Постанова

від 10.12.2012 по справі 10174/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 грудня 2012 р. № 2-а- 10174/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волошина Д.А.

за участі секретаря судового засідання Зеленькова О.В.

представників : позивача -Шульца В.С., Павлової В.В., відповідача -Гіль А.В.

розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби , в якому просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000130046 від 17.05.2012 р. та №0000120046 від 17.05.2012 р. в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки № 81/46-030/21179960 від 27.04.2012 року висновки СДПІ про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та ТОВ "НПП Укренергострой", ТОВ "Мікрон ЛТД" є хибними, наполягав на правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та валових витрат, так як позивач не допускав порушень п.3.1 ст.3, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1 ст.138, п.138.8 ст.138, ч.1, 5 ст. 203, 215, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки, зазнаючи, що факт визнання угод нікчемними та безпідставність складання податкових накладних ТОВ "НПП Укренергострой", в сукупності свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи" було безпідставно завищено податок на додану вартість та занижено податок на прибуток при виконанні господарських операцій, факт реальності здійснення яких не підтверджено.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позов просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківські телекомунікаційні системи» зареєстроване у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтвом платника ПДВ.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за ІІІ квартал 2010року, І та ІІ квартал 2011 року, з податку на додану вартість за липень 2010 року, лютий, березень, квітень та листопад 2011 року, по взаємовідносинам з ТОВ «НПП Укренергострой» та з податку на прибуток за ІІІ-ІV квартал 2010 року та податку на додану вартість за жовтень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Мікрон ЛТД» .

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №81/46-030/21179960 від 27.04.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000130046 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на 169 069,95 грн. та штрафних санкцій на 9 878,41 грн., а всього на суму 178 948,36 грн., застосованих за порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, податкове повідомлення -рішення від 27.03.2012 р. № 0000120046, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 208 960,00 грн. та штрафних санкцій на 10 667,75 грн., а всього на суму 219 627,75 грн, застосованих за порушення п.3.1 ст.3, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1, п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, які були прийняті СДПІ по роботі з ВПП м. Харкова на підставі Акту.

Позивач не погодився з зазначеним в акті порушеннями, про що склав заперечення та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргами на вищезазначені податкові повідомлення -рішення. За результатами адміністративного оскарження було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ (штрафні санкції), визначене у податковому повідомленні-рішенні від 17.05.2012 №0000130046, на 4 024,26 грн., на суму збільшення штрафної (фінансової) санкції прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000350046 від 27.07.2012 р., яке вручено позивачу 27.07.2012р.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки №81/46-030/21179960 від 27.04.2012 року порушення вимог п.3.1 ст.3, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1, п.138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 208 960,00 грн., порушення вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого ТОВ «ХТС» зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "НПП Укренергострой" робіт на загальну суму 169 069,95 грн.

З наданого до суду розрахунку грошового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість вбачається, що визначення податкового зобов'язання в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях здійснено внаслідок встановлених порушень виключно по взаємовідносинам ТОВ "Харківські телекомунікаційні системи" з ТОВ "НПП Укренергострой", що узгоджується з поясненнями представника відповідача наданими в судовому засіданні.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи" створене шляхом перетворення та перейменування Закритого акціонерного товариства «Прітекс».

Згідно з матеріалами справи між позивачем та ТОВ НПП «Укренергострой» укладено договір підряду №011009 ТП від 01.10.2009р. та договір підряду №100111 ТП від 10.01.2011 р.

Укладеними між ТОВ «ХТС» та ТОВ НПП «Укренергострой» договорами підряду передбачено виконання робіт з будівництва та модернізації телекомунікаційних мереж на підставі відповідних робочих проектів та технічних завдань.

На виконання умов цих договорів додані - робочі проекти, технічні завдання, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів, які містяться в матеріалах справи. Роботи виконувались з матеріалів позивача, що підтверджується наданими до суду накладними на внутрішнє переміщення та актами прийому - передачі матеріалів, що містяться в матеріалах справи.

Можливість виконання робіт у житлових будинках на території м. Харкова, на території яких проводились підрядні роботи підтверджується копіями договорів сервітуту, реєстром договорів сервітуту, укладеними між позивачем та організаціями, на балансі яких перебувають такі будинки, що долучені до матеріалів справи.

Вищезазначені роботи ТОВ "Харківські телекомунікаційні системи» придбавало для подальшої реалізації на ТОВ «Телесвіт» (код 33103969) у складі виконаних будівельно-монтажних робіт на підставі договору підряду на модернізацію, будівництво телекомунікаційних мереж №0501-09/2 від 05.01.09р.

До матеріалів справи надано копії усіх обов'язкових додатків, передбачених договором підряду №100111 ТП від 10.01.2011 р. та договором підряду №011009 ТП від 01.10.2009р. - специфікації, робочі проекти на будівництво і модернізацію телекомунікаційної мережі, технічні завдання, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти виконаних робіт, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи. Розрахунки за виконані роботи були здійснені шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ НПП «Укренергострой».

За договором підряду на модернізацію, будівництво телекомунікаційних мереж №0501-09/2 від 05.01.09р. ТОВ «Телесвіт» оплатило придбані у ТОВ «ХТС» роботи, що підтверджується випискою банку.

Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оглянувши в судовому засіданні зазначені договори суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, позаяк ці правочини було укладено право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ НПП «Укренергострой» договорів СДПІ по роботі ВПП до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Таким чином, договір підряду №011009 ТП від 01.10.2009р. та договір підряду №100111 ТП від 10.01.2011 р. визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та ТОВ НПП «Укренергострой» факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

ТОВ НПП «Укренергострой» мало відповідні ліценції на виконання будівельних робіт серії АВ №051528 від 07.04.06р., серії АГ № 576016 від 05.04.11р., які містяться в матеріалах справи.

Згідно Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Таким чином, зазначені підприємства мають право здійснювати вказану діяльність та наявність таких ліцензій підтверджує відповідність їх організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначених ліцензій відповідачем до суду не подано.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли в тому числі до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід також застосовувати норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин, а саме 2010 - 1 квартал 2011 року та Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент виникнення правовідносин у 2010 році.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України та ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення витрат до складу валових відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують факт понесення таких витрат та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання отримання робіт, проведення розрахунків, підтверджується договорами, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та податковими накладними, актами виконаних робіт, документами, що підтверджують розрахунки за виконані роботи.

Зазначені отримані роботи пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, оскільки з метою отримання прибутку були продані ТОВ «Телесвіт», що підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

З огляду на те, що позивачем правомірно віднесено такі витрати до складу валових, суд вважає висновок відповідача про заниження податку на прибуток необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість з 2011 року регламентовані п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України.

Правила обрахування податку на додану вартість у 2010 році регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Аналогічна за змістом норма права міститься в приписах п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Аналогічний припис містить в п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 7.2.6 п. .2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, видаткових накладних, актів виконаних робіт, видані зареєстрованим платником податку на додану вартість та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, що не заперечувалась представниками сторін в судовому засіданні, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача, та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий підрядник зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ «НПП Укренергострой» або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій з придбання робіт у ТОВ «НПП Укренергострой». Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідачем до суду не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій. Реальність, товарність та досягнення господарської мети оспорюваних правочинів підтверджується наданими первинними фінансово-господарськими документами.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000130046 від 17.05.2012 р. та №0000120046 від 17.05.2012 р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України "Про податок на прибуток підприємств", Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000130046, №0000120046 від 17.05.2012 р. в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікаційні системи" (адреса: 61022 м. Харків, вул. Сумська б. 49, код 21179960) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2012 року.

Суддя Волошин Д.А.