Рішення

від 28.11.2012 по справі 10/5007/1170/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" листопада 2012 р. Справа № 10/5007/1170/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Селявін І.І. - довір. №01/17с-219 від 04.05.12р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (АР Крим, с. Мазанка, Сімферопольський район)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВН-Україна" (м.Житомир)

про стягнення 6477,65 грн.

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 6477,65 грн., з яких 5132,86 грн. основної заборгованості, 1291,63 грн. неустойки та 53,16 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом (а.с.86).

Відповідач вимог ухвали суду від 12.11.2012 не виконав, свого представника не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Копії ухвал господарського суду Житомирської області від 12.11.2012, направлені відповідачу на фактичну та юридичну адреси, а саме:10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77, оф. 909, та 10000, м. Житомир, вул. Саєнко, 4, повернулися до суду з відмітками поштових відділень: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.80-85).

Згідно Спеціального витягу №14920632, зробленого судом у відповідності до статей 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", станом на 18.10.2012 відповідач значиться в ЄДР за адресою: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н, вул. Київська, буд. 77, оф. 909 (а.с.44).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялася ухвала господарського суду, відповідає адресі, вказаній у витягу з ЄДР.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка представника відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВН-Україна" (відповідач/покупець) договору поставки №000158 від 13.07.2011 (далі - договір (а.с.6)), постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої, що іменуються як продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору (п.1.1).

Згідно п.7.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

Ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, яка продається за цим договором, вказуються в додатковій угоді (додатку/специфікації до цього договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної(их) і вказуються в них (накладних). Продукція поставляється партіями. Партією продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній (ТТН)(п.п.2.1, 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що продукція поставляється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000 року) - адреса торговельної точки покупця. Постачання партій продукції здійснюється постачальником протягом 3 робочих днів з моменту погодження сторонами усної заявки покупця, яка не є невід'ємною частиною цього договору (п.2.5 ).

Моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної (п.2.10 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаного договору згідно видаткових накладних №РН-13-007475 від 11.05.2012 (а.с.8) та №РН-13-008319 від 25.05.2012 (а.с.7) позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 5332,86 грн.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.9 договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції, не пізніше 14 календарних днів з моменту її передачі.

Згідно п.2.7 договору покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції. отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН №1-ТН/алког/, або цей договір.

Пунктом 2.8 договору сторони погодили, що грошові кошти, які надходять від покупця в оплату за отриману згідно договору продукцію, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної/ТТН.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, сплативши на рахунок позивача 17.05.2012 - 910,44грн., 24.05.2012 - 3579,00грн. та 27.08.2012 - 200,00 грн., а всього 4689,44грн. (а.с.22-24, 72-74).

Однак, враховуючи умови п.2.8 договору щодо порядку зарахування грошових коштів, сплачена відповідачем сума у розмірі 4489,44 грн., була зарахована в рахунок погашення заборгованості по поставці товару за минулі періоди, а залишок коштів в сумі 200,00грн. було зараховано позивачем в погашення боргу, що виник за видатковою накладною №РН-13-007475 від 11.05.2012 .

Вказане відповідає приписам ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вказане, на дату звернення до суду, зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті за поставлену згідно договору від 13.07.2011 продукцію склали 5132,86грн. (4489,44грн. заборгованості за минулі періоди + 5332,86грн. (вартість поставленої відповідачу продукції за період з 11.05.2012 по 25.05.2012) - 4689,44грн. проведених 17.05.2012, 24.05.2012 та 27.08.2012 оплат), що підтверджується актами звірок взаєморозрахунків від 01.04.2012 та 28.11.2012 (а.с.9,89); копіями фіскальних чеків ТОВ "Кримська водочна компанія" (а.с.22-24,72-74), довідкою позивача про стан заборгованості №31/08-23п/14-103 від 28.11.2012 (а.с.87) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 5132,86грн.

Що стосується заявленої позивачем неустойки, що згідно розрахунку останнього становить 1291,63 грн., слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п.2.9 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від ціни партії продукції, оплата якої прострочена.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна позиція викладена і в ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Так, позивач при здійсненні розрахунку пені застосував подвійну облікову ставку НБУ за період з 09.06.2012 по 12.10.2012 на суму несплаченого боргу у розмірі 5132,86грн., в результаті чого сума пені склала 265,06грн.

При цьому, у зв'язку з тим, що прострочення в оплаті за поставлений згідно накладних товар склало більше тридцяти днів, позивач, керуючись п. 4.1 договору, заявив до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20%, що складає 1026,57 грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені та штрафу, господарський суд встановив, що нарахування проведено обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та положень договору.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних за період з 09.06.2012 по 12.10.2012 на суму 5132,86грн. складає 53,16грн.

Судом встановлено, що виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, вимога про стягнення 3% річних у заявленій сумі є обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню на суму 6477,65 грн., з яких: 5132,86грн. основного боргу, 265,06грн. пені, 1026,57грн. штрафу та 53,16грн. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВН-Україна" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н, вул. Київська, буд. 77, оф. 909, ідент. код 33555328)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19, ідент. код 36499654):

- 5132,86грн. основного боргу;

- 265,06грн. пені;

- 1026,57грн. штрафу;

- 53,16грн. 3% річних;

- 1609,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу - рек. з повід.