Рішення

від 28.11.2012 по справі 2608/18301/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/18301/12

пр. № 2/2608/7504/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді -Борденюка В.В.

при секретарі - Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алай»про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Алай»до ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до ТОВ «Алай»про стягнення за договором цільової позики та визнання права власності.

Позовна заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алай»було укладено Договір цільової позики на суму 400000 грн. Позика надавалася для реконструкції майнового комплексу (з розширенням) складських будівель під виробничу базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ТОВ «Алай».

В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та пояснив про те, що повернення майна замість грошових коштів є односторонньою зміною умов договору позики, що суперечить чинному законодавству, а отже, вимоги не можуть бути задоволені. Водночас, у судовому засіданні, представник відповідача звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом та просив визнати за первісним відповідачем право власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, посилаючись на те, що у 2011 році було закінчено реконструкцію майнового комплексу (з розширенням) складських будівель під виробничу базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Після проведеної реконструкції, було створено нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи позовної заяви, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, «01»вересня 2011 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алай» було укладено Договір цільової позики на суму 400000 гривень. Позика надавалася для реконструкції майнового комплексу (з розширенням) складських будівель під виробничу базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ТОВ «Алай»на підставі Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2012р.

Згідно п. 2.1. договору, Відповідач зобов'язувався повернути позивачу позику у строк до «01»вересня 2012 року. На момент подачі позову первісний відповідач свого зобов'язання щодо повернення позики у визначений договором строк не виконав, гроші позивачу не повернув.

Умовами договору позики, а саме п. 4.4, було передбачено, що у випадку не повернення у встановлений п. 2.1. строк позики позикодавець має право на отримання майна, що буде відремонтовано позичальником пропорційно сумі коштів, що надавалися в позику, а саме частину реконструйованого майнового комплексу (з розширенням) складських будівель під виробничу базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 пропорційно до суми позики.

Таким чином, оскільки відповідач своєчасно у строки визначені договором позики не повернув позивачу грошові кошти, останній вважає, що відповідно до п. 4.4. Договору позики набув право на отримання у власність майна відповідача.

Відповідач із позовом не погодився, вважає позов є незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, таким, що порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим і звернувся до суду з зустрічним позов щодо наступного.

ТОВ «Алай», на підставі Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2012р., являється власником нежилої будівлі (літ. У, У'), загальною площею 1497,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Дійсно, умовами Договору цільової позики від 01.09.2011р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, було передбачено, що Позикодавець має право отримати у власність майно ТОВ «Алай».

Проте відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення позичальником умов договору позики. Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Умовами п. 4.4. Договору цільової позики передбачалося можливість зміни порядку виконання умов договору щодо повернення позики за взаємною згодою сторін договору.

Таким чином, позовні вимоги щодо повернення замість грошових коштів майна є односторонньою зміною умов договору позики, що суперечить ст.ст. 509,525,526,598; 604, 1046, 1049, 1050 ЦК України, а отже суд дійшов висновку, що вони не можуть бути задоволені.

В той же час, вимоги позивача за зустрічним позовом є законними та обґрунтованими виходячи із наступного.

ТОВ «Алай», на підставі Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2012р., являється власником нежилої будівлі (літ. У, У'), загальною площею 1497,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Вказану вище нежилу будівлю ТОВ «АЛАЙ»використовує при здійсненні своєї господарської діяльності.

У 2011 році було закінчено реконструкцію майнового комплексу (з розширенням) складських будівель під виробничу базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Після проведеної реконструкції, було створено нерухоме майно, а саме збільшилася площа існуючої нежилої будівлі (літ. У, У'), загальною площею 1497,10 кв.м до 2041,6 кв.м, та було побудовано наступні нежилі будівлі:

- (в літ. А, А''), загальною площею 690,8кв.м;

- (в літ. В), загальною площею 419,2 кв.м;

- (в літ. Г, Г'), загальною площею 172,0 кв.м;

- (в літ. К), загальною площею 511,4 кв.м;

- (в літ. Л), загальною площею 962,5 кв.м;

- (в літ. М), загальною площею 374,2 кв.м;

- (в літ. Н), загальною площею 143,3 кв.м;

- (в літ. О), загальною площею 337,0 кв.м;

- (в літ. П), загальною площею 97,5 кв.м;

- (в літ. Р), загальною площею 166,8 кв.м;

Після завершення реконструкції Будівельною лабораторією КП «Київжитлоспецексплуатація»було проведено обстеження та складено Акт обстеження технічного стану нежилих будівель з метою визначення технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій будівель після виконаних будівельних робіт. Відповідно до висновку, зазначеного Акту будівельно-монтажні роботи обстежуваних будівель виконані у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил, відповідають вимогам екологічних та санітарно-технічних норм, нормативних актів з пожежної безпеки. Загальний стан будівель можна охарактеризувати як задовільний та придатний для подальшої експлуатації за призначенням.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Зокрема, у відповідності до ст. 392 ЦК України особа може пред'явити позов про визнання свого права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 57-60, 130, 209, 212-215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алай»відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алай» до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Алай»(03134, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 19127306) право власності на майновий комплекс, що складається з:

будівлі (в літ. А, А''), загальною площею 690,8кв.м;

будівлі (в літ. В), загальною площею 419,2кв.м;

будівлі (в літ. Г, Г'), загальною площею 172,0 кв.м;

будівлі (в літ. К), загальною площею 511,4 кв.м;

будівлі (в літ. Л), загальною площею 962,5 кв.м;

будівлі (в літ. М), загальною площею 374,2 кв.м;

будівлі (в літ. Н), загальною площею 143,3 кв.м;

будівлі (в літ. О), загальною площею 337,0 кв.м;

будівлі (в літ. П), загальною площею 97,5 кв.м;

будівлі (в літ. Р), загальною площею 166,8 кв.м;

будівлі (в літ. У), загальною площею 2068,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: