Постанова

від 12.12.2012 по справі 5021/1222/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5021/1222/12 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" грудня 2012 р.                                                           Справа № 5021/1222/12   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М. при секретарі Вороні В.С. за участю прокурора –Кабанець В.О. посвідчення № 006810 від 28.09.2012 року представників сторін: позивача – не з'явився відповідача –не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3350С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2012 року у справі   за позовом Прокурора м. Суми в інтересах держави в особі Управління майном комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми, до Приватного виробничо-комерційного підприємства “Укртехносервіс“, м. Суми про стягнення 242 416 грн. 99 коп., -   ВСТАНОВИЛА:   Рішенням господарського суду Сумської області від 17 вересня 2012 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства “Укртехносервіс“ 228 075 грн. 09 коп. основного боргу, 14 341 грн. 90 коп. пені, 4848 грн. 34 коп. судового збору.          Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2012 року скасувати в частині стягнення пені в сумі 14 341 грн. 90 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. Вказує на те, що господарський суд необґрунтовано стягнув пеню у розмірі 14341,90 грн. та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені.          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача пеню у розмірі 14341,90 грн., оскільки відповідно до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна“ орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. На цій підставі позивач просить рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Також позивач просить розглянути справу без участі його представника.         Прокурор у судовому засіданні зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Просить рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотне повідомлення про вручення ухвали суду.             Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи документами.         Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів встановила наступне.    Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 1997 року між Управлінням комунального майна Виконавчого комітету Сумської міської ради (орендодавець) та Приватним виробничо-комерційним підприємством “Укртехносервіс” (орендар) було укладено Договір оренди №ФМ-548, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах, визначених Договором, в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, по вул. Робітниче селище, 16 для розміщення службових приміщень, право на оренду яких орендар отримав на підставі рішення Виконкому від 24 червня 1994 року № 350.        Актом приймання-передачі основних фондів від 26 листопада 1997 року , який є Додатком № 2 до Договору оренди №ФМ-548 позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, по вул. Робітниче селище, 16 загальною площею 387,0 кв. м.    01.12.2003 року до Договору оренди №ФМ-548 від 07.11.2000 року були внесені Зміни №1, відповідно до яких Договір був викладений у новій редакції.    Згідно п.п.1.1, 2.1 Змін №1 до Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду на умовах, визначених Договором, нежитлові приміщення, загальною площею 387,0 кв. м, в будинку №16 по вул. Робітниче селище у м. Суми для розміщення виробничих приміщень, право на оренду яких Орендар одержав на підставі розпорядження міського голови від 07.11.2000 року № 808-р.    Відповідно до п. 3.2.4 Змін №1 до Договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату в розмірі та в термін згідно з Договором.    У п.5.1 Договору зазначено, що орендна плата визначається згідно з розрахунком, що є Додатком № 3 до Договору, який виконано відповідно до пункту 11 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27.09.2006 року №182-МР.       В подальшому 3.07.2007 р. та 15.07.2009 р. сторонами підписані Зміни № 3 згідно яким пунктом 5.2 передбачили спрямовання Орендарем  орендної плати з урахуванням ПДВ на рахунок міського бюджету та  пунктом 4.3  визначили, що орендна плата щомісячно перераховується авансом у розмірі 70% до 15 числа місяця передуючому звітному, а 30% орендної плати не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним з урахуванням ПДВ.         У позовній заяві позивач вказує на те, що згідно інформації про нарахування та надходження орендної плати до міського бюджету, заборгованість по ПВКП “Укртехносервіс“ за оренду комунального майна по Договору складає 242416,99 грн., що підтверджується наданим до позовної заяви розрахунком суми боргу станом на 01.06.2012 року.         З матеріалів справи вбачається, що  відповідач не заперечує проти суми боргу та просить зменшити суму неустойки до 100 грн.             Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно із статею 759 Цивільного кодексу  України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.    Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.    Згідно статті 18, п.1 статті19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності. Відповідно до статті 286 ГК України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. За змістом статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться ( ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін). Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення вимог статей 18, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статті 762 ЦК України та п. 3.2.4 Змін №1 до Договору оренди №ФМ-548 не виконав обов'язки щодо своєчасної оплати орендної плати, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення боргу по орендній платі за Договором оренди №ФМ-548 у розмірі 242 416 грн. 99 коп. Положеннями ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.. 611 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 1 та ч. 3 статті 549  Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного грошового  зобов'язання  за  кожен  день прострочення виконання. Відповідно до ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.    Пунктом 5.3 Зміни №1 до Договору оренди №ФМ-548 передбачено, що у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендної плати, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.        За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем своєчасно не сплачено суму основного боргу за Договором оренди №ФМ-548, колегія суддів вважає, що господарський суд також обґрунтовано стягнув з відповідача пеню за шість місяців, а саме: з грудня 2011 року по травень 2012 року у розмірі 14 341 грн. 90 коп. Колегія суддів не приймає до уваги та відноситься критично до тверджень відповідача у апеляційній скарзі про те, що господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив на підставі ч. 3 статті 551  Цивільного кодексу України зменшити розмір пені до 100 грн. 00 коп. посилаючись на важке фінансове становище на підприємстві.   Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.        Згідно з п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.     У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.     Приймаючи до уваги, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження важкого фінансового становища на підприємстві, господарський суд обґрунтовано  відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 100 грн. 00 коп.   Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.        За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2012 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.     Керуючись ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,              ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 17 вересня 2012 року у справі № 5021/1222/12 залишити без змін.          Повна постанова складена 12.12.2012 року.                        Головуючий суддя                                                               Бондаренко В.П.                                                    Суддя                                                                                      Івакіна В.О.          Суддя                                                                                      Пелипенко Н.М.