Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а/0470/9048/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9048/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: представника позивача представника відповідача Серелега В.В. Товста Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДМК» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області з відображення висновків, викладених в акті документальної невиїзної перевірки від 31.07.2012 року №2065/226/31944264 «Про результати проведення документальної перевірки ТОВ «ДМК» (код ЄДРПОУ 31944264) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень 2012 року»; зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області утриматись від вчинення певних дій, а саме, розповсюдження будь-яким чином та використання в будь-який інший спосіб у своїй роботі висновки, викладені в акті перевірки від 31.07.2012 року №2065/226/31944264, здійснення коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат позивача чи його контрагентів.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 02 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ «Ривс» було укладено договір поставки № 120201, відповідно до якого ТОВ «Ривс» зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ «ДМК», а ТОВ «ДМК» зобов'язується прийняти та сплатити за товар, вартість та кількість якого зазначається у рахунках.

Виконання договору та правомірність формування податкового кредиту підтверджується первинними документами.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ривс" на адресу позивача відвантажено товару на загальну суму 541 122,00 грн. Позивачем сплачено в адресу ТОВ «Ривс» протягом березня 2012 року грошові кошти у сумі 716 900,00 грн.

Відповідач під час перевірки прийшов до висновку про недійсність договору між позивачем та ТОВ «Ривс», у зв'язку з тим, що позивач не надав документи, що підтверджують факт поставки і перевезення товару, а саме: сертифікати походження товару, посвідчення якості, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарів у разі транспортування товару вантажним автотранспортом, комплект перевізних документів у разі транспортування товару залізною дорогою (накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу), акти виконаних робіт з транспортування.

За результатами проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ДМК» за березень 2012 року відповідачем було складено акт від 31.07.2012 року № 2065/226/31944264, відповідно до якого були виявлені наступні порушення: в порушення п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України підприємством за період з 01.03.12 по 31.03.12 завищено податковий кредит на 90 187,00 грн.; в порушення ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України підприємством за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. завищено суму податкових зобов'язань на 92 699,33 грн.

Позивач вважає дані висновки акту перевірки незаконними, безпідставними, а дії відповідача протиправними, так як господарські операції між позивачем та ТОВ "Ривс" мали реальний характер та належним чином підтверджуються податковими та видатковими накладними. В подальшому реалізовані ТОВ "ДМК" товари, які були придбані у ТОВ "Ривс", були отримані ТОВ "МТК" та реалізовані кінцевому споживачу ВСП ВД "Знам'янка" Одеської залізниці. Законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків.

Ухвалою суду від 26 вересня 2012 року провадження у справі було закрито в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області з відображення висновків, викладених в акті документальної невиїзної перевірки від 31.07.2012 року № 2065/226/31944264 "Про результати проведення документальної перевірки ТОВ «ДМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень 2012 року."

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що під час проведення перевірки підприємством ТОВ "ДМК" не надано документи, що підтверджують факт поставки, перевезення товару (товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт). Позивач не орендує складських приміщень. Згідно пояснень директора покупці завантажують свій транспорт або транспорт третіх осіб на заводах товаром, який на правах власності належить ТОВ "ДМК". В ході проведеного аналізу не встановлено факту передачі ТМЦ від продавця до покупця та від постачальника до покупця, або факту виконання послуг у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тож операції по реалізації товарів ТОВ "ДМК" не містять реального характеру.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі наказу проведено документальну невиїзну перевірку TOB «ДМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період березень 2012 р. За результатами перевірки складено акт від 31.07.2012 року №2065/226/31944264, в якому зафіксовано порушення:

- п. 198.1, п.198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме підприємством за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р. завищено податковий кредит на 90 187,00 грн.

- ст.185, ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме підприємством завищено суму податкових зобов'язань за березень 2012 р. на 92 699,33 грн.

Перевіркою встановлено, що TOB «ДМК» за період березень 2012 р. в частині правомірності формування правових зобов'язань мало взаємовідносини з підприємствами: "Науково-виробниче підприємство "Нафтомаш", TOB "Хімхолодсервіс", ПП "B.T.K.", ПАТ "Дніпропетровський агрегатний завод", TOB "Металургійна транспортна компанія", фізична особа-підприємець ОСОБА_5 з реалізації металопрокату на митній території України.

Позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі 90 541,42 грн., зокрема по взаємовідносинах з TOB «Ривс».

Під час проведення перевірки TOB «ДМК» не надано документи, що підтверджують факт поставки, перевезення товару (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт). TOB «ДМК» не орендує складських приміщень. Згідно пояснень, наданих директором підприємства, перевезення товару здійснювалось постачальниками власним автотранспортом, ніяких транспортних послуг підприємству не надавалось, вартість поставки товару була врахована у вартість товару. Але, відповідно АІС «Податки» у основного постачальника TOB «Ривс» відсутні транспортні засоби.

В ході проведеного податковою інспекцією аналізу не встановлено факту передачі ТМЦ від продавця до покупця та від постачальника до покупця, або факту виконання послуг у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення позивачем господарських операцій через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт (послуг);

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу (трудових ресурсів), основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.188, ст.198 Податкового кодексу України.

З вищевказаного податкової інспекцією зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Крім цього, відповідно до баз даних Державної податкової служби податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Під час проведення перевірки підприємством TOB «ДМК» не надано документи, що могли б підтвердити факт поставки, перевезення товару (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству.

Згідно п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Підпунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, з наведених процесуальних норм закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу позивача суб'єктом владних повноважень на момент звернення до суду.

Оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Підпунктами 19-1.1.1., 19-1.1.2. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

Пунктом 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пп. 86.4 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Враховуючи вищевказане, а саме те, що судовому захисту підлягає тільки вже порушене право позивача, а також неможливість обмеження в судовому порядку прав податкової інспекції на використання у своїй роботі акта перевірки, яким оформлені результати перевірки, що проведена податковою інспекцією відповідно до наданих їй повноважень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області утриматись від вчинення певних дій, а саме, розповсюдження будь-яким чином та використання в будь-який інший спосіб у своїй роботі висновків, викладених в акті перевірки від 31.07.2012 року №2065/226/31944264, здійснення коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат позивача чи його контрагентів.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2012 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Суддя Постанова не набрала законної сили 01 жовтня 2012 року. СуддяВ.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник