Постанова

від 06.12.2012 по справі 10557/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06 грудня 2012 р. № 2-а- 10557/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Старосєльцевої О.В.

при секретарі судового засідання - Салацької Я.І..

за участю:

представника позивача -Ус М.В.,

представника відповідача -Самойленко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Харківпаб" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Дочірнє підприємство "Харківпаб", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000061800 від 27.03.2012 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 176969,00 грн. (за основним платежем 141575,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35 394,00 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, висновки Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про нікчемність укладених угод з контрагентами ПП «МІТРА», ТОВ «ЯТУС», ТОВ «АЛАБАМА»безпідставні, оскільки господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав обґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач Дочірнє підприємство "Харківпаб" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32239540, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства "Харківпаб" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «МІТРА»код 32804278, ТОВ «ЯТУС»код 32746080, ТОВ «АЛАБАМА»код 36959888 за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 750/18-018/32239540 від 02.03.2012 р. (а.с.10-21 т1).

Згідно з викладеними у згаданому акті судженнями суб"єкта владних повноважень платником податків вчинено порушення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого підприємству зменшена сума податкового кредиту за серпень 2010 р. у сумі 141575,00 грн.

На підставі акту № 750/18-018/32239540 від 02.03.2012 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000061800 від 27.03.2012р. (з врахування листа ДПІ від 13.04.2012р. № 2004/10/15-316) про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 176 969,00 грн. (за основним платежем 141 575, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35 394,00 грн.)(а.с. 22 т.1).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість були визначені Законом України "Про податок на додану вартість", згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З наявних у справі документів вбачається, що між позивачем Дочірнім підприємством "Харківпаб" та ТОВ «Ятус»було укладено договір № 20/07-10 від 12.08.2010 р., предметом якого є надання послуг з розробки, організації і проведення шоу-програм, дизайнерського оформлення ресторану (а.с.112-114 т.1).

В межах даної господарської операції ТОВ «Ятус»були виписані податкові накладні: № 4650508 від 14.08.2010 р. на загальну суму 54000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -9000,00); № 4651208 від 12.08.2010 р. на загальну суму 47000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -7833,33); № 4651908 від 19.08.2010 р. на загальну суму 49000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -8166,67); № 4652608 від 26.08.2010 р. на загальну суму 56000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -9333,33); № 4652708 від 28.08.2010 р. на загальну суму 99000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -16500,00); № 4653008 від 30.08.2010 р. на загальну суму 34000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5666,67,00); № 4653108 від 31.08.2010 р. на загальну суму 291600,00 грн. (у т.ч. ПДВ -48600,00).

Проведення вказаних господарських операцій підтверджується актами виконаних послуг від 12.08.2010р. за № 4651208 за договором № 20/07-10 від 12.08.2010 р., від 14.08.2010р. за № 4650508, від 19.08.2010р. за № 4651908, від 26.08.2010р. за № 4652608, від 28.08.2010р. за № 4652708, від 30.08.2010р. за № 4653008, від 31.08.2010р. за № 4653108. Крім того, до матеріалів справи долучені перелік та вартість дізайнерських послуг з оформлення ресторану "Старгород" та літнього майданчика (додаток до договору № 3), шоу- програма з 12 по 31.08.2010р.(а.с.126-148 т.1).

Також, між позивачем Дочірнім підприємством "Харківпаб" та ТОВ «АЛАБАМА»було укладено договір № 2816 від 28.06.2010 р., предметом якого є поставка товару (а.с.149-151 т.1).

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій по зазначеному договору суду надано податкові накладні: № 18102081 від 02.08.2010 р. на загальну суму 82,90 грн. (у т.ч. ПДВ -13,82); № 18102082 від 02.08.2010 р. на загальну суму 1205,98 грн. (у т.ч. ПДВ -201,00); № 18102083 від 02.08.2010 р. на загальну суму 485,72 грн. (у т.ч. ПДВ -80,95); № 18102084 від 02.08.2010 р. на загальну суму 90,00 грн. (у т.ч. ПДВ -15,00); № 18109081 від 09.08.2010 р. на загальну суму 32000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5333,33); № 18109082 від 09.08.2010 р. на загальну суму 366,24,00 грн. (у т.ч. ПДВ -61,04); № 1811208 від 12.08.2010 р. на загальну суму 20000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3333,33); № 1813008 від 30.08.2010 р. на загальну суму 75000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -12500,00); видаткові накладні: № 18102081 від 02.08.2010р. на суму 82,90 грн., № 18102082 від 02.08.2010р. на суму 1205,98 грн., № 18102083 від 02.08.2010 р. на суму 485,72 грн., № 18102084 від 02.08.2010 р. на суму 90,00 грн., № 18109081 від 09.08.2010р. на суму 32000,00 грн., № 18109082 від 09.08.2010р. на суму 366,24 грн., № 1811208 від 12.08.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1813008 від 30.08.2010р. на суму 75000,00 грн.

Крім того, між позивачем Дочірнім підприємством "Харківпаб" та ПП «МІТРА»було укладено договір № 28/06-10 від 25.06.2010 р. предметом якого є поставка товару - продуктів харчування (а.с.186 -188 т.1).

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій по зазначеному договору суду надано - податкові накладні: № 230801081 від 01.08.2010 р. на загальну суму 2327,67 грн. (у т.ч. ПДВ -387,94); № 230801082 від 01.08.2010 р. на загальну суму 4372,50 грн. (у т.ч. ПДВ -728,75); № 230801083 від 01.08.2010 р. на загальну суму 128,40 грн. (у т.ч. ПДВ -21,39);№ 230801084 від 01.08.2010 р. на загальну суму 1827,00 грн. (у т.ч. ПДВ -304,49); № 230801085 від 01.08.2010 р. на загальну суму 2626,20 грн. (у т.ч. ПДВ -437,70); № 230801086 від 01.08.2010 р. на загальну суму 727,65,00 грн. (у т.ч. ПДВ -121,28); № 230811081 від 11.08.2010 р. на загальну суму 6481,50 грн. (у т.ч. ПДВ -1080,25); № 230811082 від 11.08.2010 р. на загальну суму 5785,45,29 грн. (у т.ч. ПДВ -964,24); № 230811083 від 11.08.2010 р. на загальну суму 2995,08 грн. (у т.ч. ПДВ -499,18); № 230811084 від 11.08.2010 р. на загальну суму 2221,40 грн. (у т.ч. ПДВ -370,23); № 230815081 від 15.08.2010 р. на загальну суму 526,50 грн. (у т.ч. ПДВ -87,75); №230815082 від 15.08.2010 р. на загальну суму 18672,29 грн. (у т.ч. ПДВ -3112,04); №230817081 від 17.08.2010р. на загальну суму 343,20 грн. (у т.ч. ПДВ -57,20); № 230817082 від 17.08.2010 р. на загальну суму 1575,40 грн. (у т.ч. ПДВ -262,57); № 230817083 від 17.08.2010 р. на загальну суму 6164,70 грн. (у т.ч. ПДВ -1027,46); № 230817084 від 17.08.2010 р. на загальну суму 7952,10 грн. (у т.ч. ПДВ -1325,34); № 230817085 від 17.08.2010 р. на загальну суму 1068,00 грн. (у т.ч. ПДВ -178,00); № 230824081 від 24.08.2010р. на загальну суму 3397,05 грн. (у т.ч. ПДВ -566,18); № 230824082 від 24.08.2010 р. на загальну суму 3236,45 грн. (у т.ч. ПДВ -539,40); № 230824083 від 24.08.2010 р. на загальну суму 851,40 грн. (у т.ч. ПДВ -141,90); № 230824084 від 24.08.2010 р. на загальну суму 5312,40 грн. (у т.ч. ПДВ -885,41); № 230828081 від 28.08.2010 р. на загальну суму 1736,72 грн. (у т.ч. ПДВ -289,44); № 230828082 від 28.08.2010 р. на загальну суму 9292,60грн. (у т.ч. ПДВ -1548,78); видаткові накладні: № 230801081 від 01.08.2010 р., № 230801082 від 01.08.2010 р., № 230801083 від 01.08.2010 р., № 230801084 від 01.08.2010 р., № 230801085 від 01.08.2010 р.,№ 230801086 від 01.08.2010 р.,№230811081 від 11.08.2010р., № 230811082 від 11.08.2010 р.,№ 230811083 від 11.08.2010 р., № 230811084 від 11.08.2010 р., № 230815081 від 15.08.2010 р., № 230815082 від 15.08.2010 р., № 230817081 від 17.08.2010 р., № 230817082 від 17.08.2010 р., № 230817083 від 17.08.2010 р., № 230817084 від 17.08.2010 р., № 230817085 від 17.08.2010 р., № 230824081 від 24.08.2010 р., № 230824082 від 24.08.2010 р., № 230824083 від 24.08.2010 р., № 230824084 від 24.08.2010 р., № 230828081 від 28.08.2010 р.

Зобов'язання з оплати вартості придбаного товару були виконанні - з ТОВ «Ятус»(ЄДРПОУ 32746080) шляхом видачі векселів на суму 630600,00 грн. згідно з Актом приймання-передачі векселів від 03.11.2010 р.; - з ТОВ «Алабама»(ЄДРПОУ 36959888) шляхом видачі векселів на суму 430869,62 грн. згідно з актом приймання-передачі векселів від 02.11.2010р. та шляхом перерахування грошових коштів на рахунок контрагента в сумі 22935,20 грн. (в тому числі ПДВ 3822,53 грн.) згідно з платіжним дорученням № 2608 від 05.10.2010 р.; з ПП «Мітра»(ЄДРПОУ 32804278) шляхом видачі векселів на суму 175734,16 грн. гідно з Актом приймання-передачі векселів від 05.11.2010 р.

Згідно з ст.13-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом.

Суд відзначає, що в акті перевірки податковим органом не відображено факту порушення позивачем ст.13-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні", не зазначено про видачу позивачем векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, не порушено питання про притягнення позивача до відповідальності згідно з Законом України "Про обіг векселів в Україні".

Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними: з ТОВ «Алабама»: № 00550 від 02.08.2010 р., № 00551 від 09.08.2010 р., № 00553 від 12.08.2010 р., № 00558 від 30.08.2010 р.; з ПП «Мітра»: № 00549 від 01.08.2010 р., № 00552 від 11.08.2010 р., № 00554 від 15.08.2010 р., № 00555 від 17.08.2010 р., № 00556 від 24.08.2010 р., № 00557 від 28.10.2010 р.; копії подорожніх листів № 00549 від 01.08.2010 р., № 00552 від 11.08.2010 р., № 00554 від 15.08.2010 р., № 00555 від 17.08.2010 р., № 00556 від 24.08.2010 р., № 00557 від 28.10.2010 р. (а.с. 168-175 т.1, а.с. 8-19 т.2)

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку та генеральними довіреностями на отримання товарно-матерільних цінностей. Доводи позивача про подальше використання придбаними за спірними правочинами послуг та товару у власній господарській діяльності, а саме: реалізація кінцевому споживачу послуг громадського харчування, відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовані.

Крім того, з наданих документів судом встановлено, що загальний товарообіг ДП "Харківпаб" за період: серпень 2010 року склав 2 707 602,00 грн.

Оцінивши згадані вище правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, не стосуються речей, обмежених в цивільному/господарському обороті. На момент укладення спірних правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідками Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців

Як з'ясовано судом потреба в укладанні вищезазначених договорів була обумовлена необхідністю отримання позивачем продуктів харчування та послуг щодо організації та проведення шоу - програм, з метою ефективного здійснення господарської діяльності та збільшення клієнтів ресторану (основний вид діяльності ДП "Харківпаб": діяльність ресторанів).

Долучені до матеріалів справи первинні та розрахункові документи можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності проведення господарських операцій, адже дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не мають, узгоджуються з вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Існування у спірних правовідносинах обставин, які б давали підстави дійти висновку про те, що дані документи не спричиняють зміни стану та структури активів учасників спірних правочинів, судом в ході розгляду справи не виявлено.

В акті перевірки таких фактичних даних не відображено. Обставин, котрі б спростовували презумпцію добросовісного та сумлінного платника податків, в акті перевірки не викладено.

За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про неправомірне збільшення платником податків податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з встановленням факту нікчемності угод між Дочірнім підприємством "Харківпаб" та його контрагентами ПП «МІТРА», ТОВ «ЯТУС», ТОВ «АЛАБАМА»з посиланням виключно на висновки актів перевірок складених ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо конрагентів позивача.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що акт податкової перевірки не може бути визнаний належним, допустимим та достатнім в розумінні ст.124 Конституції України, ст.ст.70, 86, 159 КАС України доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду, винесений відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірними правочинами іншого результату, ніж придбання товару та послуг.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відмічає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами при укладанні і виконанні спірних правочиінв взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Закону України "Про податок на додану вартість", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окрім того, окружний адміністративний суд при вирішенні справи бере також до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України, котра викладена в ухвалі від 16.05.2012р. по справі №К-9991/12528/12 та в силу якої у спорі щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Харківпаб" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000061800 від 27.03.2012 р. Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Харківпаб" (61024 м. Харків, вул. Лермонтовська, 7 код ЄДРПОУ 32239540) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1769,69 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять грн. 69 коп.).

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде виготовлений 11.12.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.