Рішення

від 29.11.2012 по справі 10/5007/1219/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" листопада 2012 р. Справа № 10/5007/1219/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тодорович В.П. - довір. №К-48-67/02 від 03.01.2012;

від відповідача: Тихончук О.М. - директор (паспорт ВМ 737808 від 21.11.1999)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (м.київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інформаційних Технологій" (с.Сокільча, Попільнянський район, Житомирська область)

про стягнення 81456,54 грн.

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 81456,54 грн. заборгованості за договором оренди № 1368/А від 01.02.2012 з урахуванням додаткових угод за період лютий-серпень 2012.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що при визначенні суми позовних вимог, позивачем була допущена арифметична помилка, оскільки при складанні заявлених в описовій частині 77362,98 грн. основного боргу, 792,30 грн. 3% річних та 4093,55 грн. пені, сума позовних вимог має складати 82248,83 грн.

Заявою б/н від 29.11.2012 представник позивача уточнив суму позовних вимог, зменшивши їх до 82085,21грн., з яких 59315,05 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 18047,93 грн. боргу по відшкодуванню комунальних платежів, 3932,13 пені та 790,10 грн. 3% річних (а.с.106).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав на суму 82085,21 грн., з урахуванням письмових пояснень від 14.11.2012 (а.с.74-75) та заяви про уточнення позовних вимог від 29.11.2012 (а.с.106).

Відповідно до ст.22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення представником позивача розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд розглядає справу в межах розміру зменшених позовних вимог.

Представник відповідача існування заборгованості по договору оренди №1368/А від 01.02.2012 не заперечив; в судовому засіданні надав виписку по рахунку за період з 07.10.2012 по 15.10.2012 та акт звіряння розрахунків від 26.11.2012 (а.с.126-127).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Інфрмаційних Технологій" (відповідач/орендар) договору оренди нерухомого майна №1368/А від 01.02.2010, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім.. Є.О.Патона, надалі «майно», що розміщено за адресою: вул. Боженка, 15, кімнати 511-513, поверх 5, корпус 7, загальною площею 113,5 кв.м., вартість приміщення становить за експертною оцінкою станом на 31.01.2012 783502,00 грн., 1 кв.м. - 6903, 1 грн. (п.1.1).

Згідно п.7.1. договору останній набуває чинності з дня підписання Акту приймання-передачі і діє до 31.12.2012 включно.

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, між сторонами виникли правовідносини з договору оренди №1368/А від 01.02.2010, з додатками та додатковими угодами до нього (а.с.17,18,20-29).

Відповідно до ст.759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У зв'язку з тим, що орендоване відповідачем майно є державною власністю, спірні відносини регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 1 статті 2 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами 1.2,2.1 договору сторони визначили, що майно передається орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі в оренду під офіс.

Як свідчить акт передачі приміщень від 01.02.2012 (а.с.21) позивач здав, а відповідач прийняв в оренду офісні приміщення - кімнати 511-513, розташовані на 5 поверсі 7 корпусу в будівлі інституту по вул. Боженка, 15, загальною площею 113,5кв.м.

Додатковими угодами №1 від 01.03.2012 та №2 від 01.06.2012 до договору оренди нерухомого майна №1368/А від 01.02.2010 сторони внесли зміни в частині площі орендованого приміщення та, відповідно, розміру орендної плати (а.с.22,26).

Так, згідно акту передачі приміщень від 01.03.2012 (а.с.23) орендар додатково прийняв у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться на балансі ІЕЗ ім.. Є.О.Патона за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 15, корпус 7, кімната за планом 16-А, площею 6,2 кв.м. Таким чином, станом на 01.03.2012 загальна площа орендованого відповідачем майна за вищевказаною у актах адресою склала 119,7 кв.м.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів від 31.05.2012 та 01.06.2012 (а.с.25,29) ТОВ "Центр Інфрмаційних Технологій" звільнило приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 15, та прийняло на умовах раніше укладеного договору оренди від 01.02.2012 №1368/А з окремою орендною платою відповідно до Додаткової угоди №2 в строкове платне користування інше приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 13, корпус 3-Б,поверх 2, кімнати за планом 18,19,20,20-1,20-2, а фактично кімната №202-А, площею 48,00 кв.м.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦКУ).

Частиною 3 ст.19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 №786 та №961 від 14.09.2011 або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - січень 2012р. при 18% орендній ставці в грн.:

За 1 кв.м. - 103,55

За все приміщення - 11752,93

ПДВ - 2350,59

Разом до сплати за місяць - 14103, 52.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів (Додаток №1 до договору) та відшкодування податку на землю (Додаток №2 до договору).

Згідно п.п.3.2,3.3 договору нарахування орендарю орендної плати, відшкодування комунальних платежів, плати податку на землю здійснюється щомісячно станом на перше число місяця наступного за звітним.

Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді авансу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди (грудень 2012р.).

Орендар сплачує авансом за два місяці вперед орендну плату та інші платежі згідно п.3.2, а надалі за кожний місяць - до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків.

Пунктом 3.4 договору оренди від 01.02.2010 сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Укладеними додатковими угодами №1,№2 до договору оренди нерухомого майна №1368/А від 01.02.2010, сторони змінили розмір орендної плати обрахованої при 18% орендній ставці за базовий місяць лютий 2012р. в грн. (-- За 1 кв.м. -104,59; - За кімн. -648,46; -ПДВ -129,69; Всього -778,13) та за базовий місяць травень 2012р. в грн. (-- За 1 кв.м. -60,30; - За всі приміщення -2894,40; -ПДВ -578,88; Всього -3473,28).

З метою сплати вищевказаних платежів з орендної плати та відшкодування комунальних платежів, позивачем в період з лютого 2012 року по серпень 2012 року включно виставлялись відповідачу рахунки (а.с.31-58), що не заперечив представник відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3. ст.. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Однак відповідач обов'язок по сплаті коштів у строк, встановлений в п.3.3 договору, не виконав, внаслідок чого у останнього станом на дату звернення позивача до суду утворилась заборгованість у сумі 77362,98 грн., з яких 59315,05 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів та 18047,93 грн. боргу по відшкодуванню комунальних платежів.

Судом встановлено, що до пред'явлення позову до суду ТОВ "Центр Інфрмаційних Технологій" було здійснено часткову проплату орендної плати 28.09.2012 на суму 3106,00 грн. та відшкодування комунальних платежів 28.09.2012 та 15.10.2012 у розмірі 1605,17 грн., а всього оплат на суму 4711,17 грн. Таким чином, станом на дату звернення до суду правомірно заявлена до стягнення сума складає 72651,81 грн. (77362,98 грн. - 4711,17 грн).

При цьому, під час розгляду справи в суді, відповідачем було сплачено 5000,00грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, що підтверджується наданою відповідачем випискою з рахунку (а.с.127). Оскільки вказані кошти були сплачені відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 67651,81 грн., з яких 51209,05 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів та 16442,76 грн. відшкодування комунальних платежів за договором оренди № 1368/А від 01.02.2012, що підтверджується звітами по господарським операціям за період з 01.02.2012 по 13.11.2012 (а.с.72-95); виписками з рахунку №35227005000300 за 15.10.2012 (а.с.97-98); підписаним та скріпленим печатками сторін актом звіряння розрахунків від 26.11.2012 (а.с.126) та іншими матеріалами справи.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки, як у вищевказані строки, так і на дату вирішення спору відповідачем не проведено розрахунки за надані послуги та не спростовано факт наявності заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 67651,81 грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України, зокрема п.3, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що сума орендної плати та відшкодування комунальних платежів, плати податку на землю перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Так, згідно уточненого розрахунку позивача (а.с.74), здійсненого з урахуванням проведених відповідачем проплат, сума пені за період з 21.03.2012 по 26.09.2012 склала 3932,13грн.

Перевіривши розрахунок пені, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, суд вважає вимогу про її стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи уточненого розрахунку (а.с.74), позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.03.2012 по 26.09.2012. Згідно розрахунку позивача 3% річних за вказаний період складають 790,10грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3%річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.11.2012) обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 72374,04 грн., з яких: 51209,05 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за договором оренди № 1368/А від 01.02.2012р. та 16442,76 грн. боргу в рахунок відшкодування комунальних платежів за період лютий-серпень 2012, 3932,13 грн. пені та 790,10 грн. 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати відповідно до ч.2 ст.49 ГПК покладаються на відповідача. При цьому, враховуючи, що позивач при зверненні з позовом до суду помилково визначив ціну позову у розмірі 81456,54грн., замість правильної (згідно уточнень до позовної заяви від 29.11.2012) - 82085,21грн., ним не було доплачено 12,56 грн. державного мита. Тому вказану суму слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,49,80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інформаційних Технологій" (13525, Житомирська обл., Попільнянський район, с. Сокільча, вул. Підлісна, буд. 22, ідент. код 32816770)

на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Боженка, буд.11, ідент. код 05416923)

- 51209,05 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за договором оренди № 1368/А від 01.02.2012р.

- 16442,76 грн. в рахунок відшкодування комунальних платежів

- 3932,13 грн. пені

- 790,10 грн. 3% річних

- 1609,50 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів провадження у справі припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Боженка, буд.11, ідент. код 05416923) в доход Державного бюджету України 12,56 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.11.12

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.