Постанова

від 10.12.2012 по справі 2а-1670/7165/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7165/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Азія Ексім" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Азія Ексім" (далі - ТОВ "Євро-Азія Ексім", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2012 року №0012202301/1328 та №0012212301/1329.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №3073/22-209/33733334 від 15.08.2012 щодо порушення позивачем пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 31717,00 грн та занижено податок на додану вартість в сумі 24880,00 грн, а також статей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" у квітні та травні 2011 року повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, рахунками, накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, витягом із журналу реєстрації довіреностей, тощо.

Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги підтримував та просив суд їх задовольнити. В судове засідання, призначене на 10.12.2012, представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що контрагент позивача - ТОВ "Монолітбудкомплект" не знаходиться за юридичною (податковою) адресою. Крім того, у зв'язку із встановленням відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ "Монолітбудкомплект" та визнання взаємовідносин між ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Євро-Азія Ексім" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, в ході проведення перевірки не доведено факт поставки товарів та виконання робіт ТОВ "Монолітбудкомплект" на адресу позивача. Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальник ТОВ "Монолітбудкомплект", якому перераховані відповідні суми ПДВ, і який повинен був сплатити відповідні суми податку до бюджету, такі суми не сплачував, що свідчить про невідповідність вимогам законодавства всіх податкових накладних, виданих у відповідних періодах та безпідставність включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту ТОВ "Євро-Азія Ексім".

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Євро-Азія Ексім" (ідентифікаційний код 33733334) 12.08.2005 зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 19.08.2005, платником податку на додану вартість зареєстрований 19.08.2005 (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №23487678).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: інші види оптової торгівлі; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля паливом; будівництво будівель; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; надання інших комерційних послуг.

На підставі направлення від 02.08.2012 №3373/003373, виданого Кременчуцькою ОДПІ, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Кисельовим О.В., згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу Кременчуцької ОДПІ від 02.08.2012 №1714, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Євро-Азія Ексім" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 в зв'язку із наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 28.03.2012 №4588/10/23-112.

За результатами перевірки податковим органом 15.08.2012 складено акт №3073/22-209/33733334, в якому зафіксовано порушення позивачем статей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 31717,00 грн та занижено податок на додану вартість в сумі 24880,00 грн (том І а.с. 11-16).

Так, в ході перевірки встановлено, що згідно акту від 28.03.2012 №506/22-2/34979064, отриманого від ДПІ Печерського району м. Києва, ТОВ "Монолітбудкомплект" не знаходиться за юридичною (податковою) адресою.

Згідно листа Служби безпеки України від 15.12.2011 №66/6/3/436, в ході досудового слідства встановлено, що ТОВ "Монолітбудкомплект" протягом 2007-2011 років не мало на своєму балансі будь-якої техніки (основних засобів), не мало працівників крім директора та бухгалтера, тобто дане підприємство фактично не могло виконувати будь-які ремонтно-будівельні, проектні та інші роботи, надавати будь-які послуги, які були відображені в бухгалтерському та податковому обліку протягом 2007-2011 років.

Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Монолітбудкомплект" свідчить про систематичне здійснення його службовими особами формування фіктивного податкового кредиту в особливо великих розмірах. Вилучені в ході досудового слідства документи свідчать про здійснення ТОВ "Монолітбудкомплект" в один і той же період часу кількох ремонтно-будівельних робіт або надання даним підприємством різноманітних послуг, що є фізично неможливим навіть в разі наявності у ТОВ "Монолітбудкомплект" достатньої кількості техніки та працівників, які були у нього відсутні. Зазначена обставина свідчить про безтоварність фінансово-господарських операцій, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Монолітбудкомплект".

Враховуючи відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, на думку перевіряючих, можна зробити висновок, що відсутня фінансово-господарська діяльність та відповідно взаємовідносини між ТОВ "Монолітбудкомплект" та ТОВ "Євро-Азія Ексім" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 здійснювалися з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

В зв'язку з тим, що угоди поставки не спричиняють настання реальних наслідків, то такий правочин є недійсним в силу закону, не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі висновку акта перевірки №3073/22-209/33733334 від 15.08.2012 Кременчуцькою ОДПІ 04.09.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0012202301/1328, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 31717,00 грн, в тому числі 31717,00 грн - за основним платежем (том І а.с. 22);

- №0012212301/1329, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 24881,00 грн, в тому числі 24880,00 грн - за основним платежем та 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том І а.с. 24).

За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до ДПС у Полтавській області, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 №0012202301/1328 та №0012212301/1329 - без змін (том І а.с. 26-30).

Позивач, не погоджуючись із діями Кременчуцької ОДПІ щодо визнання правочинів по операціях ТОВ "Євро-Азія Ексім" з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період квітень, травень 2011 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду із вимогами про визнання дій Кременчуцької ОДПІ незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 №0012202301/1328 та №0012212301/1329.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 04.09.2012 №0012202301/1328 та №0012212301/1329, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що у квітні та травні 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо виконання ремонтно-будівельних робіт та придбання товарів (канцелярські товари, будівельні матеріали).

Так, 24.03.2011 між ТОВ "Євро-Азія Ексім" (генпідрядник) та ТОВ "Монолітбудкомплект" (субпідрядник) укладено договір на виконання робіт №24/03, згідно якого генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе виконання робіт "Капітальний ремонт приміщення Будинку захищеної старості, що знаходиться на балансі Дмитрівської сільської ради" відповідно до умов цього договору та проектно-кошторисної документації, яка передається субпідряднику генпідрядником (том І а.с. 31-32).

Розмір договірної ціни на виконання вказаних робіт регулювався сторонами шляхом підписання протоколів погодження договірної ціни на виконання робіт по об'єкту "Капітальний ремонт приміщення Будинку захищеної старості, що знаходиться на балансі Дмитрівської сільської ради" та додаткової угоди №1 до договору на виконання робіт №24/03 від 24.03.2011 (том І а.с. 33-34).

В межах виконання вказаного договору ТОВ "Монолітбудкомплект" в квітні та травні 2011 року виконано на користь ТОВ "Євро-Азія Ексім" ремонтно-будівельні роботи Будинку захищеної старості, що знаходиться на балансі Дмитрівської сільської ради, на загальну суму 135780,80 грн, в тому числі ПДВ - 22630,13 грн.

На виконання умов договору №24/03 від 24.03.2011, ТОВ "Монолітбудкомплект" було виписано: - рахунки №305 від 08.06.2011, №151 від 11.04.2011, №177 від 22.04.2011, №197-7 від 29.04.2011; - податкові накладні №76 від 31.05.2011 на загальну суму 50000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн, №36 від 11.04.2011 на загальну суму 8900,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1483,33 грн, №63 від 22.04.2011 на загальну суму 31000,00 грн, в тому числі ПДВ - 5166,67 грн, №87 від 29.04.2011 на загальну суму 45880,80 грн, в тому числі ПДВ - 7646,80 грн (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи) (том І а.с. 35, 37, 40-42, 46-48).

Дослідивши вказані податкові накладні, виписані ТОВ "Монолітбудкомплект" для документального оформлення господарської операції з придбання ТОВ "Євро-Азія Ексім" ремонтно-будівельних робіт, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Також між сторонами договору були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1 за квітень 2011 року, б/н за травень 2011 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ форми КБ-3 за квітень 2011 року та травень 2011 року, якими підтверджується фактичність виконання субпідрядником - ТОВ "Монолітбудкомплект" ремонтно-будівельних робіт по об'єкту - Будинок захищеної старості, що знаходиться на балансі Дмитрівської сільської ради, на користь генпідрядника - ТОВ "Євро-Азія Ексім" (том І а.с. 215-230).

Як слідує зі змісту договору на виконання робіт №24/03 від 24.03.2011, субпідрядник зобов'язаний виконувати роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, вимогами будівельних норм та правил, графіків виконання робіт (пункт 7.1 Договору).

На підтвердження реальності господарських операцій з придбання у ТОВ "Монолітбудкомплект" ремонтно-будівельних робіт позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: - договірні ціни на будівництво "Капітальний ремонт приміщення Будинку захищеної старості, що знаходиться на балансі Дмитрівської сільської ради", що здійснюється у 2011 році (том І а.с. 146-149); - зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва (том І а.с. 150-153); - локальні кошториси (том І а.с. 154-175); - акти приймання-передачі матеріалів згідно договору №24/03 від 24.03.2011 (том І а.с. 231-233, 237-238); - акти про витрату давальницьких матеріалів (том І а.с. 234-236); - календарний план (том І а.с. 239); - акт передачі будівельного майданчика №02/04 (том І а.с. 240); - договір продажу №9/1 від 31.03.2011 (том І а.с. 203-204); - рахунки та накладні на будівельні матеріали, які використовувалися при проведенні ремонтно-будівельних робіт (том І а.с. 205-214).

Судом встановлено, що розрахунок за ремонтно-будівельні роботи здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Монолітбудкомплект" згідно платіжних доручень від 08.06.2011 №33, від 11.04.2011 №22, від 22.04.2011 №25, від 08.06.2011 №32 (том І а.с. 36, 43-45). Зі змісту вказаних платіжних доручень можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбані у ТОВ "Монолітбудкомплект" роботи.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що метою укладення ТОВ "Євро-Азія Ексім" договору на виконання робіт №24/03 від 24.03.2011 з ТОВ "Монолітбудкомплект" було виконання договірних зобов'язань перед Дмитрівською сільською радою, що полягали у виконанні будівельно-ремонтних робіт на об'єкті "Капітальний ремонт приміщення Будинку захищеної старості, що знаходиться на балансі Дмитрівської сільської ради". Факт взаємовідносин позивача та Дмитрівської сільської ради підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором на виконання робіт №27 від 24.03.2011, з урахуванням протоколів погодження договірної ціни на виконання робіт по об'єкту "Капітальний ремонт приміщення Будинку захищеної старості, що знаходиться на балансі Дмитрівської сільської ради" та додаткової угоди №1 до договору на виконання робіт №27 від 24.03.2011, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податковими накладними, банківськими виписками (том І а.с. 50-73).

Також в матеріалах справи наявна довідка Кременчуцької об'єднаної державної фінансової інспекції №01-21-053 від 14.03.2012 щодо зустрічної звірки розрахунків ТОВ "Євро-Азія Ексім" з Дмитрівською сільською радою за період з 01.12.2010 по 31.01.2012 (том І а.с.241-243). Так, зі змісту вказаної довідки слідує, що Кременчуцькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено звірку взаємовідносин між Дмитрівською сільською радою та ТОВ "Євро-Азія Ексім" щодо виконання останнім на користь Дмитрівської сільської ради ремонтно-будівельних робіт на об'єкті Будинок захищеної старості згідно договору №27 від 24.03.2011. При цьому, фінансовою інспекцією не висловлено жодних зауважень з приводу фіктивності чи нереальності господарських операцій між ТОВ "Євро-Азія Ексім" та Дмитрівською сільською радою.

Слід звернути увагу на те, що необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Позивачем надано суду довідку про економічну вигоду операції по капітальному ремонту Будинку захищеної старості, що знаходиться на балансі Дмитрівської сільської ради, згідно якої валовий дохід ТОВ "Євро-Азія Ексім" в результаті вчинення вказаної господарської операції складає 19567,32 грн (том І а.с. 193). Вказана довідка підписана керівником ТОВ "Євро-Азія Ексім" та скріплена печаткою даного підприємства.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість в розмірі 22630,13 грн до складу податкового кредиту за відповідні періоди (квітень та травень 2011 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди, а витрати по придбанню ремонтно-будівельних робіт у сумі 113150,67 грн правомірно віднесено до складу витрат операційної діяльності.

Крім того, судом встановлено, що податковий кредит та витрати операційної діяльності позивач формував також за рахунок господарських операцій з придбання у ТОВ "Монолітбудкомплект" канцелярських товарів у квітні 2011 року на суму 3500,00 грн, в тому числі ПДВ - 583,33 грн, та будівельних матерів у травні 2011 року на суму 10000,00 грн, в тому числі ПДВ - 1666,67 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, представником позивача до матеріалів справи долучені:

- рахунки №152 від 11.04.2011 та №274 від 31.05.2011 (том І а.с. 74, 78);

- податкові накладні №37 від 11.04.2011 та №75 від 31.05.2011 (том І а.с. 77, 81);

- накладні №152 від 11.04.2011 та №274 від 31.05.2011 (том І а.с. 75, 79);

- платіжні доручення №23 від 11.04.2011 та №31 від 31.05.2011 (том І а.с. 76, 80);

- витяг із журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік (том І а.с. 176-177);

- довіреність №4 від 11.04.2011 на отримання товарно-матеріальних цінностей (том І а.с. 178);

- наказ №15 від 12.04.2011 "Про списання канцелярських товарів, та віднесення їх вартості до складу валових витрат" (том І .а.с. 179);

- акт списання №СпТ-000001 від 12.04.2011 (том І а.с. 180).

Суд приходить до висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності свідчать про правомірність включення суми податку на додану вартість в розмірі 2250,00 грн до складу податкового кредиту за відповідні періоди (квітень та травень 2011 року) та відображення її у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди, а також про правомірність віднесення до складу витрат суми витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей в розмірі 11250,00 грн.

Як слідує зі змісту акта перевірки №3073/22-209/33733334 від 15.08.2012, податковий орган як на одну з підстав, що ставлять під сумнів реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект", посилався на пояснення директора ТОВ "Монолітбудкомплект" ОСОБА_3 (на момент керівництва підприємством мала прізвище "ОСОБА_3"), згідно яких остання не мала будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, на мала у своєму користуванні печаток підприємства, вона лише отримувала кошти з рахунків даного підприємства у банківських установах та відразу передавала їх Баліну О.І. - особі, що найняла її для виконання обов'язків директора ТОВ "Монолітбудкомплект".

Суд звертає увагу на зазначення в акті перевірки №3073/22-209/33733334 від 15.08.2012 того, що ОСОБА_3 являлася директором ТОВ "Монолітбудкомплект" лише у період з 15.03.2007 по 01.09.2008, а починаючи з 01.09.2008 керівником останнього являвся Балін О.І. Інформації про надання пояснень Баліним О.І. акт перевірки не містить.

Щодо контрагента позивача - ТОВ "Монолітбудкомплект", то факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено, продавець був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І а.с. 120-124).

Жодних доказів відсутності ТОВ "Монолітбудкомплект" за юридичною адресою на момент здійснення у квітні та травні 2011 року спірних господарських операцій Кременчуцькою ОДПІ в ході судового розгляду справи суду надано не було.

Судом критично оцінюються посилання Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №3073/22-209/33733334 від 15.08.2012 на несплату контрагентом позивача - ТОВ "Монолітбудкомплект" податкових зобов'язань, що відповідають розміру сум ПДВ, які були перераховані позивачем на користь ТОВ "Монолітбудкомплект" у складі загальної вартості товарів та робіт (послуг).

З цього приводу слід зазначити, що Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Посилання Кременчуцької ОДПІ у своїх запереченнях на той факт, що у контрагента позивача відсутні управлінський, технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що ставить під сумнів реальність фінансово-господарських операцій між ТОВ "Євро-Азія Ексім" та ТОВ "Монолітбудкомплект", судом також відхиляються. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, орендувати складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була б працювати на ТОВ "Монолітбудкомплект" для того, щоб останнє мало змогу провадити свою господарську діяльність, в тому числі й господарські операції щодо виконання ремонтно-будівельних робот та реалізації товарно-матеріальних цінностей на користь ТОВ "Євро-Азія Ексім".

Слід також відмітити, що господарські операції з виконання ТОВ "Монолітбудкомплект" на користь ТОВ "Євро-Азія Ексім" будівельних робіт та поставки товарів здійснювались не лише у квітні та травні 2011 року. Такі господарські операції мали місце також і в січні, лютому, березні, липні та серпні 2011 року, про що перевіряючими зазначається в акті перевірки (том І а.с. 12 зворот).

Проте, за вказаними операціями у названі періоди Кременчуцькою ОДПІ донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток позивачу не проведено та зауваження щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "Євро-Азія Ексім" та ТОВ "Монолітбудкомплект" відсутні. При цьому, акт перевірки містить висновок про відсутність у ТОВ "Монолітбудкомплект" необхідних можливостей для виконання робіт та поставки товарів безвідносно до будь-якого періоду. Обґрунтованих пояснень причин нарахування податкових зобов'язань в результаті визнання господарських операцій безтоварними лише за період квітень-травень 2011 року представником відповідача суду не надано.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Євро-Азія Ексім" чи ТОВ "Монолітбудкомплект", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Відтак, відповідачем в ході судового розгляду справи не було доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Євро-Азія Ексім" в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 №0012202301/1328 та №0012212301/1329.

Зважаючи на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2012 №0012202301/1328 та №0012212301/1329 та визнати їх протиправними та скасувати.

Що стосується позовних вимог ТОВ "Євро-Азія Ексім" в частині визнання незаконними дій Кременчуцької ОДПІ щодо визнання правочинів по операціях ТОВ "Євро-Азія Ексім" з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період квітень, травень 2011 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, то суд вважає за необхідне зазначити, що правові наслідки для позивача створюють саме спірні податкові повідомлення-рішення від 04.09.2012 №0012202301/1328 та №0012212301/1329 як рішення суб'єкта владних повноважень. Окремих дій, крім винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які б порушували права позивача, судом не встановлено.

Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Азія Ексім" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 вересня 2012 року №0012202301/1328 та від 04 вересня 2012 року №0012212301/1329.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Азія Ексім" (ідентифікаційний код 33733334) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 565,98 грн (п'ятсот шістдесят п'ять гривень дев'яносто вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава