Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а-7283/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 р. № 2а-7283/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представників позивача Зуб А.Я., Суходольської Н.Є.,

представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Західприлад»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402304 від 13.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Західприлад»(надалі-ПП «Західприлад») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Залізничному районі м.Львові Львівської області ДПС), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402304 від 13.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000402304 від 13.04.2012 року прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, посилаючись на реальність вчинених господарських операцій із ТзОВ «Промтехметал», що, зокрема, належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача. Також, вказав, що уся первинна документація складена з дотриманням норм чинного законодавства. Окрім того, позивач посилався на те, що платник податків не несе відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентами та контрагентами його контрагентів, а отже, ПП «Західприлад»відповідає виключно за вчинені ним правочини.

Ухвалою судді від 16 серпня 2012 року у даній адміністративній справі відкрито провадження.

Розгляд справи відкладався з підстав, визначених ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав суду письмове заперечення проти адміністративного позову, у якому обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Посилається на те, що позивачем на час проведення перевірки не представлено належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій ПП «Західприлад»з ТзОВ «Промтехметал». Відповідач вважає, що Підприємством безпідставно завищено суму податкового кредиту у декларації з ПДВ за березень 2011 року у сумі 135 242,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у цьому ж розмірі. Окрім цього, зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в акті перевірки «Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Західпридлад»(код ЄДРПОУ 33665921) з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації за березень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Промтехметал»(код ЄДРПОУ 37398974) від 23.03.2012 року №110/15-40/33665921 та, відповідно, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись із запереченнями відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ПП «Західприлад»зареєстроване як юридична особа 05.07.2005 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради за №1 415 102 0000 005908.

Також позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС з 13.07.2005 року за №33665921 (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Суботівська, 9а/2).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.07.2005 року №17743943, виданого ДПІ у Залізничному районі м.Львова, ПП «Західприлад»зареєстровано платником ПДВ з 29.07.2005 року.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі повідомлення від 01.03.2012 року №41/23-4, виданого ДПІ у Залізничному районі м.Львова Комарем В.М. -старшим державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у Залізничному районі м.Львова, відповідно до вимог п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова №392 від 01.03.2012 року, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Західприлад»з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації за березень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Промтехметал»(код ЄДРПОУ 37398974), за наслідками якої складено акт «Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Західприлад»(код ЄДРПОУ 33665921) з питань підтвердження відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації за березень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Промтехметал»(код ЄДРПОУ 37398974) від 23.03.2012 року №110/15-40/33665921 (надалі - акт перевірки від 23.03.2012 року).

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС дійшла висновку щодо:

1)не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПП «Західприлад»із платником податків ТзОВ «Промтехметал»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, у зв'язку із порушенням вимог п.п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 року №88, ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України;

2)завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2011 року у сумі 135 242,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у сумі 135 242,00 грн., у зв'язку із порушенням вимог п.п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 року №88, ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

На підставі акту перевірки від 23.03.2012 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402304 від 13.04.2012 року -за платежем з податку на додану вартість на суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі +135242,00 грн. та штрафними санкціями на суму 01,00 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд констатує та приймає до уваги той факт, що спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України у Львівській області від 18.06.2012 року №12254/10/10-2005/1043 про результати розгляду первинної скарги відмовлено у задоволенні скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0000402304 від 13.04.2012 року.

Не погодившись із рішенням ДПС у Львівській області, прийнятим за розглядом первинної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС №0000402304 від 13.04.2012 року та вказане рішення від 18.06.2012 року №12254/10/10-2005/1043 були оскаржені ПП «Західприлад»у порядку п.56.6. ст.56 Податкового кодексу України до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 23.07.2012 року №13006/6/10-2115 позивачу відмовлено у задоволенні повторної скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Однак, з огляду на викладене вище, позивач, не погодившись з висновками податкового органу (рішеннями) та винесеним податковим повідомленням-рішенням, відповідно до п.56.18. ст.56 Податкового кодексу України, оскаржив їх у судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

У відповідності до пп. а) п.198.1., п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України (надалі-ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абз.3 п.198.6. ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п.198.6. ст.198 ПК України.

Вимоги до податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні судом було досліджено докази позивача у підтвердження проведення господарської операції, щодо поставки товарів -приладів та обладнання, згідно договорів із ТзОВ «Промтехметал (код ЄДРПОУ - 37398974). Тому, у контексті наведених вище норм законодавства, судом встановлено, що між ПП «Західприлад»та ТзОВ «Промтехметал»було укладено договори купівлі-продажу №0102/24 від 01.02.2011 року та №0103/17 від 01.03.2011 року. Відповідно до умов даних договорів ПП «Західприлад»придбало у березні 2011 року у ТзОВ «Промтехметал»товари на суму 811 454,00 грн. та включило їх до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2011 рік. Віднесення даних сум до валових витрат позивач провів керуючись п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, вимогами п.5.2.1 цього Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, суд вважає, що ПП «Західприлад»правомірно було включено до складу валових витрат за 2011 рік вартість товарів та послуг на суму 811 454,00 грн., придбаних у ТзОВ «Промтехметал».

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з припису норм Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з ч.2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Частиною 2 статті 3 цього Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15-2.16 глави 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Отже, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПП «Західприлад»та ТзОВ «Промтехметал»було проведено ряд господарських операцій, змістом яких є передача у власність позивача товарів і одержання ТзОВ «Промтехметал»за них коштів. Підставою для здійснення таких операцій є, у тому числі, договори поставки товарів №0102/24 від 01.02.2011 року та №0103/17 від 01.03.2011 року, а підтвердженням фактичної передачі товарів та виконання послуг є видаткові накладні, а саме: №РН-00393 від 01.03.2011 року на суму 25 776,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 296,00 грн.; №РН-00396 від 02.03.2011 року на суму 57 098,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 516,33 грн.; №РН-00398 від 03.03.2011 року на суму 6 629,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 104,83 грн.; №РН-00401 від 09.03.2011 року на суму 273 375,00 грн., у т.ч. ПДВ 45 562,50 грн.; №РН-00409 від 11.03.2011 року на суму 150 831,00 грн., у т.ч. ПДВ 25 138,50 грн.; №РН-00406 від 31.03.2011 року на суму 290 265,00 грн., у т.ч. ПДВ 48 377,50 грн. та акти здачі-приймання робіт №ОУ-0000025 від 17.03.2011 року, №ОУ-0000026 від 24.03.2011 року. У свою чергу, на відвантажений товар ТзОВ «Прохтеметал»було видано позивачу належним чином оформлені податкові накладні: №25 від 01.03.2011 року на суму 25 776,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 296,00 грн.; №32 від 02.03.2011 року на суму 57 098,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 516,33 грн.; №47 від 03.03.2011 року на суму 6 629,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 104,83 грн.; №85 від 09.03.2011 року на суму 273 373,00 грн., у т.ч. ПДВ 45 562,50 грн.; №111 від 11.03.2011 року на суму 150 831,00 грн. у т.ч. ПДВ 25 138,50 грн.; №174 від 17.03.2011 року на суму 5 700,00 грн., у т.ч. ПДВ 950,00 грн.; №191 від 24.03.2011 року на суму 1 780,00 грн., у т.ч. ПДВ 296,67 грн.; №294 від 31.03.2011 року на суму 290 265,00 грн., у т.ч. ПДВ 48 377,50 грн., які, на думку суду, і є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Окрім цього, у судовому засіданні судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що на момент виписки податкових накладних ТзОВ «Промтехметал»було зареєстроване юридичною особою, а також було платником податку на додану вартість, тому мало право нараховувати ПДВ, складати та видавати покупцю товарів (робіт, послуг) податкові накладні.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані ПП «Західприлад»докази у повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Суд вважає неправомірними доводи відповідача з приводу неможливості реального здійснення постачання товарів від ТзОВ «Промтехметал»до ПП «Західприлад», у зв'язку із непред'явленням останнім підтверджуючих документів, зокрема, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оскільки, по-перше, ТТН не є виключним документом, що підтверджує поставку товару, по-друге, норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником. Однак, у випадку ж доставки підприємством вантажу своїми транспортними засобами, ТТН не застосовується з огляду на те, що відсутня третя сторона відносин -перевізник, а оформляється видаткова накладна, що і є первинним документом. Згідно договорів купівлі-продажу №0102/24, №0103/17 від 01.03.2011 року вбачається, що доставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, місцем поставки є склад покупця.

Суд також звертає увагу, що товари, поставлені від ТзОВ «Промтехметал»до ПП «Західприлад», були дійсно використані у господарській діяльності позивача, зокрема, у подальшому перепродані наступним контрагентам (покупцям) із наявністю усіх підтверджуючих документів щодо такого наступного продажу, що, у тому числі, і були пред'явлені органам ДПІ при проведенні перевірки. Відтак, використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності ПП «Західприлад»на переконання суду є безспірним фактом.

У судовому засіданні детально з'ясовано, що частину товару було повірено у Державне підприємство «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», про що свідчать наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт за період за який здійснювалася, окрім того, судом було досліджено первинні документи, що підтверджують витрати на отримання транспортних послуг, які надавались позивачу постачальниками ТзОВ «Гюнсел», ТзОВ «Євроекспрес», ПП «Нічний експрес», ТзОВ «Транспортна компанія «САТ», акти про надання транспортних послуг і такі перевіркою визнані належним чином оформленими, а витрати, понесенні у зв'язку з господарською діяльністю -правомірними.

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Промтехметал», суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів ТзОВ «Промтехметал»мав усі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної у диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Тобто, наявність постанови про порушення кримінальної справи та докази, які були отримані у ході слідчих дій, не можуть бути доказами відсутності господарських операцій.

Окрім цього, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року (з наступними змінами і доповненнями), суд приходить до висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Суд зауважує, що підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться у матеріалах справи, правочини між позивачем та ТзОВ «Промтехметал»не можуть вважатися нікчемними (недійсними) з огляду на наявність належним чином оформлених документів на їх укладення та виконання обома сторонами. В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи ТзОВ «Промтехметал», яка полягає в намірі порушити публічний порядок, а також відповідачем дані обставини належними чином не спростовані. Відтак, правочини, укладені позивачем не є нікчемними, тобто його нікчемність законом не встановлена.

На думку суду не можуть бути доказом безтоварності господарської операції з придбання позивачем товару у ТзОВ «Промтехметал»посилання податкового органу на взаємовідносини вказаного Підприємства з постачальником, оскільки, у даному випадку, ПП «Західприлад»не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства третіми особами, такими як ТзОВ «Промтехметал». У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»роз'яснено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх обставин проведення господарських операцій між ПП «Західприлад»та ТзОВ «Промтехметал»та, зокрема, документального їх підтвердження, а саме: договорів купівлі-продажу №0102/24 від 01.02.2011 року, №0103/17 від 01.03.2011 року, як підстави здійснення господарських операцій; належно оформлених видаткових накладних, що свідчить про фактичну передачу ТМЦ та виконання послуг; документів, що вказують на використання товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності та наступну їх реалізацію; здійснення оплат за поставлений товар; належним чином оформлених податкових накладних, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, загалом підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, суд вважає, що ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС, як суб'єкт владних повноважень не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, окрім цього належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, а тому позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення №0000402304 від 13.04.2012 року, підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Західприлад»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000402304 від 13.04.2012 року -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402304 від 13.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати у сумі 1 352 (тисяча триста п'ятдесят дві) грн. 43 коп. на користь Приватного підприємства «Західприлад», що пов'язані із сплатою судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 грудня 2012 року.