Рішення

від 10.12.2012 по справі 8/128-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2012 р. Справа № 8/128-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Голосіївського району міста Києва, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 39, в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, ідентифікаційний код: 00013480, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», ідентифікаційний код: 14371869, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Л.В. буд-сервіс плюс», ідентифікаційний код: 34439499, місцезнаходження: 08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Ленінградська, 1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

прокурор: Пилипенко Т.А., особа якої встановлена на підставі посвідчення від 27.09.2012 року за № 006643;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Борисов О.С., який діє на підставі довіреності від 27.12.2011 року за № 25/358;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

прокурор Голосіївського району міста Києва (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі за текстом: Позивач - 1) та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»(далі за текстом: Позивач -2 або Кредитор) до товариства з обмеженою відповідальністю «Л.В. буд-сервіс плюс»(далі за текстом: Відповідач або Позичальник) про стягнення заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 15.10.2010 року за № 024/10 (далі за текстом: Договір або Кредитний договір) у сумі 2645264,17 грн. (два мільйони шістсот сорок п'ять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 17 коп.), до складу якої входить поточна заборгованість за кредитом у сумі 930000,00 грн. (дев'ятсот тридцять тисяч гривень 00 коп.), прострочена заборгованість за кредитом у сумі 1412651,27 грн. (один мільйон чотириста дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 27 коп.), поточна заборгованість по процентах за кредитом у сумі 24337,54 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять сім гривень 54 коп.), прострочена заборгованість по процентах за кредитом у сумі 113418,12 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 12 коп.), пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 151866,30 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень 30 коп.), пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у сумі 12990,94 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 94 коп.).

Свої вимоги Прокурор обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем - 2 за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем - 2 виникла заборгованість за Кредитним договором у сумі 2645264,17 грн. (два мільйони шістсот сорок п'ять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 17 коп.), до складу якої входить поточна заборгованість за кредитом у сумі 930000,00 грн. (дев'ятсот тридцять тисяч гривень 00 коп.), прострочена заборгованість за кредитом у сумі 1412651,27 грн. (один мільйон чотириста дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 27 коп.), поточна заборгованість по процентах за кредитом у сумі 24337,54 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять сім гривень 54 коп.), прострочена заборгованість по процентах за кредитом у сумі 113418,12 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 12 коп.), пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 151866,30 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень 30 коп.), пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у сумі 12990,94 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 94 коп.).

Відповідно до ухвали суду від 19.11.2012 року порушено провадження у справі №8/128-12 та призначено її розгляд на 10.12.2012 року.

10.12.2012 року в судове засідання з'явились Прокурор та Позивач -2, які виконали вимоги ухвали суду від 19.11.2012 року, дали пояснення, позов підтримали і просили задовольнити. Позивач - 1 та Відповідач в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 19.11.2012 року не виконали.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора та Позивача - 2, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 10.12.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач -1 та Відповідач належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Позивача -1 і Відповідача, суд дійшов висновку, що Позивач -1 та Відповідач були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які вони посилались би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та Позивача-2, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

прокуратурою Голосіївського району міста Києва на виконання Указу Президента України від 18.10.2009 року №813/2009 «Про заходи щодо відновлення стабільності у банківській системі», доручення Генерального прокурора України щодо проведення перевірки в частині виконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами щодо повернення кредитів, виданих державними банками або банками із державною часткою та за результатами розгляду звернення ПАТ «АКБ «КИЇВ»щодо вжиття заходів прокурорського реагування в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»щодо стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Л.В. буд-сервіс плюс»проведено перевірку, за наслідками якої встановлено наступне.

Між акціонерним комерційним банком «КИЇВ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», частка держави в статутному капіталі якого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 за № 566 становить 99,94 %, та товариством з обмеженою відповідальністю «Л.В. буд-сервіс плюс» 15.10.2010 року укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії від 15.10.2010 року за № 024/10, за умовами якого Кредитор надав Позичальнику кредит у сумі 2 550 000,00 грн., зі строком користування згідно встановленого графіку, але не пізніше 15.10.2013 року та сплатою 22 % річних.

Виконання Позивачем - 2 перед Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За загальним правилом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, а кредитор має право на їх отримання.

Судом встановлено, що Відповідач в порушення вимог ст.ст.526, 536, 1048, 1054 Цивільного кодексу України не виконав умови Кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів, в зв'язку з чим у Позивача -2 відповідно до п.п. 4.5., 4.5.1. Кредитного договору та ст. 1050 Цивільного кодексу України виникло право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості, а у Відповідача виник обов'язок достроково погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції.

Позивачем -2 направлялось Відповідачу повідомлення про дострокове погашення кредиту від 10.10.2012 року за № 15-01/2905, яке отримано Відповідачем 23.10.2012 року та дотепер залишається без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що станом на 17.09.2012 року поточна заборгованість за кредитом становить 930 000,00 грн., прострочена заборгованість за кредитом становить 1412651,27 грн., поточна заборгованість по процентах за кредитом становить 24337,54 грн., прострочена заборгованість по процентах за кредитом становить 113418,12 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов 'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, комісій та/або строків повернення кредиту, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

В ході розгляду справи встановлено, що Позивачем - 2 за період з 17.09.2011 року по 16.09.2012 року нарахована Відповідачу пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту, розмір якої становить 151866,30 грн., та Позивачем - 2 за період з 17.09.2011 року по 16.09.2012 року нарахована Відповідачу пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, розмір якої становить 12 990, 94 грн.

За таких обставин станом на 17.09.2012 загальна заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 2 645 264,17 грн. (два мільйона шістсот сорок п'ять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 17 коп.), з яких: - поточна заборгованість за кредитом у сумі 930000,00 грн. (дев'ятсот тридцять тисяч гривень 00 коп.); - прострочена заборгованість за кредитом у сумі 1412651,27 грн. (один мільйон чотириста дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 27 коп.); - поточна заборгованість по процентах за кредитом у сумі 24337,54 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять сім гривень 54 коп.); - прострочена заборгованість по процентах за кредитом у сумі 113418,12 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 12 коп.); - пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 151866,30 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень 30 коп.); - пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у сумі 12990,94 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 94 коп.).

Доказів повної чи часткової оплати заборгованості Відповідачем за Кредитним договором суду не надано.

Перевіркою достовірності та правильності розрахунку заборгованості Відповідача перед Позивачем - 2, який виконаний Позивачем - 2 та наданий суду Прокурором в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Кредитного договору.

Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості за Кредитним договором, керуючись п.п. 4.2., 4.5., 4.5.1. Кредитного договору, ст.ст. 526, 536, 549, 610, 611, 612, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Прокурора про стягнення з Відповідача на користь Позивача -2 заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 15.10.2010 року за № 024/10 у вигляді поточної заборгованості за кредитом у сумі 930000,00 грн. (дев'ятсот тридцять тисяч гривень 00 коп.), простроченої заборгованості за кредитом у сумі 1412651,27 грн. (один мільйон чотириста дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 27 коп.), поточної заборгованості по процентах за кредитом у сумі 24337,54 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять сім гривень 54 коп.), простроченої заборгованості по процентах за кредитом у сумі 113418,12 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 12 коп.), пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 151866,30 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень 30 коп.), пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у сумі 12990,94 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 94 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав та законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно із вимогами ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону «Про прокуратуру», на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в судах у випадках, визначених законом. Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних та юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств чи організацій та господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Указом Президента України «Про Положення про Міністерство фінансів України»від 08.04.2011 року за № 446/2011 вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

На підставі п. 4 ч. 45 та ч. 46 вищезазначеного Положення Міністерство фінансів України забезпечує в установленому законодавством порядку участь держави в капіталізації банків, здійснює управління корпоративними правами цих банків та готує плани їх продажу, а також формує та проводить у межах повноважень єдину державну фінансову політику щодо розвитку ринку фінансових послуг, розвитку державних банків, державної іпотечної установи та інших фінансових установ.

Відповідно до п. 5 ч. 5 вищевказаного Положення Міністерство фінансів України з метою організації своєї діяльності здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства фінансів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ»від 10.06.2009 року за № 566, частка держави в особі Міністерства фінансів України у статутному капіталі банку складає 99,94%.

Вказана постанова прийнята на реалізацію положень Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому капіталізація банків є не лише способом виникнення права державної власності на майно (речі, майнові права), але й заходом державного управління економіки, спрямованого на забезпечення зокрема стабільності у банківській системі.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави»від 11.02.2004 року за № 155, управління корпоративними правами держави передбачає розв'язання таких завдань як забезпечення участі суб'єктів господарювання у здійсненні заходів, пов'язаних з виконанням державних функцій (економічна безпека, оборона, державні резерви, соціальні програми, державна монополія тощо), а також досягнення інших стратегічних цілей, визначених державою; збільшення за рахунок поліпшення фінансових результатів господарювання об'єктів управління надходження сум податків і зборів до бюджетів, обов'язкових платежів (внесків) до державних цільових фондів, а також неподаткових надходжень у вигляді дивідендів (доходів), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які перебувають у державній власності; здійснення контролю за використанням і збереженням майна господарських товариств, у статутних фондах яких є державна частка.

Крім того, відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Таким чином, відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України, капіталізований державою публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»відноситься до суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Суд приходить до висновку, що прокуратура Голосіївського району міста Києва на виконання Указу Президента України «Про заходи щодо відновлення стабільності у банківській системі»від 18.10.2009 року за №813/2009 обґрунтовано звернулася до суду з цим позовом, що обумовлене необхідністю захисту інтересів держави, капіталізованого банку, громадян та юридичних осіб -вкладників Банку.

Крім того, суд погоджується з висновком Прокурора, що порушення позичальниками кредитних зобов'язань призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державою в особі Національного банку України та може поглибити кризові явища в банківській сфері та в державі в цілому.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором і Позивачем - 2 суду в якості доказів своєї позиції по справі, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Кредитного договору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, надані Прокурором та Позивачем - 2 докази, спростовані не були і Відповідачем по суду не заперечувались.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняються від сплати судового збору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»до товариства з обмеженою відповідальністю «Л.В. буд-сервіс плюс»про стягнення заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 15.10.2010 року за № 024/10, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Л.В. буд-сервіс плюс», ідентифікаційний код: 34439499, місцезнаходження: 08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Ленінградська, 1, на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», ідентифікаційний код: 14371869, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, заборгованість за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 15.10.2010 року за № 024/10 у вигляді поточної заборгованості за кредитом у сумі 930000,00 грн. (дев'ятсот тридцять тисяч гривень 00 коп.), простроченої заборгованості за кредитом у сумі 1412651,27 грн. (один мільйон чотириста дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна гривня 27 коп.), поточної заборгованості по процентах за кредитом у сумі 24337,54 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять сім гривень 54 коп.), простроченої заборгованості по процентах за кредитом у сумі 113418,12 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень 12 коп.), пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 151866,30 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят шість гривень 30 коп.), пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у сумі 12990,94 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 94 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Л.В. буд-сервіс плюс», ідентифікаційний код: 34439499, місцезнаходження: 08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Ленінградська, 1, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 52905,28 грн. (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ять гривень 28 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 10.12.2012 року