Рішення

від 12.12.2012 по справі 5009/4113/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 31/117/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5009/4113/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників сторін: від позивача - Левченко Н.О., довіреність № 1182 від 09.08.2012 р.; представник відповідача -не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 5009/4113/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», м. Мелітополь Запорізької області (скорочено ТОВ «Мелітопольські теплові мережі»);

до відповідача: Дочірнього підприємства «Ост-В»Закритого акціонерного товариства «Компанія Ромінвест», м. Мелітополь Запорізької області (скорочено ДП «Ост-В»);

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

Ухвалою господарського суду від 06.11.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/117/12, справу до розгляду в засіданні призначено на 28.11.2012 р. та в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 12.12.2012 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ТОВ «Мелітопольські теплові мережі»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення ДП «Ост -В»заборгованості за спожиту теплову енергію протягом з 1.03.10 р. по 1.03.11 р. в сумі 2988,22 грн., 244,58 грн. пені, 125,86 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №491 на постачання теплової енергії від 10.02.2006 р. В обґрунтування вимог посилається на ст. ст. 509, 525, 526, 527, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 12, 44, 54, 55, 61, 64 ГПК України та умови Договору №491 від 10.02.2006 р.

Представник позивача у судовому засідання наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові.

ДП «Ост -В», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву з доводами, викладеними у позові, не погоджується з тих підстав, що станом на 01.03.2011 р. не мало заборгованості перед позивачем. В якості доказу посилається на акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2011 р. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2006 р. між ДП «Ост -В»(Споживач, відповідач у справі) та Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (правонаступником якого є ТОВ «Мелітопольські теплові мережі»згідно до п. 2.1 Статуту, Енергопостачальна організація, позивач у справі) укладено Договір №491 на постачання теплової енергії (надалі Договір №491).

Згідно до Договору № 491 енергопостачальна організація здійснює постачання теплової енергії Споживачу, у якого є гуртожиток, розташований в м. Мелітополі, вул. Героїв Сталінграду, 13.

За умовами п. 1.2 Договору №491, максимальне теплове навантаження на опалення і гаряче водопостачання приймається по поданій Споживачем (субспоживачем) проектній документації, розрахованій спеціалізованою організацією.

Відповідно до п. 1.3 Договору №491, Енергопостачальна організація постачає (відпускає) Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води за період з лютого 2006 р. з максимальним тепловим навантаженням 0,004440 Гкал/г (опалення організації).

За приписами п. 1.4 Договору №491, орієнтована вартість за 8,7 Гкал становить 1127,34 грн.

Згідно до п. 2.2.1 Договору №491, Споживач зобов'язався проводити сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на рахунок Енергопостачальної організації 100% вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці.

Відповідно до п. 3.2 Договору №491, Споживач (субспоживач) проводить оплату за спожиту теплову енергію згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом влади.

Цей договір вступає в законну силу з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами (п. 7.1 Договору №491).

Вказаний договір припинив свою дію у зв'язку з укладанням між сторонами Договору №491 про надання послуг з централізованого опалення від 28.03.2011 р.

В позовній заяві позивач стверджує, що взяті зобов'язання за Договором №491 від 10.02.2006 р. відповідач належним чином не виконав. Заборгованість за період з 01.03.2010 р. по 01.03.2011 р. становить 2988,22 грн.

Стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2988,22 грн., пені в сумі 244,58 грн. за період з 21.04.2010 р. по 20.09.2011 р. та втрат від інфляції в сумі 125,86 грн. за період з 01.05.2010 р. по 30.09.2012 р. є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Згідно «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р., рахунок за спожиту теплову енергію виконується щомісячно. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Сторони в Договорі № 491 встановили, що Споживач проводить сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на рахунок Енергопостачальної організації 100% вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивачем на адресу відповідача направлено рахунки -акти виконаних робіт за березень 2010 р., квітень 2010 р., жовтень -грудень 2010 р., січень - лютий 2011 р. за які він розрахувався не в повному обсязі. Станом на 25.10.2012 р. заборгованість в сумі 2988,22 грн. відповідачем не сплачена, тобто взяті зобов'язання щодо сплати в повному обсязі відповідачем належним чином не виконано.

Доводи відповідача щодо відсутності заборгованості за Договором №491 від 10.02.2006 р. з посиланням на Акт звірки є безпідставним, оскільки з вказаного Акту вбачається про відсутність заборгованості за Договором №491 від 28.03.2011 р. Окрім того, позивачем в якості доказу сплати за Актами виконаних робіт за період за березень 2010 р., квітень 2010 р., жовтень -грудень 2010 р., січень -лютий 2011 р. надано платіжні доручення №170 від 19.07.2010 р., №158 від 16.06.2010 р., №148 від 17.05.2010 р. та №138 від 13.04.2010 р. з яких вбачається часткова сплата за виставленими позивачем рахунками -актами. Доказів сплати решти коштів відповідачем суду не надано.

За таких обставин, заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2988,22 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем, окрім вимоги про стягнення основного боргу, заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 244,58 грн. та інфляційних втрат в сумі 125,86 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами п. 3.3 Договору №491, в разі виникнення заборгованості у відповідності з п. 2.2.1 починаючи з 20 числа наступного місяця за розрахунковим періодом Споживачу (субспоживачу) нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто нарахування пені здійснюється за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Після закінчення цього строку їх нарахування припиняється, і в межах одного року суб'єкт господарювання має право звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення штрафних санкцій за прострочку виконання договірного зобов'язання.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Пунктом 2. ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 (п. п. 3, 4) передбачено: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, від відповідача не надходило заяви про застосування строку позовної давності та перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок пені, заявлений розмір пені в сумі 244,58 грн. за період з 21.04.2010 р. по 20.09.2011 р. підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем вимог Договору №491 від 10.02.2006 р. щодо своєчасної оплати за спожиту теплову енергію судом встановлено та перерахувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних задоволенню підлягає сума в розмірі 84,89 грн. за період з 01.05.2010 р. по 30.09.2012 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Ост -В»Закритого акціонерного товариства «Компанія Ромінвест»(72313, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Героїв Сталінграду, 13, код ЄДР 24904746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі»(72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Луначарського, буд. 61, код ЄДР 05541114) заборгованість в сумі 2988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 22 коп., пеню в сумі 244 (двісті сорок чотири) грн. 58 коп., інфляційні втрати в сумі 84 (вісімдесят чотири) грн. 89 коп. та судовий збір в сумі 1589 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 86 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 13.12.2012 р.

Суддя В.М. Хуторной