Рішення

від 10.12.2012 по справі 5011-39/14670-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/14670-2012 10.12.12

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія"

про стягнення 55 200,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Гладка В.В. за довіреністю № 300-122/08-6834 від 27.06.2012 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія" (відповідач) про стягнення 55 200,00 грн., з яких: 30000,00 грн. - сума штрафу, накладеного на відповідача рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12, а 25200,00 грн. - сума пені за прострочення сплати штрафу за період з 21.08.2012 р. по 15.10.2012 р.

Позов подано на підставі ст.ст. 16, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-39/14670-2012 та призначено її до розгляду на 19.11.2012 р. на 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні представник позивача подав документи для долучення їх до матеріалів справи. Документи були передані до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4. п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

В судове засідання, призначене на 19.11.2012 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.10.2012 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 р., на підставі ст.ст. 77, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.12.2012 р. о 11:20 год.

03.12.2012 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 300-29.4/03-12452 від 30.11.2012 р. (надалі - заява про збільшення розміру позовних вимог).

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 21.05.2012 р., підтримав подану ним до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 30000,00 грн. на підставі рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12, а також просив стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати штрафу в розмірі 30000,00 грн. за період з 21.08.2012 р. по 28.11.2012 р.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12, а саме: станом на 28.11.2012 р. розмір пені складає 45000,00 грн., тоді як з урахуванням ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 30000,00 грн., т.т. в розмірі, який не перевищує суми штрафу в розмірі 30000,00 грн. В іншій частині позовні вимоги позивач залишив без змін.

Крім того, позивачем надані суду докази направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу, а відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору.

При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану до суду 03.12.2012 р.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 60000,00 грн., з яких: 30000,00 грн. штрафу та 30000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.12.2012 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 22.10.2012 р. та від 19.11.2012 р. не виконав, про час і місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 5011-39/14670-2012 від 22.10.2012 р. та від 19.11.2012 р. були направлені відповідачу як за поштовою адресою останнього (04071, м. Київ, пров. Хорива, 4), вказаною позивачем у позовній заяві, так і за адресою місцезнаходження відповідача (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33), яка підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді № 14946521 станом на 22.10.2012 р. Поштові відправлення з ухвалами були повернуті до Господарського суду міста Києва з відмітками пошти "за зазначеною адресою не проживає" та "за закінченням терміну зберігання".

За наведених обставин, вважається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. та від 19.11.2012 р. вручені відповідачу належним чином, а відповідач повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 5011-39/14670-2012.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 10.12.2012 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.12.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.12.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12 (надалі -Рішення АМК) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард" (м. Київ, код ЄДРПОУ 31455586) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія" (м. Київ, код ЄДРПОУ 31868257) під час участі у процедурі відкритих торгів із закупівлі Ритуальною службою спеціалізованим комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (м. Київ, код ЄДРПОУ 03358475) у травні 2011 року продуктів нафтоперероблення рідких (бензину А-95 та дизельного палива), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) (п. 1 резолютивної частини Рішення АМК).

За вчинення порушення, зазначеного у пункті 1 наведеного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Артанія"накладено штраф у розмірі 30000,00 грн. (п. 2 резолютивної частини Рішення АМК).

Супровідним листом № 239-29.3/09-5840 від 05.06.2012 р. Антимонопольний комітет України (позивач) направив копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю "Артанія" (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 20.06.2012 р. підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 03035 0364691 1.

Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, сплив 20.08.2012 р.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідач з відповідною заявою про перегляд або скасування чи визнання недійсним Рішення АМК в двомісячний строк, встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції", а рівно і станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, до Антимонопольного комітету України чи до господарського суду не звертався, докази протилежного відсутні.

В той же час, відповідач штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив, документи, що підтверджують його сплату, до Антимонопольного комітету України не надіслав.

Згідно частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Оскільки відповідач штраф у розмірі 30000,00 грн., передбачений Рішенням АМК не сплатив, позивач 19.10.2012 р. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 30000,00 грн. та пені за прострочення його сплати в розмірі 25200,00 грн. за період з 21.08.2012 р. по 15.10.2012 р.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу на підставі Рішення АМК, а саме: станом на 28.11.2012 р. просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 30000,00 грн. з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". В частині розміру штрафу позовні вимоги залишені без змін.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12 на відповідача накладено штраф у розмірі 30000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зазначене рішення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 20.06.2012 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 03035 0364691 1, наявною в матеріалах справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем спірного штрафу є 20.08.2012 р. (20.06.2011 р. + 2 місяці).

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 30000,00 грн. відповідачем не сплачений. При цьому, рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Таким чином, відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього вищенаведеним рішенням Антимонопольного комітету України, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 30000,00 грн. за період з 21.08.2012 р. по 28.11.2012 р. за прострочення сплати штрафу (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 30000,00 грн. штрафу до 20.08.2012 р., таким чином, позивач підставно визначив початок періоду прострочення сплати штрафу та здійснив нарахування пені з 21.08.2012 р.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 450,00 грн. (30000,00 грн. : 100 х 1,5 % = 450,00 грн.).

За період з 21.08.2012 р. по 28.11.2012 р. відповідачем прострочено 100 днів сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 45000 грн. (450,00 грн. х 100 = 45000,00 грн.).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12, т.т. не може перевищувати 30000,00 грн.

Враховуючи викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 30000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Отже, позовні вимоги Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 року № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

Ціна позову (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої судом до розгляду) становить 60000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 1609,50 грн. згідно статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія" ( 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33; ідентифікаційний код 31868257), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 05.06.2012 р. № 8-р/тк у справі № 05-02/02.12, та 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми в дохід загального фонду Державного бюджету України за місцем знаходження платника податків по коду бюджетної класифікації 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артанія" ( 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33; ідентифікаційний код 31868257), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2012 р.

Суддя Гумега О.В.