Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а/0470/3156/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3156/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

03.03.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 06.04.2012 року було допущено правонаступництво та замінено первинного відповідача - Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області її правонаступником - Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з питань правових відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд», відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень, а тому прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 року № 0000191542, № 0000701541. Відповідно до вказаних повідомлень-рішень, відповідачем було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 73 437, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 359, 25 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 201 950, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 50 487, 50 грн. Позивач не погоджується із такими висновками відповідача та податковими повідомленнями-рішеннями, тому оскаржує останні в судовому порядку.

Просить суд з урахуванням уточнень до адміністративного позову визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 року № 0000191542, № 0000701541.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте надав суду свої письмові заперечення проти позову. Відповідно до яких останній стверджує, що до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби листом від 26.01.2012 року за № 06/1-118вих-12 надійшла постанова слідчого в особливо важливих справах прокуратури Дніпропетровської області юриста 1 класу Ляшко Руслана Володимировича про призначення по кримінальній справі № 701190542 позапланової невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд» за період 2010 року. Дана постанова містить інформацію про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд» є фіктивним підприємством, яке надавало послуги по переведенню в готівку безготівкових грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д». Також відповідач зазначив, що факт здійснення правочинів Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд» підтвердити неможливо, оскільки останнє не здійснювало господарську діяльність з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), тобто відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям та підприємство могло лише здійснювати операції, пов'язані з наданням податкової вигоди для третіх осіб з метою покриття власної незаконної діяльності шляхом складання дефектних перинних документів без реальності здійснення господарських операцій. А тому, вважає, що висновки, зроблені за результатами проведеної перевірки позивача є цілком правомірними та такими, що відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Отже, прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 року № 0000191542, № 0000701541, якими збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 73 437, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 359, 25 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 201 950, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 50 487, 50 грн. - є правомірними.

На підставі вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив слухати справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 02.02.2012 року по 08.02.2012 року відповідачем проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д», код ЄДРПОУ - 25514131, з питань підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд», код ЄДРПОУ - 33637782, згідно постанови від 16.01.2012 року слідчого в особливо важливих справах прокуратури Дніпропетровської області юриста 1 класу Ляшко Руслана Володимировича за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Зі змісту ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку: предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так, дана перевірка була проведена на підставі наказу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції від 02.02.2012 року № 54 на виконання постанови від 16.01.2012 року слідчого в особливо важливих справах прокуратури Дніпропетровської області юриста 1 класу Ляшко Руслана Володимировича про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» з питань підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. Повідомлення від 02.02.2012 року за № 16 та копію наказу органу Державної податкової служби від 02.02.2012 року за № 54 було вручено 02.02.2012 року позивачу, та перевірку проведено з відома директора та головного бухгалтера підприємства.

За результатами проведеної перевірки позивача Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було складено Акт від 15.02.2012 року № 78/152/25514131 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» з питань підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд» згідно постанови від 16.01.2012 року слідчого в особливо важливих справах прокуратури Дніпропетровської області, юриста 1 класу Р.В. Ляшко за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року», відповідно до якого останньою зроблені наступні висновки, а саме встановлено:

- нереальність здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд» за період діяльності з липня 2010 року по жовтень 2010 року та юридичну дефектність первинних документів, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд»;

- порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд». Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 656 Цивільного кодексу України;

- порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 201 950, 00 грн., в тому числі у 3 кварталі 2010 року на суму 1 969, 00 грн., у 4 кварталі 2010 року на суму 5 026, 00 грн.;

- порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 73 437, 00 грн., в тому числі у липні 2010 року у сумі 2 517, 00 грн., у серпні 2010 року в сумі 69 092, 00 грн., у жовтні 2010 року у сумі 1 828, 00 грн.

Позивач не погодився із встановленими порушеннями вимог чинного законодавства на час перевірки та підписав вказаний Акт перевірки із запереченнями.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.20120 року № 0000191542, № 0000701541, збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 73 437, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 359, 25 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 201 950, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 50 487, 50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікотрейд» (далі - ТОВ «Мікотрейд») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» (далі - ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д») були укладені договори поставки від 07.07.2010 року № 7/10 та від 01.08.2010 року № 01-03/08.

Відповідно до умов вищевикладених договорів поставки ТОВ «Мікотрейд» зобов'язувалось передати у власність ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д» будівельні матеріали, а ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д» зобов'язувалось прийняти та оплатити товар.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також статтею 689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Так, за період з 19.07.2010 року по 04.10.2010 року ТОВ «Мікотрейд» здійснило поставку будівельних матеріалів ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д», що підтверджується відповідними видатковими накладними № 182 від 19.07.2010 року, № 226, № 227 від 01.08.2010 року, № 228, № 229 від 03.08.2010 року, № 230 від 04.08.2010 року, № 231, № 232, № 233, № 234, № 235 від 26.08.2010 року, № 236, № 237, № 238 від 30.08.2010 року, № 253 від 04.10.2010 року на загальну суму 440 616, 09 грн., з урахуванням податку на додану вартість, копії яких є наявними в матеріалах справи. А ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д» в свою чергу належним чином виконало свій обов'язок щодо оплати поставленого товару на загальну суму 440 616, 09 грн., з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями № 249 від 19.07.2010 року, № 292 від 06.08.2010 року, № 295 від 09.08.2010 року, № 303 від 13.08.2010 року, № 304 від 13.08.2010 року, № 316 від 18.08.2010 року, № 347 від 03.09.2010 року, № 366 від 20.09.2010 року, № 471 від 27.10.2010 року, та самим Актом перевірки. Копії відповідних платіжних доручень є наявними в матеріалах справи.

Крім того, позивач зазначив, що у подальшому поставлені будівельні матеріали ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д» використало для здійснення будівельних, ремонтних робіт на наступних об'єктах: Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр, ОКЗ Бюро судово-медичної експертизи, Обласних еколого-натуралістичний центр дітей та учнівської молоді, ОКЗО «Саксаганьська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат». Це підтверджується відповідними копіями довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість підрядних робіт, які є наявними в матеріалах справи.

Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Тому, суд зазначає, що дослідженні під час судового засідання письмові докази, а саме: відповідні копії договорів, видаткових накладних та платіжних доручень, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість підрядних робіт, декларації та податкові накладні - підтверджують факт вчинення відповідних господарських операцій.

У своїх висновках, викладених в Акті перевірки, відповідач робить безпідставні висновки щодо нереальності здійснених господарських операцій між ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д» та ТОВ «Мікотрейд» та наявності ознак нікчемності у здійснених правочинах між ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д» та ТОВ «Мікотрейд». Так, відповідач стверджує, що в ході проведеної перевірки не підтверджено наявність поставки будівельних матеріалів від ТОВ «Мікотрейд» до ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д», що свідчить про те, що правочини між вказаними підприємствами здійснені без мети настання реальних наслідків. А за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів. На думку відповідача це свідчить про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д» та ТОВ «Мікотрейд», юридичну дефектність первинних документів, навіть у разі їх наявності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Крім того, доводи щодо нереальності проведених господарських операцій на підставі того, що у позивача відсутні товарно-транспортних накладні чи інші документи, що підтверджують факт транспортування будівельних матеріалів на склад ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д» від ТОВ «Мікотрейд» є хибними. Адже відповідно до умов договорів поставки, укладених між ТОВ «Мікотрейд» та ТОВ «ІНТЕРПЕН-Д», умови доставки (в тому числі адреса, дата поставки, чия доставка), строк (умови) оплати визначаються в накладних на поставку товару за згодою між сторонами. Так, відповідно даних видаткових накладних оплату поставки вказаних товарів було проведено ТОВ «Мікотрейд» без замовлення, у безготівковій формі. А товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім того Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

А тому, факт відсутності товарно-транспортних накладних у позивача не може бути підставою вважати проведені господарські операції такими, що не направлені на реальне настання відповідних наслідків чи укладені правочини такими, що мають ознаки нікчемності. Адже товарно-транспортна накладна не є первинним документом та не є обов'язковою для суб'єктів господарської діяльності під час проведення господарських операцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що п. 2 Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», який не було зареєстровано у встановленому законодавством порядку в Міністерстві юстиції України, передбачено, що необхідно вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Суд зазначає, що тут маються на увазі типові форми подорожніх листів та товарно-транспортних накладних, які не є первинними документами. Та наголошує на тому, що даний Наказ не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому останній не є нормативно-правовим актом.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідач, зробивши висновок про нікчемність правочинів хибно керувався лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини мають ознаки нікчемності, а проведені господарські операції є нереальними, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2012 року № 0000191542, № 0000701541 відповідачем було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 73 437, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 359, 25 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 201 950, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 50 487, 50 грн.

Проте, під час розгляду даної адміністративної справи судом не було встановлено порушень ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, у суду є всі підстави для повного задоволення позовних вимог та визнання нечинними, скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2012 року № 0000191542, № 0000701541.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПЕН-Д» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 року № 0000191542, № 0000701541.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А. Ю. Рищенко