Рішення

від 06.11.2012 по справі 5023/4809/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р.Справа № 5023/4809/12 вх. № 4809/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Диковицького О.Л., відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Приватного АТ "Вінницький дослідний завод", м. Вінниця

до ПП "Промтехобладнання", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 56 861,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ПАТ "Вінницький дослідний завод" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ПП "Промтехобладнання" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача 10 000 грн. основного боргу, 46 174,50 грн. - пені, 686,70 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 22 від 06.06.2011 року про виготовлення продукції згідно специфікації до даного договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.11.2012 року о 09:30 год.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Так, 06.06.2011 року між ПАТ "Вінницький дослідний завод" (надалі - Замовник) та ПП "Промтехобладнання" (надалі - Виконавець) був укладений договір № 22 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору Виконавець взяв на себе зобов'язання виготовити і передати у власність Замовника продукцію згідно специфікації до договору (Додаток № 1), а Замовник прийняти та оплатити вартість вказаної продукції на умовах і в порядку, передбачених даним договором.

Загальна сума договору становить 46 500 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7 7500 грн. (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору, термін виготовлення продукції складає 90 днів з моменту попередньої оплати згідно п. 2.3. цього договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору, оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в наступному порядку:

- 10 000 грн. - авансом на протязі 10 днів після підписання договору;

- 36 500 грн. - після підписання акту здачі - приймання продукції.

Згідно п. 4.1. Договору, приймання - передача обладнання здійснюється в місці поставки повноважними представниками сторін.

При повному завершенні робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі - приймання або інший документ, що підтверджує здачу - приймання продукції (п. 4.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 15.06.2011 року позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 10 000 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку підприємства - позивача (а.с. 18).

05 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони погодили збільшення терміну виготовлення продукції до 160 календарних днів з моменту попередньої оплати.

Між тим, відповідач покладені на нього зобов'язання з виготовлення та поставки продукції в обусовлені Договором строки не виконав, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст. 670 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. ст. 526, 525 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідач одержав суму попередньої оплати товару, але в порушення умов Договору не передав його у встановлений строк позивачу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 10 000 грн. передоплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених норм закону випливає, що пеня стягується тільки при простроченні виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи той факт, що згідно укладеного Договору між сторонами у справі виникли господарські зобов'язання щодо попередньої оплати товару, а не грошові зобов'язання відповідача, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог а частині стягнення пені в сумі 46 174,50 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 686,70 грн., виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачува ти проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюєть ся договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У Цивільному Кодексі України передбачено два види процентів. Перший - це проценти, передбачені статтею 536 цього Кодексу, що є платою за користування чужими грошовими коштами або за нада ний комерційний кредит. Другий вид - проценти, що є видом цивільно-правової відповідальності (ст. 625 ЦК, яка передбачає цей вид процентів). На цю особливість таких процентів і на відмінність їх від пені неодноразово вказував і Верховний Суд України (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003 року).

Розміри процентів та порядок їх нарахування і сплати визначаються відповідним зако ном або договором. Таким чином, варто мати на увазі, що проценти як плата за користування чужими гро шима і проценти за прострочку виконання зобов'язання (пеня) не є тотожними поняттями, оскільки останні є формою цивільно-правової відповідальності, а проценти, що сплачу ються за використання чужими грошовими коштами, є боргом. Використання чужих гро шових коштів за плату є правомірною дією, а прострочка виконання зобов'язання - не правомірною.

В спірному Договорі не передбачено сплати боржником процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 ГПК України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 283,06 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ПП "Промтехобладнання" (61157, м. Харків, вул. Селянська, 110, р/р 2600851678 в АТ "РБ Аваль", м. Київ, МФО 380805, код 32362503) на користь ПАТ "Вінницький дослідний завод" (21001, м. Вінниця, провулок Островського, 21, р/р 26004410 в ВФ ПАТ "Кредитпромбанк", МФО 302623, код 00383780) 10 000 грн. - основної заборгованості та 283,06 грн. - судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/4809/12