Ухвала

від 04.12.2012 по справі к/9991/59916/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/59916/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Кримської республіканської організації "Вокально-хореографічний ансамбль "Таврія" ім. Л.Д.Чернишової" про застосування адміністративно-господарських санкцій ,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів та апеляційної інстанцій, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Кримську республіканську організацію "Вокально-хореографічний ансамбль "Таврія" ім. Л.Д. Чернишової" 25.03.2002 року зареєстровано в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 02225522).

Згідно з п. 1.1, 1.3 Положення Кримської республіканської організації "Вокально-хореографічний ансамбль "Таврія" ім. Л.Д. Чернишової" відповідач належить Автономній Республіці Крим і перебуває у сфері управління Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим, здійснює свою діяльність за рахунок фінансування із бюджету АР Крим та власних надходжень.

Пункти 1.4, 3.3, 4.1.1, 4.3, 6.6 Положення передбачають, що відповідач є неприбутковою організацію та його діяльність не має на меті одержання прибутку. У пунктах 1.3, 3.10 Положення зазначено, що фінансування відповідача здійснюється з бюджету АР Крим.

В матеріалах справи є довідка Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим № 01-09/469 від 05.05.2010р., в якій зазначено, що відповідач є комунальною організацією, що входить до складу майна АР Крим, знаходиться в сфері управління Міністерства культури та мистецтв АР Крим та фінансується з бюджету АР Крим.

Пунктом 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон), передбачено оподаткування неприбуткових установ і організацій, в абз. "а" підпункту 7.11.1 якої зазначено, що до неприбуткових установ і організацій, відносяться, зокрема, органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Основи законодавства України про культуру" (далі Закон) діяльністю у сфері культури є: створення, розповсюдження і популяризація творів літератури та мистецтва; збереження та використання культурних цінностей; естетичне виховання; організація спеціальної освіти, відпочинку і дозвілля громадян.

Суб'єктами діяльності у сфері культури є: професійні творчі працівники, професійні творчі колективи, працівники культури, окремі громадяни; державні і приватні заклади, підприємства, організації і установи, що діють у сфері культури; творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об'єднання, їх підприємства; держава в особі її органів влади та управління.

Діяльність у сфері культури здійснюється на професійній чи аматорській основі у порядку, визначеному цими Основами, законодавством України про підприємства, підприємницьку діяльність, некомерційні організації та об'єднання, а також законодавством, що регулює конкретні види діяльності у сфері культури.

Ст. 21-1 Закону передбачено, що неприбутковими організаціями у сфері культури є юридичні особи, які здійснюють діяльність, визначену статтею 12 цих Основ, і відповідають критеріям неприбутковості, встановленим цією статтею.

Крім того, як зазначено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду АР Крим від 22.01.2004 року у справі № 2-15/2836-2004, яке набрало законної сили, встановлено, що Державний вокально-хореографічний ансамбль України "Таврія"(який у подальшому перейменований у Кримську республіканську організацію "Вокально-хореографічний ансамбль "Таврія"ім. Л.Д. Чернишової") з 10.10.1997 року зареєстрований у ДПІ в Київському районі м. Сімферополя в якості неприбуткової організації, як держпідприємство з бюджетним фінансуванням. Суд, під час розгляду справи № 2-15/2836-2004, дійшов висновку про неправомірність виключення Державного вокально-хореографічного ансамблю України "Таврія"з Реєстру неприбуткових установ та організацій, у звязку з тим, що його правовий статус підпадає під визначення неприбуткової організації.

За змістом ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Законом України "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За змістом ст.. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

З огляду на те, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що встановлено судами попередніх інстанцій, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Доводи касаційної скарги зазначеного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.