Рішення

від 11.12.2012 по справі 5006/33/51/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.12 р. Справа № 5006/33/51/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Анко», м.Донецьк (ідентифікаційний код 33863675)

до відповідача Донецького національного університету (ідентифікаційний код 02070803)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року футболу та реалізації інфраструктурних проектів

про стягнення заборгованості у розмірі 2525633,60грн.

за участю представників:

від позивача: Мацак О.Ю. за довіреністю б/н від 26.06.2012р.,

від відповідача: Ляшенко С.В. за довіреністю №928/01-27/18 від 13.09.2012р.,

від третьої особи: не з'явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-Анко», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецького національного університету про стягнення заборгованості у розмірі 2525633,60грн.

Ухвалою від 06.07.2012р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №5006/33/51/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії (суддя Сич Ю.В.).

Ухвалою від 23.07.2012р. господарський суд Донецької області в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі №5006/33/51/2012 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року футболу та реалізації інфраструктурних проектів.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 10.08.2012р. справу №5006/33/51/2012 передано на розгляд судді Овсянніковій О.В.

10.08.2012р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла зустрічна заява Донецького національного університету до Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Анко», м.Донецьк про визнання договору №338 від 20.12.2011р. недійсним.

Ухвалою від 13.08.2012р. господарський суд Донецької області у прийнятті вищевказаної зустрічної позовної заяви відмовив на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

19.08.2012р. Донецький національний університет звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від 13.08.2012р. про відмову у прийнятті зустрічного позову.

Ухвалою від 20.08.2012р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №5006/33/51/2012 га підставі ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю надіслання матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

У зв'язку із закінченням апеляційного та касаційного провадження, на адресу господарського суду Донецької області повернулись матеріали справи №5006/33/51/2012.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.10.2012р. справу №5006/33/51/2012 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

Ухвалою від 05.11.2012р. господарський суд Донецької області поновив провадження у справі №5006/33/51/2012 та призначив останню до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення з боку відповідача умов договору про закупівлю робіт за державні кошти №338 від 20.12.2011р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2525633,60грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про закупівлю робіт за державні кошти №338 від 20.12.2011р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012р., за березень 2012р., актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за січень 2012р., №2 за січень 2012р., №3 за січень 2012р., №4 за березень 2012р., №5 за березень 2012р., №6 за березень 2012р., №7 за березень 2012р., №8 за березень 2012р., №9 за березень 2012р., №1 за травень 2012р., №2 за травень 2012р., №3 за травень 2012р., №4 за травень 2012р., рахунків-фактури №1-30031 від 30.03.2012р., №1-31012 від 31.01.2012р., №1-31051 від 31.05.2012р., підсумкових відомостей ресурсів, розрахунків загальновиробничих видатків до локального кошторису, договірної ціни, кошторису, адвокатського запиту від 22.11.2012р., листа №3439 від 27.11.12р.,

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 9, 11-16, 20, 525, 526, 530, 598, 599, 610-612, 629, 875, 886 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 20, 174, 193, 199, 216-218, 222, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 49, 58 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

19.11.2012р. відповідачем надано клопотання про застосування п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та визнання договору недійсним з тих підстав, що відповідна проектна-кошторисна документація до договору не складалась та відповідна обов'язкова експертиза проектної документації не проводилась, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа письмових пояснень по суті позовних вимог суду не представила, явку представника в судове засідання не забезпечила.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

20.12.2011р. між Донецьким національним університетом (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй-Анко» (учасник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №338 (далі - Договір), за умовами якого учасник зобов'язується у 2011 -2012 роках за завданням замовника, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов наступного договору виконати, з використанням своїх матеріалів, обладнання (устаткування), роботи з капітального ремонту гуртожитку №2 Донецького національного університету по вул. Р.Люксембург, 10 у Ворошиловському районі м.Донецьк (далі - об'єкт будівництва), а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позову.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Як вище зазначалось, позивач посилається на те, що в матеріалах справи відсутня затверджена проектно-кошторисна документація, позивачем до позову вона не додана. Та на думку відповідача, відсутність вказаної документації свідчить про невідповідність закону договору, оскільки капітальний ремонт взагалі виконується лише у відповідності до проектно-кошторисної документації згідно ст. 877 ЦК України. Також відповідач пов'язує відсутність обов'язкової експертизи проектної документації з недійсністю спірного Договору.

Відповідно до положень ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5. Правочин має вчинятися у формі , що встановлена законом.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в статті 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою (стаття 207 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, суд повинен з'ясувати, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника правочину, у чому полягає не спрямованість дій сторін на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Слід відзначити, що перераховані вище обставини, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, - у клопотанні відсутні.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, дослідивши спірний Договір суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання останнього недійсним, у зв'язку з чим, клопотання відповідача суд вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

За п.1.2. Договору найменування робіт: капітальний ремонт гуртожитку №2 Донецького національного університету по вул. Р.Люксембург, 10 у Ворошиловському районі м.Донецька.

Відповідно до п.10.1. Договору цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31 грудня 2012р.

Пунктом 1.3. Договору обсяг, характер, вартість всіх робіт, передбачених п.1.1. цього договору, визначається динамічною договірною ціною з приблизним кошторисом, погоджено та затвердженим сторонами, що є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до п.3.1. Договору динамічна договірна ціна цього договору становить 22425000,00грн. у тому числі: ПДВ 3737500,00грн.

За п.4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом:

- попередньої оплати (надання авансу) замовнику надається з метою придбання обладнання, яке буде виготовлене та поставлене в наступних періодах, що не буде перевищувати 90 календарних днів, яка здійснюється на підставі належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів протягом ___-ти банківських днів з моменту належного оформлення договору та додатків до нього у розмірі 30 відсотків від суми договору, що складає 6621240,56грн., у тому числі у тому числі: ПДВ: 1103540,09грн.,

- оплати замовником проміжними платежами в міру виконання щомісячно робіт на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма «КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма №КБ-3) за поточний місяць завірені представником технічного нагляду підписом та печаткою, та пред'явлення учасником рахунка на оплату. Замовник здійснює оплату рахунків протягом 7 (семи днів) з дня отримання рахунку.

Так, сторонами складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за січень 2012р. на суму 469678,37грн, №2 за січень 2012р. - 228486,67грн., №3 за січень 2012р. - 11698,37грн., №4 за березень 2012р. - 308474,38грн., №5 за березень 2012р. - 18485,06грн., №6 за березень 2012р. - 33211,42грн., №7 за березень 2012р. - 691499,65грн, №8 за березень 2012р. - 33033,41грн., №9 за березень 2012р. - 661353,34грн., №1 за травень 2012р. - 4296,31грн., №2 за травень 2012р. - -32852,40грн., №3 за травень 2012р. - 13786,60грн., №4 за травень 2012р. - 84482,44грн., що разом складає 2525633,60грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунки на сплату виконаних робіт, про отримання яких відповідачем міститься відповідна відмітка на вказаних рахунках.

Так, 11.06.2012р. відповідачем отримано рахунок-фактуру №1-30031 від 30.03.2012р. на сплату виконаних робіт у розмірі 1746057,25грн. та №1-31012 від 31.01.2012р. на суму 709863,41грн., 13.06.2012р. отримано рахунок-фактуру №1-31051 від 31.05.2012р. на суму 69712,94грн.

Враховуючи умови Договору кінцевий термін оплати рахунків-фактури №1-30031 від 30.03.2012р. та №1-31012 від 31.01.2012р. становить 18.06.2012р., а рахунка-фактури №1-31051 від 31.05.2012р. - 20.06.2012р.

Однак, у вказаний термін відповідач не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого у останнього перед позивачем за Договором виникла заборгованість з 19.06.2012р. на суму 2455920,66грн., з 21.06.2012р. - на суму 69712,94грн.

Проаналізувавши вищезазначені договори, судом встановлено, що останні за своєю правовою природою є договорами підряду та підпадають під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача на позовні вимоги з посиланням на відсутність проектно-кошторисної документації та її обов'язкової експертизи господарський суд, вважає безпідставним та таким, що не спростовує висновків суду встановлених вище.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 2525633,60грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй-Анко», м.Донецьк до відповідача, Донецького національного університету про стягнення заборгованості у розмірі 2525633,60грн. задовольнити.

Стягнути з Донецького національного університету (83001, м.Донецьк, вул.Університетська, буд.24, ідентифікаційний код 02070803) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй-Анко» (83017, м.Донецьк, вул.Краснодонська, буд.70,кв.6, ідентифікаційний код 33863675) суму заборгованості у розмірі 2525633,60грн., судовий збір у розмірі 50512,67грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2012р.

Суддя Сич Ю.В.