Постанова

від 09.07.2012 по справі 2а-2425/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-2425/12/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 09 липня 2012 року                              17:13          2а-2425/12/1070 м. Київ        Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод Веда»про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: До Київського окружного адміністративного суду звернувся Прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області (далі-позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод Веда» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 25243,76 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх в повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість за цими обов'язковими платежами. У подальшому органом Пенсійного фонду України нараховано фінансові санкції та пеню, які відповідачем також не сплачено. Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками. Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Представник відповідача до суду не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив. Ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду надсилались відповідачу за адресою, за якою його зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”). Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. За таких обставин суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами. Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод Веда»є юридичною особою, внесеною до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 33699435. Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області, де заведено картку особового рахунку страхувальника. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, за відповідачем утворилася заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2012 р. у розмірі 788,65 грн., за березень 2012 р. - у розмірі 21744,51 грн. У подальшому позивачем винесено Рішення №155 від 21.03.2012, яким застосовано до відповідача фінансову санкцію у розмірі 2710,60 грн. та нараховано пеню у розмірі 440,05 грн., які також не було сплачено. Вказане рішення отримано відповідачем 05.04.2012 та не оскаржено і добровільно не виконано. Загальна сума заборгованості відповідача за період лютий-березень 2012 р. становить 25243,76 грн. Добровільно вказану суму боргу відповідачем сплачено не було. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Відповідно до ст.2 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року №2464-VI (надалі - Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;  розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.1 ч.1 статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI. Згідно з вимогами до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до вимог ч.5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Згідно з вимогами ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Згідно з частиною 7 цієї ж статті єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку. Відповідно до частини 8 цієї ж статті Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік. Згідно з ч.12 ст.9 цього ж Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). Ураховуючи, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено позивачем, а Рішення про застосування фінансових санкцій та пені не оскаржено, суд дійшов висновку, що сума зобов'язань є узгодженою. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 60 КАС України у випадках,  встановлених законом, уповноважений Верховної Ради  України  з  прав людини,  прокурор,  органи державної влади, органи місцевого самоврядування,  фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво  інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом  та іншими  законами,  і  може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Згідно з ст. 35 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 №1789-XII прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України. Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Докази, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості прокурором і позивачем надано суду, їх копії долучено до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав. За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Ураховуючи, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254, 263  Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод Веда» (08292, вул. Горького, 8, смт. Буча, Київська область, ідентифікаційний код 33699435) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 25243 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок три) грн. 76 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Журавель В.О. Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -  14 липня 2012 р.