Рішення

від 13.12.2012 по справі 5010/1417/2012-3/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 р. Справа № 5010/1417/2012-3/93

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт",

вул. Солом'янська, 11- А, м.Київ, 03310

Поштова адреса для листування:

вул. Личаківська, 72, м.Львів, 79010

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "З.І.Р"

вул. Миколайчука, 20г/24, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

Від позивача: Галич Ю.О. - представник, (довіреність № 23/12-а від 24.02.12р.)

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" заявило позовну вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю "З.І.Р" про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 14.11.12 р. порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 04.12.12 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 04.12.12 р. відкладено розгляд справи на 13.12.12 р. о 10:00 год., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

В судовому засіданні 13.12.12 р. представник позивача позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив суд задоволити позов. Представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання, причин неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "З.І.Р" (далі - Відповідач) було укладено договір суборенди № IFI902 нерухомого індивідуально визначеного майна від 1 квітня 2011 року із строком дії до 29 березня 2014 року (далі - Договір).

Згідно умов даного Договору Орендар (Відповідач) передав Суборендарю (Позивачу) у строкове платне користування частину приміщення, загальною площею 2 м.кв. за адресою м.Івано-Франківсь, вул. Сахарова, 38.

Згідно п.5.2 Договору, розмір суборендної плати за місяць складає 500 грн. без ПДВ. Оплата по Договору здійснюється за кожні 3 місяці користування об'єктом суборенди.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" провело оплату за суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "З.І.Р" згідно платіжного доручення № 1000702743 від 10 січня 2012 року, за січень-березень 2012 року на суму 1500 грн.

31 січня 2012 року між сторонами було достроково розірвано Договір, об'єкт суборенди повернуто орендарю (відповідачу), про що укладено угоду про розірвання Договору та підписано Акт повернення об'єкту суборенди.

Згідно п.5.5 Договору, у разі дострокового припинення дії даного Договору Орендар повинен повернути Суборендарю сплачену раніше суборендну плату за термін, коли Суборендар не користувався об'єктом суборенди відповідно до Акту повернення об'єкту суборенди.

Позивач стверджує що, відповідач мав повернути йому сплачену раніше суборендну плату за лютий-березень 2012 року на суму 1000 грн. до 08.02.2012 року., але відповідач ці кошти не повернув і не подав суду доказів, які б підтверджували протилежне. Також позивач заявив, що звертався до відповідача з претензією (№22-05/12 від 21.05.2012 року) про повернення коштів, але дана претензія відповідачем не отримана та повернута поштовим відділенням за спливом терміну зберігання.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 02.11.12 р. (день, коли позивач звернувся з позов до суду) складає 1000 грн. Крім того, позивачем нараховано 3 % річних від простроченої суми. Згідно такого підрахунку загальний розмір заборгованості складає 1022,02 грн.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, не використав надані йому права, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву суду не подав.

Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. Виходячи з матеріалів справи між сторонами дійсно виникли договірні відносини, результатом яких стало підписання договору суборенди нерухомого індивідуально визначеного майна № IFI902 від 1 квітня 2011 року.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Позивач, як вбачається з матеріалів справи, належно виконав умови договору суборенди, а саме - провів оплату за суборенду за січень-березень 2012 року на суму 1500 гривень згідно платіжного доручення № 1000702743 від 10 січня 2012 року. Копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи.

Позивач посилається на те, що 31 січня 2012 року між сторонами було достроково розірвано Договір, про що укладено угоду про розірвання Договору. Підтвердженням цього є наявність в матеріалах справи підписаного сторонами Акту повернення об'єкту суборенди від 31 січня 2012 року. Як вбачається з пункту 5.5 Договору, у разі дострокового припинення дії даного Договору Орендар повинен повернути Суборендарю сплачену раніше суборендну плату за термін, коли Суборендар не користувався об'єктом суборенди відповідно до Акту повернення об'єкту суборенди. Стаття 526 ЦК України вказує на те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Таким чином, оплата позивача за наступні два місяці суборенди (лютий-березень) повинна бути повернена, оскільки Договір було розірвано достроково 31 січня 2012 року, а оплата була внесена за лютий-березень включно, тобто за два місяці, протягом яких позивач не міг користуватися об'єктом суборенди, оскільки договір на цей період було розірвано. Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 1000 грн. є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Що стосується нарахованих позивачем трьох відсотків річних, то слід зазначити наступне. Позивач в позовній заяві провів розрахунок 3 % річних з періодом прострочення з 08.02.2012 р. (зі спливу семи днів з моменту розірвання Договору) по 02.11.2012 р. (момент звернення позивача з позовом до суду). Сума 3 % річних від простроченої суми за таким підрахунком складає 22,02 грн. Такий розрахунок вважається судом невірним виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач пред'явив претензію відповідачу 22.05.2012 року, яка була надіслана йому 06.06.2012 року. Виходячи з норм вищевказаної статті Цивільного кодексу України, період прострочення повинен рахуватися з 14.06.2012 року (сім днів від дня пред'явлення вимоги) і 3 % річних від простроченої суми має складати 11 грн. 36 коп. Розрахунок позивача не відповідає нормам чинного законодавства, а отже, сама вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 22 грн. 02 коп. підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.2 ст.530, ст.629 Цивільного кодексу України, ст. 82 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "З.І.Р" / 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Миколайчука, 20г/24, ЄДРПОУ 35517237, поточний рахунок:26005219991 в АТ "Райфайзенбанк Аваль", МФО: 380805 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" / 03310, м.Київ, вул. Солом'янська, 11-А, Код ЄДРПОУ 22859846/ заборгованість у сумі 1000 грн. (одна тисяча грн.) і 3 % річних у сумі 11 грн. 36 коп. (одинадцять грн. тридцять шість коп.)

та судовий збір у сумі 1609 грн. 50 коп. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. п'ятдесят коп.)

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.12

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"