Постанова

від 13.12.2012 по справі 4424/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа № 2-а-4424/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Коршун А.В.,

представників відповідача - Ніколаєнка О.О., Сініцина С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Водолей" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Водолей" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Генічеська МДПІ), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 р. № 000020301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107291,70 грн., з яких 85833,36 грн. за основним платежем та 21458,34 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням недійсності правочину, укладеного з ПП "Котедж" на поставку бичка свіжомороженого у січні 2012 року. Представник позивача вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши недійсним правочин, укладений з постачальником ПП "Котедж". На думку представника позивача, відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку і тому вважає, що позивач правомірно включив ПДВ по відносинам з ПП "Котедж" до податкового кредиту січня 2012 року.

Представники відповідача заперечували проти позову, мотивуючи тим, що ПП "Водолей" правомірно зменшено податковий кредит січня 2012 року, сформований за наслідками господарських відносин з ПП "Котедж". Дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а тому неможливо провести зустрічну звірку. ПП "Котедж" не надало документів, які б підтвердили господарські відносини з позивачем. Отримання та перевезення бичка свіжомороженого від ПП "Котедж" до ПП "Водолей" не підтверджується документально. Тому висновки акту перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. Просять відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Водолей" зареєстроване рішенням Новотроїцької районної державної адміністрації 15.09.2003 р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.03.2003 р. за № 46, та на даний час перебуває на обліку в Генічеській МДПІ (Новотроїцькому відділенні).

В період з 12.06.2012 р. по 18.06.2012 р. Генічеською МДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Водолей" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП "Котедж" за період січень 2012 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2012 р. № 472/22-1/32647302.

У висновку акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит ПП "Водолей" по податку на додану вартість за січень 2012 року у сумі 85833,36 грн.;

2. ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.5 ст.215, ст.626, ч.1 ст.628, ст.629, ст.655, ст.656, ст.658, ст.662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Котедж", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Під час проведення перевірки ревізором був використаний акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 20.04.2012 р. № 5331/7/22-710 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Котедж" по підтвердженню взаємовідносин з ПП "Водолей" за січень 2012 року".

Згідно вказаного акту зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП "Котедж" за податковою адресою не знаходиться, внаслідок чого зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу з ПП "Котедж" не спричиняють реального настання правових наслідків.

У судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що податковим органом зроблено висновок, що оскільки всі угоди контрагента позивача ПП "Котедж" за січень 2012 року визнані нікчемними, відповідно нікчемними є і угоди із ПП "Водолей''. А тому позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 85833,36 грн. по постачальнику ПП "Котедж", що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

На підставі висновків акту перевірки позивача було складено спірне податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 р. № 0000202301.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що правовідносини між ПП "Водолей'' та ПП "Котедж" виникли на підставі договору купівлі-продажу № 0112 від 01.12.2011 р.

Умовами договору передбачено, що Постачальник (ПП "Котедж") зобов'язується поставити рибу свіжоморожену, а Покупець (ПП "Водолей") прийняти та своєчасно оплатити цей товар. Постачальник, відповідно до заказу, поставляє товар Покупцю в один з робочих днів тижня. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем. Відвантаження і доставка товару здійснюється засобами Постачальника чи іншим способом, за домовленістю сторін.

На виконання вказаного договору ПП "Котедж" продало ПП "Водолей" бичок свіжоморожений та тушку бичка свіжомороженого на загальну суму 515000 грн., в тому числі ПДВ - 85833,33 грн., що підтверджується видатковими накладними від 20.01.2012 р. №№ 012005, 012002, від 21.01.2012 р. №№ 012102, 012101, від 23.01.2012 р. № 012308, від 24.01.2012 р. № 012401, від 25.01.2012 р. № 012504, від 26.01.2012 р. № 012602, від 27.01.2012 р. № 012702, від 30.01.2012 р. № 013005, податковими накладними від 20.01.2012 р. №№ 357, 358, від 21.01.2012 р. №№ 378, 379, від 23.01.2012 р. № 393, від 24.01.2012 р. № 432, від 25.01.2012 р. № 456, від 26.01.2012 р. № 494, від 27.01.2012 р. № 536, від 30.01.2012 р. № 574.

Оплата за придбану продукцію здійснювалася у безготівковій формі згідно банківських виписок № БВ-0009 від 18.01.2012 р. на суму 166000 грн., в т.ч. ПДВ - 27666,67 грн., № БВ-0013 від 25.01.2012 р. на суму 13000 грн., у т.ч. ПДВ - 2166,67 грн., № БВ-0014 від 26.01.2012 р. на суму 32000 грн., в т.ч. ПДВ - 5333,33 грн.

Транспортування товару здійснювалося із залученням перевізників, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 20.01.2012 р. №№ 00020/12, 00020/1, від 21.01.2012 р. №№ 00021/01, 00021/12, від 23.01.2012 р. № 00023/01, від 24.01.2012 р. № 00024/01, від 25.01.2012 р. № 00025/01, від 26.01.2012 р. № 00026/01, від 27.01.2012 р. № 00027/01, від 30.01.2012 р. № 00030/01.

Після отримання від ПП "Котедж" продукції, вона зберігалась у холодильних камерах на ПП "Водолей".

Відповідно до договору купівлі-продажу № 0301 від 03.01.2012 р., видаткової накладної № 24 від 20.01.2012 р. ТОВ "Альфа-Етекс" було реалізовано тушку бичка в загальній кількості 5 тонн. Решту тушки бичка свіжомороженого було перероблено на ПП "Водолей" для подальшої реалізації, про що свідчить накладні на переміщення від 25.01.2012 р. № 25, від 01.02.2012 р. № 1.

Згідно договору про надання послуг переробки сировини та зберігання продукції від 26.03.2012 р., накладних від 26.03.2012 р. № ПМ-001, від 30.03.2012 р. № ПМ-002, від 30.03.2012 р. № ПМ-003 бичок свіжоморожений було передано на переробку та зберігання ПП "ЕКОБЛОККРИМ".

В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ПП "Котедж" на момент здійснення продажу продукції позивачу у січні 2012 року мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість не заперечується відповідачем.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні записи про відсутність ПП "Котедж" на час здійснення господарських відносин з позивачем у січні 2012 року за місцезнаходженням.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Генічеська МДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "Котедж" на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП "Котедж", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцем ПП "Котедж" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто, господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПП "Котедж" є дійсними.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Генічеська МДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП "Котедж" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПП "Котедж" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує Генічеська МДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки Генічеська МДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Генічеська МДПІ не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ПП "Водолей" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 р. № 000020301 обґрунтованими.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 04.07.2012 р. № 000020301.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Водолей" (код ЄДРПОУ 32647302) судовий збір у сумі 1072 (одну тисячу сімдесят дві) грн. 92 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 грудня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1