Рішення

від 30.11.2012 по справі 5011-32/14914-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/14914-2012 30.11.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»м. Київ

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Укрзернопром» м. Київ

про стягнення 20 045,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко Г.А. - юрисконсульт

від відповідача: Литвинов С.І. -юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ : Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Укрзернопром» про стягнення основного боргу в сумі 16 735,43 грн., інфляційних в сумі 9,04 грн., та 15 процентів річних в сумі 2 510,32 грн., пені в сумі 790,56 грн. відповідно до Договору на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (ів), що перебуває (ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва № 158/767/11 від 04.01.2011 року.

Відповідач письмових пояснень в розумінні вимог статті 59 ГПК України суду не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України. Втім, повідомив суд про погашення ним суми основного зобов'язання в розмірі 16 735,43 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи розрахункові документи у вигляді платіжних доручень. Додатково представник відповідача не погодився з розрахунком пені та нарахованих відповідно до вимог пункту 7.3 Договору 15 процентів річних від простроченої суми, оскільки вважає їх необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, вислухавши доводи представника позивача, усні пояснення відповідача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі позивач надав суду обґрунтований, на його думку, розрахунок пені в сумі 790,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спірним Договором на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позов мотивовано тим, що 04.01.2011року між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київ ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», далі Робочий орган, Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), далі Підприємство, та Закритим акціонерним товариством «Укрзернопром», далі Розповсюджувач, було укладено Договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (ів), що перебуває (ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва № 158/767/11, далі Договір.

Договір було укладено відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про рекламу»від 03.07.96р. за №270/96 ВР, із змінами та доповненнями, далі Закон, постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03р. за №2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», далі Правила, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації №767 від 27.09.2010року.

З урахуванням вказаних норм, наданого Розповсюджувачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами №24880-09 від 27.04.2010року, далі Дозвіл, відповідно до вимог пункту 1.1 Договору позивач надав у тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, а відповідач узяв обов'язки здійснювати своєчасно оплату за користування місцями. Так, згідно пункту 5.2.3 Договору відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця, отримувати у позивача рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Сторонам встановлено, що саме на відповідача покладається обов'язок отримувати у позивача рахунків на оплату права за користування місцями для розміщення рекламних засобів. Неотримання рахунків-фактур в строки, визначені Договором, не звільняє відповідача від внесення ним плати за Договором, і не є перешкодою для нарахування штрафних санкцій, передбачених умовами правочину та чинним законодавством.

Відповідно до вимог пункту 6.6 Договору, плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно і перераховується відповідачем не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. Факт не отримання рахунку також не звільняє відповідача від здійснення плати за право тимчасового користування.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач. не виконує своїх обов'язків щодо своєчасного внесення плати за користування місцем розташування рекламного носію, передбачений умовами Договору. У зв'язку з невиконанням умов Договору за відповідачем за період з 01.04.2012року по 30.09.2012 року утворився основний борг в сумі 16 735,43 грн., на стягненні якого позивач наполягає.

Оскільки мале місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді несплати коштів за розміщення зовнішньої реклами, то позивач відповідно до вимог пункту 7.2 Договору намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 790,56 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань окремо по кожному рахунку.

Факт прострочення грошового зобов'язання підтверджено наданими доказами, а тому позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України намагається додатково стягнути з відповідача інфляційні в сумі 9,04 грн. за прострочення грошового зобов'язання.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що крім штрафних санкцій, позивач має право нарахувати відповідачу за прострочення внесення платежів за право тимчасове користування місцем в розмірі 15 (п'ятнадцять), які згідно наданого розрахунку дорівнюють 2 510,32 грн., яку позивач намагається стягнути з відповідача.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін суд вважає, що доводи позивача обґрунтованими, виходячи із наступного, зокрема:

Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про рекламу»реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою. За приписом ст. 2 Закону України «Про рекламу»відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює вказаний закон.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами, у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. За вимогами пунктів 3, 16, 24, 25 32, 33 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Так, у відповідності до зазначених норм Робочим органом, згідно із Законом та Правилами здійснювати регулювання в сфері розміщення зовнішньої реклами, були надані Розповсюджувачу була надано Дозвіл №24880-09 від 27.04.2010року на розміщення зовнішньої, після чого між позивачем та відповідачем був укладений спірний договір.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір на розміщення рекламного носія. Доказами у справі підтверджено, що сторони досягли усіх суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни та строку, а тому відповідно до вимог ст. ст. 1, 16 Закону України «Про рекламу», ст.ст. 629, 638 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. п. 24, 25, 32, 33 Типових правил, Договору не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями для розташування рекламних засобів, що є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до певної відповідальності.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Безпосередньо у судовому засіданні відповідачем надані розрахункові документи у вигляді платіжних доручення щодо перерахування на адресу позивача суми основного боргу в розмірі 16 735, 43 грн., однак після звернення кредитора з позовом. За такими обставинами провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного зобов'язання в розмірі 16 735,43 грн., слід припинити за ознаками пункту 1-1 статті 80 ГПК України -за відсутністю предмету спору.

Пунктом 7.2 Договору передбачені засоби забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Наданий позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам законодавства, а тому судом за власною ініціативою зроблено її перерахунок, у зв'язку з чим пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спірним рахунком №54405 від 13.04.2012року, із строком оплати 05.04.2012року за період з 06.04.2012року по 06.10.2012року дорівнює - 337,25грн., у зв'язку з чим загальна сума пені за спірний період становить -771,26 грн.

Факт прострочення сплати платежів за користування рекламними засобами підтверджено матеріалами справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 771,26 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню частково. У задоволенні решти частини пені в сумі 19,30 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606 встановлено, що три процента річних та індекс інфляції відносяться до інших способів захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Частина друга статті 625 ЦК України вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами в Договорі визначений інший розмір процентів, які підлягають стягненню, крім штрафних санкцій, передбачених Договором. Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 15 (п'ятнадцять) відсотків річних від простроченої суми в розмірі 2 510,32 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини п'ятої статті 49 ГПК України. У судовому засіданні, яке відбулося 30.11.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, , ст. ст. 1, 2, 16 Закону України «Про рекламу», ст. ст. 629, 638, 526, 599, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 193, 203 ГК України, ст.ст. 4 2 , 4 3 , 22, 44, 49, п.1-1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства «Укрзернопром»основного боргу в сумі 16 735,43 грн. - припинити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Укрзернопром», 01133, м. Київ, вул. Щорса, 31 код ЄДРПОУ 31028707, на користь:

- Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», 04070, м. Київ, вул. Боричів узвіз, 8, п/р 26002003029541, в ПАТ КБ «Хрещатик»Києво-Святошинське відділення, МФО 300670, код ЄДРПОУ 26199714, пеню в сумі 771,26 грн., річні в сумі 2 510,32 грн., інфляційні в сумі 9,04 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 607,95 грн., видавши наказ.

4. У задоволенні решти частини позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства «Укрзернопром»пені в сумі 19,30 грн. - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено: 05.12.2012р.

Суддя Підченко Ю.О.