутні підстави вважати, що укладенням та виконанням спірних договорів було порушено публічний порядок чи що під час укладення та/або виконання спірних правочинів переслідувалася мета, суперечна інтересам держави і суспільства.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає заявлені позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 49 ГПК України сплачена позивачем за подання позовної заяви сума судового збору у разі відмови у позові підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 193, 317 ГК України, ст.ст. 6, 203, 228, 234, 614, 638, 837, 854 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.11.2012 р.

Суддя Ольшанченко В.І.