Постанова

від 04.12.2012 по справі 2а-12276/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2012 року № 2а-12276/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Маркет»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000182250 від 27.07.2012р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Маркет» (далі по тексту також -Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (далі по тексту також -Відповідач) про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення -рішення №0000182250 від 27.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, викладені у акті перевірки будуються на припущеннях посадових осіб податкового органу та неправильному трактуванні чинного законодавства, не відображають фактичних обставин справи, а відтак спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов задоволенню підлягає, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем 09.07.2012р. проведено зустрічну Позивача щодо документального підтвердження господарських правовідносин із платником податків ТОВ «КПД -Будтехніка» (код ЄДРПОУ 37404998) та ТОВ «Юридична фірма «Твердиня»(код ЄДРПОУ 35316617) їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2012р. по 29.02.1012р.

За результатами зустрічної звірки було видано Акт №1774/22-522/32376081 від 16.07.2012 року.

На підставі вищезазначеного Акту, Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000182250 від 27 липня 2012 року на загальну суму 167204,00 грн.(сто шістдесят сім тисяч двісті чотири гривні) 00 коп.

Як вбачається зі змісту Акту зустрічної звірки, Відповідач прийшов до висновку про те, що угоди на яких ґрунтувалися взаємовідносини ТОВ «Світ-Маркет»з ТОВ «КПД-Будтехніка»та ТОВ «Юридична фірма «Твердиня»є нікчемними, в наслідок чого неправомірно сформовано податкові зобов'язання ПДВ, що по суті спрямовано на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, а відтак вважається таким, що порушує публічний порядок.

У відповідності із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Нікчемним вважається правочин, у відповідності із ст. 215 Цивільного кодексу, недійсність якого встановлена законом.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність (нікчемність) прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, в Акті зазначено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Світ-Маркет»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, та вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Водночас, такі доводи Відповідача не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «Світ-Маркет»є діючим суб'єктом господарської діяльності в штаті якого знаходиться шість працівників (відповідно до форми 1-ДФ, та довідки про наявність працівників на підприємстві вих. №СМ-02/08-12/1 від 02 серпня 2012 року). З 18.02.2004 року підприємство ТОВ «Світ-Маркет»є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та акредитоване на митниці відповідно до облікової картки № 10000/26/11/1558.

Виходячи з вищевикладеного твердження Відповідача про фіктивність ТОВ «Світ-Маркет»є помилковим та спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах адміністративної справи.

Відповідно до зазначеного за п. 3 ст. 5 та п.1 ст. 7 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ, датою виникнення податкового зобов'язання з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період а саме: - дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі відсутності такої (дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку); - дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів (дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ( дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16.07.1999 p. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»із змінами та доповненнями (далі -Закон №996 - XIV).

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 - XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В ході судового розгляду справи встановлено, що по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «КПД-Будтехніка»: укладено договори поставки, відповідно до яких фактично здійснювалися господарські операції сторін, що підтверджується первинними документами; по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Юридична фірма «Твердиня»: укладено агентські договори про надання послуг, відповідно до яких фактично здійснювалися господарські операції сторін, що підтверджується первинними документами.

Між Позивачем та його контрагентами фактично здійснювались господарські операції, а тому будь які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Відповідно до реєстру платників ПДВ Державної Податкової Служби України ТОВ «КПД - Будтехніка»та ТОВ «Юридична фірма «Твердиня»зареєстровані як платники податків та інформація щодо анулювання свідоцтва платників ПДВ - в базі відсутня.

Виходячи з вищевикладеного всі висновки Відповідача в Акті не відповідають дійсності та є такими що не мають правового підґрунтя на документального підтвердження.

Так як вбачається зі змісту Акту у ньому не відображено чіткого переліку порушень, які були допущені Позивачем у перевіряє мий період з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними висновків Акту №1774/22-522/32376081 від 16.07.2012р. неправомірними, Суд звертає увагу на те, що акт перевірки, висновки, які в ньому викладені, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення , а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відтак, оскільки Акт перевірки є локальним внутрішнім документом та законодавство не передбачає порядку його оскарження у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000182250 від 27 липня 2012р.

У решті позовних вимог відмовити повністю.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 854 грн. 91 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Маркет»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур