Ухвала

від 14.11.2012 по справі 6-24639св12

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

14 листопада 2012 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області, СВАТ «Юрківське» с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області, про визнання права власності на багаторічні насадження та його захист та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: відділ Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області, СВАТ «Юрківське» с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області, про визнання права власності на багаторічні насадження та його захист за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на багаторічні насадження, що розташовані земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, заборонити відповідачу ОСОБА_3 користуватися вказаною земельною ділянкою та багаторічними насадженнями, які на ній розташовані.

Свої вимоги мотивував тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 964467, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 16 липня 2007 року, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2239 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. На вказаній земельній ділянці знаходяться багаторічні насадження - сади і при розпаюванні земель СВАТ «Юрківське» до грошової оцінки землі були включені також і багаторічні насадження. На його думку, він, ставши власником земельної ділянки, автоматично став власником саду, що на ній знаходиться. Проте, користуватися зазначеними багаторічними насадженнями він не може, оскільки відповідач заперечує його право власності на дерева та, з посиланням на придбання ним яблунь, розміщених у кварталах № 15, 16 згідно з договором купівлі-продажу, самовільно користується ними без укладення відповідного договору оренди.

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 також звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на багаторічні насадження, що розташовані земельній ділянці, яка належить йому на праві власності, заборонити ОСОБА_3 користуватися вказаною земельною ділянкою та багаторічними насадженнями, які на ній розташовані.

Свої вимоги мотивував тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 964466, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 17 липня 2007 року йому належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 1,224 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. На вказаній земельній ділянці знаходяться багаторічні насадження - сади і при розпаюванні земель СВАТ «Юрківське» до грошової оцінки землі були включені також і багаторічні насадження. На його думку, він, ставши власником земельної ділянки, автоматично став власником саду, що на ній знаходиться. Проте, користуватися зазначеними багаторічними насадженнями він не може, оскільки відповідач заперечує його право власності на дерева та, з посиланням на придбання ним яблунь, розміщених у кварталах № 15, 16 згідно з договором купівлі-продажу, самовільно користується ними без укладення відповідного договору оренди.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 січня 2012 року позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2012 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_3 користуватися земельною ділянкою площею 1,2239 га, кадастровий номер 0524387200:01:001:0130, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області та належить відповідно до державного акта серії ЯБ № 964467 на праві приватної власності ОСОБА_1 та земельною ділянкою площею 1,2240 га, кадастровий номер 0524387200:01:001:0129, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області та належить відповідно до державного акта серії ЯБ № 964466 на праві приватної власності ОСОБА_2

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_3 користуватися земельними ділянками та стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судового збору скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у вимозі про заборону ОСОБА_3 користуватися земельними ділянками позивачів та у стягненні судового збору відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким їх позови задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що ОСОБА_3 користується земельними ділянками, які відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2, без законних на те підстав.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення, виходив із того, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, дійшов висновків, які їм не відповідають, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом першої інстанції установлено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 964467, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 16 липня 2007 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2239 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 1,224 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №964466, виданим Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області 17 липня 2007 року.

На вказаних земельних ділянках знаходяться багаторічні насадження - сади і при розпаюванні земель СВАТ «Юрківське» до грошової оцінки землі були включені також і багаторічні насадження.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» на підставі наказу від 31 січня 1996 року № 81-ПП регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області держгосп «Жовтень» перетворено у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство, засновником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області і СВАТ «Юрківське» набуло право власності на майно цілісного майнового комплексу держгоспу «Жовтень» с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області.

Склад майна, переданого СВАТ «Юрківське» с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області наведений в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу та відомостях розрахунку вартості майна, затвердженого регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Вінницькій області 29 грудня 1995 року.

До вказаного переліку нерухомого майна, переданому у власність СВАТ «Юрківське» с. Юрківка, входять, в тому числі, багаторічні насадження: сади (різних сортів та років висадження 1971-1981 років) на загальну суму 10 517 604 000 карбованців.

Належні СВАТ «Юрківське» багаторічні насадження як основні засоби, відповідно до вимог Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 250, включено до переліку майна об'єкту приватизації цілісного майнового комплексу.

Таким чином, відповідно до ст. 20 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» у редакції від 22 лютого 1994 року, багаторічні насадження включені як основні засоби до статутного фонду акціонерного товариства і кожен акціонер набув права володіння відповідної кількості акцій. Однак жоден акціонер не є власником майна товариства, а розпоряджається лише належними йому акціями.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Держава, як попередній власник, розпорядилась цими насадженнями, передавши їх до статутного фонду СВАТ «Юрківське».

СВАТ «Юрківське», будучи власником багаторічних насаджень, відповідно до договору купівлі-продажу плодових дерев від 10 грудня 2005 року № 14 продало ОСОБА_3 5 575 штук насаджень - дерев яблуні, за що останній сплатив СВАТ «Юрківське» 22 006 грн. і прийняв дані багаторічні насадження.

Таким чином, громадяни, власники земельних часток набули права власності на земельні ділянки, що знаходяться під багаторічними насадженнями як на сільськогосподарські угіддя, проте не отримали права власності на майно - багаторічні насадження.

Апеляційний суд зазначив, що договір купівлі-продажу дерев є чинним на даний час, а тому з огляду на положення статей 317, 321 ЦК України в задоволенні позову про заборону користування земельними ділянками відмовив.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що багаторічні насадження не можуть бути визнані часткою земельної ділянки при переході права власності на неї, автоматично право власності на насадження не виникає.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до довідки відділу Держкомзему у Тульчинському районі від 15 липня 2010 року № 784 ОСОБА_1 на підставі державного акта належить 1,2239 га землі, в тому числі: 1,2239 га багаторічних насаджень.

Відповідно до довідки відділу Держкомзему у Тульчинському районі від 15 липня 2010 року № 782 ОСОБА_2 на підставі державного акта належить 1,2240 га землі, в тому числі: 1,2240 га багаторічних насаджень.

При паюванні земель в СВАТ «Юрківське» до грошової оцінки землі були включені і багаторічні насадження, які на ній знаходилися.

Нормативний акт, який дає визначення багаторічних насаджень, це ГОСТ 26640-85 «Землі. Терміни та визначення» (далі - ГОСТ 26640-85), затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 28 жовтня 1985 року № 3453, згідно з п. 27 якого багаторічне сільськогосподарське насадження - це сільськогосподарське угіддя, що використовується під штучно створені древесні, кущові або травянисті багаторічні насадження, призначені для отримання врожаю плодово-ягідної, технічної та лікарської продукції, а також для декоративного оформлення територій. До багаторічних сільськогосподарських насаджень відносяться: сад, виноградник, ягідник, плодовий розплідник, плантації та ін.

У п. 4 ГОСТ 26640-85 зазначено, що під сільськогосподарськими угіддями визначено земельні угіддя, які систематично використовуються для отримання сільськогосподарської продукції.

Таким чином, багаторічні насадження - це не окрема група дерев, кущів чи рослин, а земельні угіддя, тобто окрема земельна ділянка, з розміщеними на ній деревами, кущами та іншими рослинами як один цілий оббѕЅєкт.

Відповідно п. «а» ч. 2 ст. 22, п. «а» ч. 1 ст. 19 ЗК України визначено, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь земель сільськогосподарського призначення. Тобто, багаторічні насадження - це не що інше як земельна ділянка.

Зі змісту ст. 6 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що багаторічні насадження - це вид сільськогосподарських угідь, в розрізі п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України - вид земель сільськогосподарського призначення. Отже, і в Законі України «Про плату за землю» під багаторічними насадженнями розуміють не що інше як земельна ділянка.

Положеннями ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси та багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Тобто, земельні ділянки з розміщеними на них насадженнями, отримані громадянами у власність, належать таким громадянам на праві власності разом з насадженнями як один цілий об'єкт.

Згідно з ч. 3 ст. 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Дана норма кореспондується з ч. 2 ст. 79 ЗК України. При цьому ч. 2 ст. 79 ЗК України та ч. 3 ст. 373 ЦК України є імперативними нормами законодавства, а тому підлягають прямому застосуванню та не можуть передбачати будь-яких виключень в їх застосуванні до відносин права власності на земельні ділянки.

Віповідно до розбѕЅяснень Міністерства аграрної політики України державні акти на право приватної власності на землю, видані громадянам на розпайовані землі під багаторічними насадженнями, поширюють свою дію також і на самі багаторічні насадження, розташовані на цих землях. Так, в п.п. 6.1, 6.2 Компоненти 6 «Підтримка в реструктуризації сільськогосподарських підприємств» (далі за текстом - Компоненти 6 ), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 25 жовтня 2005 року № 576 «Про реалізацію Компоненти 6 «Поглиблення реструктуризації сільськогосподарських підприємств», звертається увага акціонерних товариств на наявні в них проблеми у зв'язку з тим, що вартість багаторічних насаджень віднесено до статутного фонду, а землі під багаторічними насадженнями розпайовано і видано держакти на земельні ділянки, а значить на насадження. Таким чином, реорганізовані підприємства невправі стверджувати, що багаторічні насадження є його власністю, посилаючись на те, що ці насадження внесені до статутного фонду товариства. Зазначені багаторічні насадження належать власнику земельної ділянки, на яку видано державний акт на право приватної власності.

Відповідно до ст. 179 Глави 13 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовбѕЅязки. Частиною 2 ст. 183 ЦК України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. У відповідності до ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Оскільки насадження, що розміщені на земельній ділянці, неможливо відділити від цієї земельної ділянки без втрати її цільового призначення або істотного знецінення, то відповідно насадження, що ростуть на земельній ділянці, є складовою частиною цієї земельної ділянки як неподільної речі, а тому при переході права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення під товарним сільськогосподарським виробництвом до громадянина переходить також право власності на всі його складові частини, тобто насадження.

Постановою Верховної Ради України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» від 13 березня 1992 затверджено форму державного акта на право приватної власності на землю, в якій містилася графа про кількість багаторічних насаджень (в гектарах), окремо від ріллі та кормових угідь, з числа сільськогосподарських угідь. Багаторічні насадження в даному випадку вимірюються не кількістю дерев чи кущів, а гектарами, тобто площею земельної ділянки. Таким чином, згідно з даною постановою багаторічні насадження - це земельна ділянка з розташованими на ній насадженнями.

Тимчасовим порядком проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю (далі - Тимчасовий порядок), затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 березня 1995 року № 18, передбачено, що для видачі державного акта на право колективної власності на землю одним з необхідних документів була експлікація земель в межах землекористування відповідного підприємства (п. 5, 9). Форма такої експлікації містилася в додатку до Тимчасового порядку. В експлікації земель підприємства містилася графа про кількість багаторічних насаджень (в гектарах), окремо від ріллі, сіножатей, пасовищ, з числа сільськогосподарських угідь. Багаторічні насадження в даному випадку вимірюються не кількістю дерев чи кущів, а гектарами, тобто площею земельної ділянки. Таким чином, тимчасовий порядок вказував на те, що багаторічні насадження - це земельна ділянка з розташованими на ній насадженнями як один цілий оббѕЅєкт.

Крім того, згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174 дані про площу багаторічних насаджень є кількісною характеристикою земельної ділянки. Отже, багаторічні насадження та земельна ділянка є одним природним об'єктом.

Посилання на те, що дерева перебували на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Враховуючи викладене, у відносинах, що складаються між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт відносин права власності на земельну ділянку, оскільки, насадження та земельна ділянка під ними є одним цілим об'єктом - земельною ділянкою, яка у відповідності до вищезазначених нормативно-правових актів має назву - багаторічні насадження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України, неправильно встановили обставини справи, не визначилися із характером спірних правовідносин, не врахували, що позивачі, отримавши державні акти на право власності на земельні ділянки у 2007 році, стали власниками й багаторічних насаджень, проте, відповідач згідно договору купівлі - продажу є власником насаджень, не вирішили, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, розглянули багаторічні насадження як самостійний об'єкт цивільно-правових відносин, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко