Рішення

від 06.12.2012 по справі 7/091-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2012 р. Справа № 7/091-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецгрунт», Київська область, смт. Гостомель,

про стягнення 12 500,00 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Нікітіна А.М. -представник за довіреністю №22491/4.3-03 від 11.09.2012 р.;

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

05.11.2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 26.09.2012 року (вх. №3815 від 05.11.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецгрунт»(далі -відповідач) про стягнення 12 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 лютого 2008 року сталася ДТП за участю автомобіля «Тойота»(державний номерний знак АА 2957 ВТ) під керуванням Цілика І.В. та автомобіля марки «МАЗ 5516»(державний номерний знак АІ 7125 АТ) під керуванням водія Літвінова О.С., якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, яке призвело до ДТП, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18.02.2008 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. власнику автомобіля марки «Тойота» (державний номерний знак АА 2957 ВТ), а тому, на думку позивача, він має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Враховуючи той факт, що винний у вчиненні ДТП гр. Літвінов О.С. перебував з відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецгрунт»у трудових відносинах, та під час ДТП керував автомобілем, що належить відповідачу, позивач звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Укрспецгрунт»з вимогою про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Однак, оскільки відповідач лише частково здійснив виплату страхового відшкодування, позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Укрспецгрунт»12 500,00 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2012 року було порушено провадження у справі №7/091-12 та призначено її розгляд на 20.11.2012 року.

У судове засідання 20.11.2012 року представники сторін у справі, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 05.11.2012 року не виконали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2012 року, у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 06.12.2012 року.

05.12.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача з клопотанням б/н від 05.12.2012 року (вх. №19761) надійшли витребувані ухвалою суду від 20.11.2012 року документи.

У судовому засіданні 06.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 06.12.2012 року представник відповідача по справі, який у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.12.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

15 лютого 2008 року о 12 год. 05 хв. водій Літвінов О.С. керуючи автомобілем марки «МАЗ 5516», д.н.з. АІ 7125 АТ. Що належить ТОВ «Укрспецгрунт», рухався по вул. Уборевича -пр-т Палладіна в м. Києві, під час руху не дотримався безпечної дистанції в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «Тойота», д.н.з. АА 2957 ВТ, під керуванням Цілика І.В.

В результаті ДТП автомобілю марки «Тойота», д.н.з. АА 2957 ВТ було спричинено пошкодження, що підтверджується Довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18.02.2008 року по справі № 3-6487 (копія наявна в матеріалах справи) Літвінова Олександра Сергійовича визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Висновку спеціаліста №566 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 26.02.2008 року, оцінка була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №3192/05, виданого Фондом державного майна України 07.04.2005 року.

Так, за результатами проведеної оцінки спеціалістом було встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю «Тойота Кемрі», державний номерний знак АА 2957 ВТ в результаті його пошкодження в ДТП складає 40 373,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що водій Літвінов О.С. на момент скоєння ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.2. вказаного закону визначено обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, який становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 29 вказаного закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1. ст. 35 вищевказаного закону).

Господарським судом встановлено, що власник пошкодженого автомобіля Цілик І.В. з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою від 26.05.2008 року, до якої було надано копію Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2658236 терміном дії з 26.12.2007 року по 25.12.2008 року (копії заяви та полісу наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. «а»п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності»МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено господарським судом, у зв'язку з настанням події, передбаченої п. 41.1 ст. 41 вищевказаного закону, 24.06.2008 року позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 25 500,00 грн. в межах обов'язкового ліміту відшкодування, що підтверджується відповідним Наказом МТСБУ № 1288 від 24.06.2008 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, довідкою МТСБУ №1 від 23.06.2008 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та платіжним дорученням № 1153 від 24.06.2008 року , належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою ; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктами 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч. 3 п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Частиною першою ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»);

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

При цьому господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»від 29.12.1992 року № 14 за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну та ін.) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Господарським судом встановлено, що шкода, завдана транспортному засобу «Тойота», д.н.з. АА 2957 ВТ, була заподіяна лише з вини Літвінова О.С., який керував автомобілем «МАЗ 5516», д.н.з. АІ 7125 АТ.

Як підтверджується матеріалами справи, джерело підвищеної небезпеки, яким заподіяно збиток власнику автомобіля «Тойота», д.н.з. АА 2957 ВТ, станом на момент скоєння ДТП належало ТОВ «Укрспецгрунт», а шкоду було заподіяно його працівником Літвіновим О.С., який на момент ДТП перебував з ТОВ «Укрспецгрунт»у трудових відносинах та виконував трудові обов'язки.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Факт перебування на момент скоєння ДТП Літвінова О.С. у трудових відносинах з відповідачем -ТОВ «Укрспецгрунт», підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18.02.2008 року по справі № 3-6487 та, як вбачається з листа-відповіді ТОВ «Укрспецгрунт»вих. №01 від 04.01.2011 року (копія наявна в матеріалах справи), не заперечується відповідачем.

Крім того, у вказаному листі відповідач зазначає, що не заперечує щодо відшкодування шкоди, нанесеної потерпілому Цілику І.В. в сумі 25 500,00 грн., при цьому враховуючи те, що ТОВ «Укрспецгрунт»має сезонний характер діяльності, просить погодити наступний графік погашення заборгованості:

З 1 по 5 04.2011 р. - 6500 грн.

З 1 по 5 05.2011 р. -6500 грн.

З 1 по 5 06.2011 р. - 6500 грн.

З 1 по 5 07.2011 р. -6000 грн.

Разом 25 500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково відшкодував витрати позивача, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, перерахувавши на рахунок позивача 13 000,00 грн ., про що свідчить картка рахунку 3771 за 01.04.06. -30.06.12 МТСБУ.

Інших доказів відшкодування витрат МТСБУ у повному обсязі сторонами суду не надано.

16.08.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування б/н від 13.08.2012 року з вимогою відшкодувати витрати МТСБУ в сумі 12 500,00 грн. та надати до 15.09.2012 року відповідь.

Однак, як вбачається з матеріалів, справи відповідачем не була надана відповідь на зазначену претензію, відшкодування витрат МТСБУ відповідачем не здійснено.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду , завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецгрунт»12 500,00 грн. в порядку регресу суми виплаченого відшкодування є обґрунтованою та законною.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, письмового відзиву на позов та доказів, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, не надав, визначивши наявні у справі матеріали достатніми для вирішення спору по суті, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів, господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними і допустимими доказами позовної вимоги про стягнення 12 500,00 грн. та її задоволення в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3598, яке видане 25.12.2008 року, Чехова Наталія Михайлівна має право на заняття адвокатською діяльністю (копія наявна в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - Чеховою Наталією Михайлівною, підтверджуються контрактом про надання правової допомоги № 31/1 від 05.05.2010 року, згідно ст. 1 якого замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги замовникові, на умовах, встановлених цим контрактом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 цього контракту виконавець приймає на себе зобов'язання щодо здійснення правової допомоги, зокрема, з підготовки судових справ (позовних матеріалів), подачі позовних матеріалів на розгляд відповідних судів.

Згідно п. 10.1 вказаного контракту сторони домовилися, що розмір оплати правової допомоги, що надається в порядку, передбаченому пунктом 3.1 статті 3 даного контракту, визначається наступним чином. Зокрема, у справах, в яких ціна позову в межах 10 000 грн. і більше, розмір правової допомоги складає 2 000 грн.

25.06.2012 року між позивачем та адвокатом Чеховою Н.М. було укладено додаткову угоду №26, у відповідності до п. 1 якої, замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника судову справу № 000-11-4871 за позовом замовника до ТОВ «Укрспецгрунт»(ціна позову 12500 грн.). Відповідно до статті 10 контракту сторони домовились, що вартість послуг виконавця за ведення від імені замовника цієї справи становить 2 000 гривень. (Київська обл.).

Як вбачається з позовної заяви, вона була підготовлена (підписана) та подана до суду адвокатом Чеховою Н.М. згідно з умовами контракту про надання правової допомоги № 31/1 від 05.05.2010 року.

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаними контрактом та додатковою угодою підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3420 від 25.07.2012 року на суму 2000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Чехової Н.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №7/091-12, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2 000,00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецгрунт»(08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Мирна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32034402) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Дніпровський район, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування, та судові витрати: 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 14.12.2012 року