Рішення

від 10.12.2012 по справі 5023/4585/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р.Справа № 5023/4585/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Avery Dennison Materials Nederland BV (Евері Денісон Матіріалс Нідірленд БіВі), м. Лейден до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ Україна", м. Київ про стягнення 476944,90 євро за участю представників сторін:

позивача - Зоріна О.В. довіреність б/н від 18.10.2012 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Avery Dennison Materials Nederland BV (Евері Денісон Матіріалс Нідірленд БіВі), м. Лейден (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ Україна", м. Київ суми боргу у розмірі 476944,90 євро, що станом на 30.08.2012 р. за офіційним курсом Національного банку України становить 4 778 987,89 грн., з яких 424 789,96 євро - сума основного боргу; 38 191,71 євро - сума штрафних санкцій; 13 963,23 євро - три відсотки річних, які виникли унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно Контакту №03/01/2010 від 05 травня 2010 року, який було укладено між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 67 080,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

05 травня 2010 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Контракт №03/01/2010 щодо купівлі-продажу товарів (далі по тексту - Контракт).

Відповідно до розділу 1 Контракту Сторони домовились про купівлю-продаж самоклейких матеріалів (далі по тексту - Матеріали). Згідно п. 3.1. Контракту Матеріали поставляються Покупцю на умовах Франко-завод (Інкотермс-2000). Місцем поставки є склад Продавця: "Аvегу Dennison Roll Material Poland" за адресою: вул. 1-го Травня 8, 05-800, м. Прушков, Польща.

Оплата за поставлений товар згідно умов Договору здійснюється на підставі виданих Продавцем рахунків.

Відповідно до пп. 2.6.1, 2.6.2 Контракту та Додатком № 4 "Умови платежу" до Контракту, для оплати поставленої продукції Покупцю був наданий комерційний кредит у розмірі 700 000, 00 Євро. Повна оплата кожного рахунку повинна бути здійснена Покупцем протягом 90 календарних днів з дня відправки рахунку Продавцем.

У відповідності із взятими на себе зобов'язаннями, Позивач поставив самоклеючі матеріали згідно із замовленнями Відповідача. Підтвердженням того, що матеріали були поставлені Відповідачу, виступають транспортні накладні.

Кожна із вищезазначених транспортних накладних містить перелік рахунків (графа 5 транспортних накладних - "Документи, що додаються") відповідно до яких визначається загальна вартість поставки згідно кожної транспортної накладної.

Разом із транспортними накладними Позивачу були передані наступні рахунки до сплати: СМR № 00250108 від 26.11.2010 (рах.PLE00373 від 26.11.2010 р.); № СМR №045592 від 14.12.2010 р. (рах.PLE00405 від 14.12.2010 р.), СМR № 072571 від 23.12.2010 р. (рах.PLE00420 від 23.12.2010 р.), СМR №072590 від 02.02.2011 р. (рах.PLE00456 від 02.02.2011 р.), СМR № 017100 від 17.02.2011 р. (рах.PLE00479 від 17.02.2011 р.), СМR б/н від 14.03.2011 р. (рах.PLE00509 від 14.03.2011 р.), СМR № 021469 від 04.04.2011 р. (рах.PLE00536 від 01.04.2011 р.), СМR №200418 від 19.04.2011 р. (рах.PLE00555 від 18.04.2011 р.), СМR №061021 від 13.05.2011 р. (рах.PLE00582 від 13.05.2011 р.), СМR №008284 від 17.06.2011 р. (рах.PLE00621 від 17.06.2011 р.), СМR №01082011 від 01.08.2011 р. (рах.PLE00679 від 29.07.2011 р., рах.PLE00682 від 01.08.2011 р.), СМR № 23092011/02 від 23.09.2012 р. (рах.PLE00760 від 23.09.2011 р.), СМR №855442 від 10.11.2011 р. (рах.PLE00833 від 08.02.2011 р., рах.PLE00835 від 08.02.2011 р.), СМR № 0006709 від 23.11.2011 р. (рах.PLE00845 від 15.02.2011 р.), СМR №б/н від 06.02.2012 р. (рах.PLE00964 від 03.05.2012 р.), СМR № 093014 від 07.03.2012 р. (рах.PLE001002 від 31.05.2012 р., рах.PLE001010 від 05.06.2012 р.).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 424 789,96 євро (сума основного боргу), що станом на 30.08.2012 р. за офіційним курсом Національного банку України становить 4 778 987,89 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь3 8 191,71 євро (тридцять вісім тисяч сто дев'яносто один євро та 71 євроцент) - сума штрафних санкцій; 13 963,23 євро (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три євро та 23 євроценти) - три відсотки річних.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2.5. Контракту у випадку прострочення оплати матеріалів у строки, погоджені Сторонами, Продавець має право пред'явити Покупцю вимогу про сплату штрафних санкцій у розмірі 0,05% від суми простроченого боргу за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування штрафних санкцій та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 257, 258, 267, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ УКРАЇНА" (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, буд. 1, офіс 308, ідентифікаційний код: 33300076) на користь компанії Евері Денісон Матіріалс Нідірленд БіВі [Avery Dennison Materials Nederland BV] ( 2321 JХ, м. Лейден, вул. Ламменшансвег 140, Королівство Нідерландів, ідентифікаційний код - номер у торговому реєстрі: 28099309) суму боргу у розмірі 476 944, 90 євро (чотириста сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок чотири євро та 90 євроцентів), що станом на 30.08.2012 р. за офіційним курсом Національного банку України становить 4 778 987,89 грн. (чотири мільйони сімсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень та 89 копійок), з яких: 424 789,96 євро (чотириста двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять євро та 96 євроценти) - сума основного боргу; 38 191,71 євро (тридцять вісім тисяч сто дев'яносто один євро та 71 євроцент) - сума штрафних санкцій; 13 963,23 євро (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три євро та 23 євроценти) - три відсотки річних та судовий збір у розмірі 64380,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/4585/12

Повне рішення складене 12 грудня 2012 року.