Постанова

від 30.11.2012 по справі 2а/0470/13554/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/13554/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача Немченко К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області

Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю " Діана " про застосування арешту рахунків платника податків

ВСТАНОВИВ:

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить застосувати арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана», на розрахункових рахунках:

- 26009010063401, відкритому у ПАТ «Сведбанк», МФО 300164;

- 26009000082703, відкритому у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023;

- 26003301159842, відкритому у ПАТ «Банк Форум», МФО 322948;

- 260020150210, 260000002210, 260020150210, відкритих у філії AT «Укрексімбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305675.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що на обліку в Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків знаходиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана», яке на даний час має заборгованість перед бюджетом, в сумі 6142,17 грн. В зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернене стягнення та за наявністю податкового боргу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана», позивач просить стягнути заборгованість шляхом накладення арешту на рахунки вказаного платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце якого, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана», перебуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до Витягу з облікової картки платника податку, яка міститься в матеріалах справи, станом на 22.10.2012 року, заборгованість відповідача, становить 6 142, 17 грн.

З метою встановлення наявності активів Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, було надіслано наступні запити: від 02.08.12 №17496/10/192 до Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації. Згідно з відповіддю (лист від 09.08.12 №10689) інформацію про реєстрацію права власності за TOB «Діана»(код ЄДРПОУ 24604412) встановить неможливо, оскільки інвентаризаційна справа вилучена СВ ПМ Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, згідно з постановою слідчого від 02.04.12 (кримінальна справа №99126401); запит від 07.08.12 №18062/10/192 до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області в електронно-обліковій системі інспекції, відсутні інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки за ТОВ «Діана».

В зв'язку з наявністю податкового боргу та відповідно до ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, на адресу ТОВ «Діана»надіслані податкові вимоги першу - від 04.03.2009 року №1/389; другу - від 17.04.2009 року №2/565.

В судовому засіданні, представник позивача надав суду копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року по справі за № 2а-14199/10/0470, якою позов Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до ТОВ «Діана», задоволено та стягнуто податковий борг за рахунок активів.

З урахуванням наданого доказу, суд вважає, що не надано доказів вжиття заходів виконання вищевказаного рішення суду чи доказів неможливості його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем, не зареєстровано. Наявні лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також, неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України, визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків, здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків, здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків, орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку, позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже, порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна), є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків, є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними, як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи, як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація, є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 року № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 року за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи, як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація, є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту, у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу, не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт, не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту, законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах, є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З метою з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення і розгляду справи по суті, суд, зобов`язував позивача надати у судове засідання докази вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ПК України, а також, докази наявності існування обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів наявності існування хоча б однієї з обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Також, представник позивача не зміг надати будь - яких пояснень на вимогу суду щодо відсутності факту вжиття відповідних заходів щодо стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана», враховуючи обізнаність позивача про такий податковий борг у визначеній в позові сумі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ПК України, шляхом застосування арешту рахунків платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана»про застосування арешту рахунків платника податків, на суму 6142,17 грн., є таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» про застосування арешту рахунків платника податків на суму 6142,17 грн. - відмовити повністю.

Постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Повний текс постанови складено 05 грудня 2012 року.

Суддя І.О. Лозицька