Рішення

від 10.12.2012 по справі 5006/4/182/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.12 р. Справа № 5006/4/182/2012

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Сьомка Р.О. - довіреність від 01.11.2012р.,

від відповідача - Котесова І.Г. - засновник,

за позовом - Приватного підприємства «Агропром-центр» м. Красноармійськ

до відповідача - Приватного підприємства «Мрія» с. Старогнатівка Донецької області

про стягнення 52114,94грн. заборгованості, 3% річних, інфляційних витрат

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 52114,94грн., з яких: 40010,00грн. - заборгованість, 8144,85грн. - 3% річних, які нараховані за періоди з 05.04.2011р. по 20.11.2011р., з 23.11.2011р. по 05.12.2011р., з 06.12.2011р. по 19.11.2012р., 3960,09грн. - інфляційні витрати, які нараховані за періоди з 05.04.2011р. по 21.11.2011р., з 06.12.2011р. по 19.11.2012р.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки товару № С-46 від 03.03.2011р. з специфікацією, рахунок на оплату № 92-с від 03.03.2011р. на суму 280010,00грн., видаткову накладну № 92-с від 30.03.2011р. на суму 280010,00грн., виписки по банківському рахунку, які підтверджують факт часткової оплати відповідачем.

Господарський суд ухвалою від 03.12.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ( далі по тексту - ГПК України ) відклав розгляд справи на 10.12.2012р. для забезпечення явки представника відповідача та надання ним відзиву на позовну заяву.

Відповідач в судовому засіданні від 10.12.2012р. погодився з позовними вимогами у повному обсязі.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки товару № С-46 від 03.03.2011р. товар, а також 3% річних, інфляційних витрат, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За своїм змістом та правовою природою договір № С-46 від 03.03.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

2

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що 03.03.2011р. сторонами підписаний договір поставки товару № С-46, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідачу) насінний матеріал, а покупець приймає товар та оплачує його вартість. Специфікацією до договору сторони погодили найменування товару, що постачається, його кількість, ціну, загальну вартість - 280010,00грн., строки поставки - до 30.03.2011р., строки оплати - до 05.04.2011р. Пунктом 6.1 договору встановлений строк його дії - з 03.03.2011р. по 31.12.2011р. У випадку, якщо жодна із сторін не виконала свого договірного зобов'язання, договір продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, незалежно від спливу строків дії договору, вказаних в п. 6.1 (п. 6.2 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 92-с від 03.03.2011р. на суму 280010,00грн.

Господарським судом встановлено, що по накладній № 92-с від 30.03.2011р. позивач передав, а директор відповідача отримав обумовлений в договорі товар на загальну суму 280010,00грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.3 договору строки оплати вказуються в специфікації, згідно якої покупець оплачує отриманий товар до 05.04.2011р.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар по накладній № 92-с від 30.03.2011р. на суму 280010,00грн. - до 05.04.2011р.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідач отриманий товар сплатив частково в сумі 240000,00грн.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до господарського суду, заборгованість відповідача склала 40010,00грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення 40010,00грн. заборгованості у повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар в терміни, обумовлені договором, позивач просить стягнути з нього 8144,85грн. 3% річних, які нараховані за періоди з 05.04.2011р. по 20.11.2011р., з 23.11.2011р. по 05.12.2011р., з 06.12.2011р. по 19.11.2012р. та 3960,09грн. інфляційних витрат, які нараховані за періоди з 05.04.2011р. по 21.11.2011р., з 06.12.2011р. по 19.11.2012р.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

3

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар частково залишився не сплачений, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та збитків від інфляції.

Господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 8144,85грн. 3% річних та 3960,09грн. інфляційних витрат, і провівши власні, задовольняє вимоги в цій частині в повному обсязі, оскільки матеріалами справи доведений факт отримання товару відповідачем та його не сплати останнім, а також проведені розрахунки позивачем на перевищують розміру нарахування 3% річних та інфляційних, розрахованих господарським судом відповідно до загальних методик та вимог діючого законодавства.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі, сплаченому позивачем при зверненні до господарського суду.

На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємства «Агропром-центр» м. Красноармійськ до Приватного підприємства «Мрія» с. Старогнатівка Донецької області про стягнення 52114,94грн., з яких: 40010,00грн. - заборгованість, 8144,85грн. - 3% річних, 3960,09грн. - інфляційні витрати в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Мрія» с. Старогнатівка Донецької області-87110, вул. 24 Гвардійської дивізії, 18, ЄДРПОУ 31961122 на користь Приватного підприємства «Агропром-центр» м. Красноармійськ Донецької області-85300, вул. Горького, 51, ЄДРПОУ 30211319 заборгованість в сумі 40010,00грн., 3% річних в сумі 8144,85грн., інфляційні витрати в сумі 3960,09грн, 1609,50грн. судового збору.

Суддя Гринько С.Ю.