Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-12726/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-12726/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  01 листопада 2012 року                      № 2а-12726/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в скороченому провадженні за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС ПРО" про                    стягнення коштів за податковим боргом На підставі ст. 183-2 КАС України, Суд розглядає справу у скороченому провадженні. ВСТАНОВИВ: Згідно пункту 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПКУ № 2755-VI) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, згідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5  цього Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Якщо у платника податків, якому надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. Абзацом б) підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення першої податкової вимоги. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. Згідно пункту 102.1 статті 102 ПКУ № 2755-VI контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-ХІІ) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Пунктом 41.5 статті 41 ПКУ № 2755-VI передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень. Згідно пункту 95.1 статті 95 ПКУ № 2755-VI орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади,  а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. Пунктом 1.5 статті 1 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Згідно пункту 11 частини 1 статті 10 Закону № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. З матеріалів справи вбачається, станом на 03.09.12 р. Відповідач має податковий борг перед Державним бюджетом в сумі –44144,14 грн., що підтверджується Довідкою від 03.09.2012 року, зокрема 3269,34 грн. з податку на додану вартість, 40481,86 грн. –з податку на додану вартість, 392, 94 грн. – з податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до п.56.11.ст.56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Враховуючи, що за Відповідачем обліковується заборгованість в сумі 44144,14 грн. внаслідок її несвоєчасної сплати і Відповідачем не надано заперечень та доказів, які б свідчили про погашення суми боргу, чи спростували його наявність вказана заборгованість підлягає стягненню з Відповідача в судовому порядку. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 17, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 104, 158–163, 167, 183-2 КАС, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2. Стягнути          з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС ПРО", код ЄДРПОУ 36425315, (адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 55, приміщ. з №1 по №9, групи приміщень №85, «в літері А») суму заборгованості в розмірі 44144,14 грн. (сорок чотири тисячі сто сорок чотири тисячі 14 коп.) шляхом зарахування коштів з розрахункових рахунків: №260050672601/980 ПАТ «КОНВЕРСБАНК», МФО 339339: - з податку на додану вартість в сумі 40481,86 грн. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100); - з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3269,34 грн. на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11020100); - з податку на доходи фізичних осіб в сумі 392,94  грн. бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010102. 3.  Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС ПРО", код ЄДРПОУ 36425315, що знаходяться в банку на суму податкового боргу. Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук