Рішення

від 10.12.2012 по справі 5006/25/136/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.12 р. Справа № 5006/25/136/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Павленко М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногоренерго» про стягнення 284 027 грн. 23 коп.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Халіна А.О. за довір.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногоренерго" про стягнення 284 027,23 грн., з яких 244972,26 грн. - сума заборгованості за спожитий природний газ, 17143,50 грн. -сума пені, 812,43 грн. - сума інфляційних нарахувань, 3950,98 грн. - сума 3% річних, 17 148,06 - штраф.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу № 001/11с від 04.10.2011р., на приписи Цивільного та Господарського кодексів України, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 31.10.2012р., 13.11.2012р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

28 вересня 2010 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Красногоренерго" (далі-Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями № 001/11с (далі-Договір) (а.с.14-20).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п.6.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості (п.11.1). З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, протягом листопада-грудня 2011 року та січня-квітня 2012 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 244972,26 грн., що підтверджується актами передачі-приймання-природного газу (а.с.21-26).

Відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманого природного газу у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 284 027,23 грн.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу природного газу № 001/11с від 28.09.2010р., додатками до Договору, актами приймання-передачі природного газу, розрахунками.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 244972,26 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача кошти: 17143,50 грн. -сума пені, 812,43 грн. - сума інфляційних нарахувань, 3950,98 грн. - сума 3% річних, 17 148,06 - штраф.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши умови договору № 001/11с від 28.09.2010р., перевіривши надані позивачем розрахунки, господарський суд вважає ці розрахунки обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів у сумі: 17143,50 грн. -сума пені, 812,43 грн. - сума інфляційних нарахувань, 3950,98 грн. - сума 3% річних, 17 148,06 - штраф, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та не надав доказів належного виконання зобов'язань по договору № 001/11с від 28.09.2010р.

Висновки господарського суду щодо спірних правовідносинах узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 30 травня 2011 року по справі №42/252 за позовом іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма".

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ "Красногоренерго" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красногоренерго" про стягнення 284 027 грн. 23 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Красногоренерго" (84536, Донецька область, м.Артемівськ, смт.Красна Гора, вул..Першотравнева, ЄДРПОУ 36407846) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, б.6, ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у сумі 284 027 (двісті вісімдесят чотири тисячі двадцять сім) грн. 23 коп. яка складається із: 244972,26 грн. -сума заборгованості за спожитий природний газ, 17143,50 грн. -сума пені, 812,43 грн. - сума інфляційних нарахувань, 3950,98 грн. - сума 3% річних, 17 148,06 - штраф.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Красногоренерго" (84536, Донецька область, м.Артемівськ, смт.Красна Гора, вул..Першотравнева, ЄДРПОУ 36407846) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, б.6, ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у сумі 5680 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 55 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 10 грудня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2012 року

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.