Рішення

від 11.12.2012 по справі 5011-25/15533-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-25/15533-2012 11.12.12

За позовом Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави

в особі 1. Київської міської ради

2. Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івіком»

про стягнення суми заборгованості, -

Суддя Морозов С.М.

Представники сторін судового процесу:

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: Матяш Т.В. (представник за довіреністю №049-05/3372-12 від 06.06.2012р.);

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Подільського району міста Києва (надалі також -прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі також - позивач-1) та Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також -позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Територіального міжгосподарського об'єднання «Івіком»(надалі також -відповідач) про стягнення на користь позивача-2 суми основного боргу в розмірі 37 270,00 грн., інфляційних втрат в сумі 43 140,00 грн. та пені в сумі 678,00 грн., що за підрахунками позивача становить 87 190,00 грн.

Також позивачем було заявлено вимогу про накладення арешту на грошові кошти або майно відповідача, з метою забезпечення позову, на суму боргу в розмірі 87 190,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

У відповідності з положеннями підпункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Окрім того, в матеріалах справи містяться зворотне повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №АБ460417 станом на 07.12.2012р., яким засвідчується той факт, що ухвала суду направлялась на юридичну адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2012р. порушено провадження у справі №5011-25/15533-2012, розгляд справи призначено на 27.11.2012р.

В судове засідання 27.11.2012р. представники відповідача та позивача-1 не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 11.12.2012р.

В судове засідання 11.12.2012р. представники відповідача, позивача-1 та прокуратури не з'явились.

В судовому засіданні на розгляд позивача судом було поставлено питання щодо заявленого в позовній заяві клопотання про накладення арешту на грошові кошти або майно відповідача на суму боргу в розмірі 87 190,00 грн.

Представником позивача, присутнім в судовому засіданні, було повідомлено суду про відмову від зазначеного клопотання, яку було прийнято судом.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача, позивача-1 та прокуратури в судове засідання не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11 грудня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 3 частини 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що прокурор має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі наявності підстав порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

На підставі зазначених положень, прокурор Подільського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості зі сплати пайового внеску у створення інфраструктури м. Києва у розмірі 37 240,00 грн. відповідно до умов Договору №275 від 12.05.2005р.

Відповідно до Положення про Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Рішенням від 15.07.2004р. №360/1770, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розробляє механізм широкого залучення в економіку та розвиток соціальної інфраструктури міста вітчизняних та іноземних інвестицій, коштів суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності (п. 5.25.), здійснює заходи щодо залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку м. Києва (проведення конкурсів, підготовка та укладення інвестиційних угод, договорів, меморандумів з питань вітчизняного та зовнішньоекономічного співробітництва) (п. 5.36.).

Отже, Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), як структурний підрозділ виконавчого органу Київради, підзвітний та підконтрольний Київраді і підпорядкований Київському міському голові, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України, є органом, уповноваженим здійснювати повноваження щодо залучення вітчизняних і іноземних інвестицій та організовувати роботу з їх використання для фінансування капітальних вкладень, передбачених програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва.

За інформацією прокурора, в результаті проведеної перевірки дотримання вимог законодавства щодо своєчасності сплати суб'єктами господарювання бюджетних коштів за угодами, укладеними із Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), під час якої було встановлено наступне.

12.05.2005р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івіком»(надалі також -забудовником) укладено Договір №275 (надалі також - Договір), предметом якого є (п. 1.1. Договору) сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із розміщенням складу у підвальному приміщенні будинку №3 літер «А»по вулиці Григорія Сковороди у Подільському районі м. Києва загальною площею 70,0 кв.м. (згідно договору оренди).

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунком, становить 37,27 тис. грн. (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1.2. Договору встановлено, що забудовник зобов'язаний перерахувати позивачу-2 пайовий внесок у сумі 37,27 тис. грн. (без ПДВ) в термін до 19.05.2005р. на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету: Оержувач: УДК у м. Києві (Головне управління економіки та інвестицій); Банк одержувач: Управління Держказначейства у м. Києві; МФО: 820019; Код ЄДРПОУ 24265621; р/р: 31513932500001.

За три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.2., відповідач зобов'язаний одержати у позивача-2 розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку (п. 2.1.3. Договору).

Згідно довідки про надходження коштів за період з 01.01.2005р. - 01.08.2012р., складеної позивачем-2, від відповідача за Договором на рахунок позивача-2 грошові кошти не надходили.

Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»(в редакції, чинній станом на момент укладання договору), затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів (надалі також - Нормативи).

Згідно розділу 1 Нормативів, пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Пайовий одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору (п. 4.6 Рішення).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в строки та в обсягах, які встановлені укладеним між сторонами Договором, пайового внеску до міського бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача з урахуванням індексу інфляції становить 37 270,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, свої зобов'язання по сплаті пайового внеску до міського бюджету в обумовлений договором строк не виконав.

Станом на момент вирішення спору відповідачем не було надано доказів сплати пайового внеску до міського бюджету у строк та розмірах, визначених договором (з урахуванням індексу інфляції згідно п. 2.1.2. та 2.1.3. Договору).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є документально підтвердженою та обгрунтованою, доведена позивачем та прокуратурою належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в сумі 37 270,00 грн. згідно із наданим позивачем розрахунком.

Перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок індексу інфляції нарахований на суму основного боргу, судом виявлено допущені помилки та визнано його помилково розрахованим.

Порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ визначений Верховним судом України у відповідних рекомендаціях (лист №62-97р від 03.04.1997р.), у відповідності до яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що відповідають відповідному періоду, перемножити між собою.

Отже, з урахуванням викладеного, за розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 41 966,02 грн. з врахуванням всіх індексів інфляції за період з 20.05.2005р. по 31.07.2012р., нарахованих на суму основної заборгованості в розмірі 37 270,00 грн. Тому, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем-2 складає суму основного боргу з врахуванням індексу інфляції та становить 79 236,02 грн. (основна сума заборгованості в сумі 37 270,00 грн. + інфляційні втрати в сумі 41 966,02 грн.).

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 678,00 грн.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. В силу ч. 1. ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.2. цього Договору.

Пеня, що передбачена даним пунктом Договору (п. 3.1.1), нараховується протягом усього строку прострочення без урахування будь-яких обмежень строків нарахування.

Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 3.1.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2012 по справі №39/121).

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання нарахована пеня у розмірі 678,00 грн., відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

За таких обставин, суд вважає вимоги прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №275 від 12.05.2005р., обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури -при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 1 598,28 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івіком»(04070, м. Київ, вул. Г.Сковороди, 3, кв. 24, код ЄДРПОУ 31244502) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) 79 236,02 грн. (сімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять шість гривень 02 копійки) - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 678,00 грн. (шістсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івіком»(04070, м. Київ, вул. Г.Сковороди, 3, кв. 24, код ЄДРПОУ 31244502) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 598,28 грн. (одну тисяча п'ятсот дев'яносто вісім гривень 28 копійок) судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.12.2012р.

Суддя С.М. Морозов