Рішення

від 10.12.2012 по справі 5023/4693/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р.Справа № 5023/4693/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Тарасова С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Агротон", м. Харків до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" в о. Центральне відділення Філії ВАТ КБ "Надра" Харківське РУ, м. Харків про стягнення 80225,16грн. за участю представників сторін:

позивача - Чеглов С.М., договір від 20.09.2012 р., свідоцтво № 4537/10 від 26.05.2011 р., Савицька М.В., довіреність від 16.01.2012 р.

відповідача - Гриньова Л.М., довіреність № 13-11-13359 від 27.09.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Агротон", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" в о. Центральне відділення Філії ВАТ КБ "Надра" Харківське РУ, м. Харків про стягнення суми основного боргу в розмірі 1546,07 грн., інфляційні нарахування в розмірі 28752,79 грн., 3% річних в розмірі 9266,07 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 34660,23 грн., судові витрати в розмірі 6000,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1609,50 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених обов'язків на відповідача за Договором банківського рахунку №03/2008/980/50278 від 14.01.2009 року, а саме: п.п.2.1.1., 2.2.1., 2.2.3., 2.3.3., 4.2., 9.1., 9.3. Договору, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст . 611, 625, 536, 1048, 1054, 1057 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 07.11.2012 року о 11:00 годині.

До господарського суду Харківської області 06 грудня 2012 року від представника відповідача надійшов супровідний лист (вх.21093), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи меморіальні ордери на 6 аркушах та розпорядження №189 від 26.02.2009 року на 3 аркушах.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1546,07 грн., інфляційні нарахування в розмірі - 28752,79 грн., 3% річних в розмірі 9266,07 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 34660,23 грн., судові витрати в розмірі 6000,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 1609,50 грн. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Надав пояснення по суті справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 січня 2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Агротон» (Позивач) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» в особі центральне відділення філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ (Банк, Відповідач) було укладено Договір банківського рахунку № 03/2008/980/50278. (Договір)

П. 1.1. Договору, передбачено, що банк відкриває Клієнту поточний рахунок № 26005050278001 (далі Рахунок) у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за Рахунком здійснюються після отримання від Клієнта повідомлення з відміткою про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

На виконання зазначеного пункту Договору, відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № 26005050278001 (далі Рахунок) у гривні.

Відповідно до п.2.1.1. Договору, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку Позивача, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з п.2.2.1. Договору, Позивач має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму Рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

П.2.2.3. Договору, передбачено, що позивач має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послу.

Крім того, п.2.3.3. Договору, відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України.

п.4.2. Договору, передбачено, що операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком того ж дня.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2009 року Позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття рахунку, відповідно до якого просив відповідача закрити поточний рахунок № 26005050278001 та залишок коштів перерахувати на рахунок № 26003035967200 відкритий у АКІБ "Укрсиббанк" у м.Харкові, МФО 351005. (а.с. 63)

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в супереч зазначеній заяві, листом №20/01-297 від 30.07.2009 року, запропонував позивачу укласти Додаткову угоду до Договору банківського рахунку № 03/2008/980/50278 від 14.01.2009 року. (а.с.64)

Крім того, на заяву позивача про закриття рахунку листом вих№3362 від 03.08.2009 року було надано відповідь, а саме зазначено, що на рахунку позивача є залишок в сумі 200247,98 грн., тому Банк не може закрити рахунок до повного зняття (перерахування) позивачем коштів із нього.

Відповідно до п.9.1. Договору, встановлено, що рахунок Клієнта закривається в Банку на підставі: заяви Клієнта; рішення відповідного органу, який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо); відповідно до п.2.1.6. цього Договору, на інших підставах, передбачених чинним законодавством України та цим Договором.

Крім того, п.9.4. Договору встановлено, що у разі закриття рахунку Банк здійснює остаточні операції за Рахунком Клієнта, у тому числі перераховує залишок коштів на підставі платіжного дорученню Клієнта на інший, відкритий Клієнтом рахунок, зазначений у заяві про закриття Рахунку.

п. 9.3. Договору встановлено, клієнт має право порушити питання про закриття Рахунку і розірвання Договору в разі невиконання Банком зобов'язань за цим Договором.

На виконання зазначеного зазначених умов Договору, позивачем було повторно направлено лист за № 14/08-01 від 14.08.2009 року, відповідно до якого вкотре звернувся з вимогою закрити поточний рахунок, розірвати Договір банківського рахунку № 03/2008/980/50278 від 14.01.2009 року та перерахувати залишок грошових сум в розмірі 200247,98 грн. на рахунок № 26003035967200 відкритий у АКІБ "Укрсиббанк" у м.Харкові, МФО 351005. (а.с.23)

Проте, відповідачем листом №20/01-412 від 09.11.2009 року було вкотре запропоновано позивачу підписати з Банком нові Тарифи по розрахунково - касовому обслуговуванню. (а.с. 24)

Також, 07.12.2010 року відповідачем було направлено позивачу лист, відповідно до якого зазначено, що з 10.02.2012 року в Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" працює тимчасова адміністрація, яку призначено Національним Банком України відповідно до постанови Правління НБУ №59 від 10.02.2009 року Рішенням Правління НБУ від 10.02.2010 року термін роботи Тимчасової адміністрації у Банку продовжено на рік.

Як зазначає відповідач, Національний банк своєю Постановою № 280 від 12.08.2011р. припинив Тимчасову адміністрацію та повноваження тимчасового адміністратора в ПАТ "КБ "Надра" з 13 серпня 2011р.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.01.2011р. між позивачем та відповідачем був підписаний Протокол щодо порядку здійснення розрахунків в Надра Банку, згідно якого, Позивач в період з 21.01.2011р. по 18.03.2011р. повинен був отримати грошові кошти рівними частками по 66 598,23 грн., внаслідок розблокування грошових коштів, загальною сумою 199 794,68 грн.

Також, матеріали справи підтверджують, що Банк почав розраховуватись із заборгованістю перед позивачем лише 24.01.2011р., 28.02.11р. та 18.03.2011 року в загальному розмірі - 198 248,61 грн. , про що свідчить банківська виписка. (а.с. 37-41).

18.03.2011 року позивачу було надано Довідку за вих. № 20/01-438 про закриття рахунку позивача. (а.с. 28)

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, тривалий час грошові кошти, які належали Позивачу, перебували в незаконному володінні та користуванні Банку, саме Відповідач міг отримувати від них користь та вигоду, використовуючи їх обігові властивості. Крім того, як зазначає позивач, за весь час незаконного користування грошовими коштами Позивача Банк нараховував плату за банківське обслуговування, що загальним рахунком склала - 1 546,07 грн., таким чином отримавши додатковий незаконний прибуток. Зазначені обставини й стали підставою звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким, чином між сторонами по справі був укладений Договір банківського рахунку № 03/2008/980/50278 від 14 січня 2009 р., відповідно до якого сторони узгодили між собою усі істотні умови договору.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконав умови Договору банківського рахунку № 03/2008/980/50278 від 14 січня 2009р., в частині закриття рахунку та перерахування грошових коштів (залишку на рахунку) в розмірі 200247,98 грн. (станом на 31.07.09 року) на інший рахунок, в супереч заяві позивача про закриття рахунку від 31.07.2009 року, продовжуючи при цьому списувати кошти за банківське обслуговування та навпаки продовжуючи звертатись до позивача з пропозиціями укласти додаткову угоду та підписати нові тарифи по розрахунково - касовому обслуговуванню.

Стосовно посилань відповідача на те, що банк не міг виконати умови Договору, щодо закриття рахунку та перерахування грошових коштів (залишку на рахунку) в розмірі 200247,98 грн. на інший рахунок, оскільки в зазначений період у Банку діяла Тимчасова адміністрація та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає, що зазначена обставина не є підставою для неналежного виконання зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем безпідставно нараховано плату за банківське обслуговування в розмірі 1546,07 грн., тому суд приходить до висновку, що сума в розмірі 1546,07 грн. підлягає задоволенню та стягнення з відповідача на користь позивача.

Отже, судом установлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості, а саме повернення коштів, які належали позивачу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, як зазначено у Висновках Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за 2010-2011 рр., за змістом ст. 625 ЦК правові наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим дія мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до статей 58, 85 Закону від 7 грудня 2000 р. № 2121-III «Про банки та банківську діяльність» на них не поширюється (постанова Верховного Суду України від 8 листопада 2010 р. у справі № 3-12гс10; постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 р. у справі № 3-11гс10).

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 28752,79 грн. нараховані з 11.08.2009 р. по 28.09.2012 року, та 3% річних в розмірі 9266,07грн. нараховані з 11.08.2009 р. по 28.09.2012 року, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 34660,23 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, суд, розглянувши зазначену вимогу виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлю ється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що з аналізу положення ст. 536 ЦК України, вбачається, що тільки фізичні особи можуть не передбачати у відповідному договорі за користування чужими грошовими коштами сплату процентів, інші суб'єкти цивільного права не мають такої можливості.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами здійснено позивачем на рівні облікової ставки Національного банку України з посиланням на ст.536, ст.1054 та ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України.

Проте, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення оплати договором не встановлено. При цьому, розмір процентів та порядок їх сплати у відповідності до ст.1054 ЦК України є істотною умовою договору.

Враховуючи, що Договором банківського рахунку № 03/2008/980/50278 від 14 січня 2009 р., розмір відсотків та процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений, тому вимога, щодо стягнення з відповідача - 34660,23 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Вищого господарського суду України від 24 червня 2009 р. по справі № 51/266-08, та Постанові Вищого господарського суду України від 22 липня 2010 р. № 23/304(05-5-15/24785), Постанові Вищого господарського суду України від 26 травня 2010 р. № 26/396, Постанові Вищого господарського суду України від "14" липня 2011 р. Справа № 40/356-10.

Також, позивач заявив до стягнення з відповідача судові витрати в розмірі 6000,00 грн. на послуги адвоката.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач надав суду - договір про надання правової допомоги від 20.09.2012 р., акт здачі прийняття виконаних робіт №1 від 23 листопада 2012 року, розписка від 23.11.2012 року.

Дослідивши наданий представником позивача Акт № 1 здачі-прийняття наданих послуг та виконаних робіт за Договором від 20.09.2012 року, суд зазначає наступне.

П.1. Акт № 1 здачі-прийняття наданих послуг та виконаних робіт , зазначено, що адвокат виконав наступні обов'язки: позовна заява від 01.10.2012 року (у кількості 1 шт., затрачено 3 години) пояснення по справі від 23.11.2012 року (у кількості 1 шт., затрачено 3 години), судові засідання - 2 (затрачено 2 години).

Проте, станом на момент складання зазначеного акту, а саме станом на 23.11.2012 року по справі 5023/4693/12 не відбулось два засіданні, а лише одне 07.11.2012 року. Таким чином, Акт № 1 здачі-прийняття наданих послуг та виконаних робіт на момент його складання не відповідає дійсності.

Крім того, п.2. Акт № 1, зазначено, що від замовника (позивача) адвокатом було отримано передплату грошових коштів у розмірі 3000,00 грн. в рахунок майбутніх послуг.

Зазначений пункт Акту № 1 здачі-прийняття наданих послуг та виконаних робіт за Договором від 20.09.2012 року, суперечить положенням розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, адже до судових витрат можуть включатись тільки ті витрати, які були понесені у процесі розгляду справи, а не ті, які можуть бути понесені у майбутньому.

Також, з матеріалів справи вбачається що представником позивача не було належним чином виконано Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 6000,00 грн. на послуги адвоката, у зв'язку з несорозмірністю з заявленими позовними вимогами та не підтвердженням належними доказами надання цих послуг .

Відповідно до ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням чого, в даному випадку, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 536, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193,198 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, Шевченківський район, Вул. Артема, будинок 15, ідентифікаційний код 20025456) в особі відділення ПАТ "КБ «Надра» Харківське РУ (61002, м. Харків, вул. Петровського, 15, код за ЄДРПОУ 06718690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Агротон» (63720, Харківська обл., Куп'янський район, село Кіндрашівка, р/р №26000000087149 в ПАТ«УКРСОЦБАНК», м. Харків, МФО 351005 Код ЄДРПОУ 31542013) суму основного боргу в розмірі 1546,07 грн., інфляційні нарахування в розмірі 28752,79 грн., 3% річних в розмірі 9266,07 грн., 857,93 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 34660,23 грн., судових витрат в розмірі 6000,00 грн. - відмовити.

Суддя Буракова А.М.