Рішення

від 15.01.2009 по справі 18/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "15" січня 2009 р.Справа №  18/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів Тимошевської В.В. - головуючого, суддів Болгар Н.В., Мохонько К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні  справу № 18/26

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб", смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області  

до відповідачів:

І - дочірнього підприємства Агрофірми "Старооситянська", с. Староосота Олександрійського району Кіровоградської області

ІІ - товариства з обмеженою відповідальністю  "Март-94", м. Кіровоград     

про стягнення  257 664 грн.

Представники сторін :

від позивача - участі не брали;

від відповідача 1 -   Кушніров  О.М., довіреність б/н від 02.02.2008 р.;

від  відповідача 2 - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Донснаб” в порядку господарського судочинства подано позовну заяву про стягнення з дочірнього підприємства Агрофірма “Старооситянська”  257 664 грн. боргу, з якого:  53 832 грн. сума попередньої оплати та 203 832 грн.  штрафу.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору  на закупівлю сільськогосподарської продукції  № 0806/06 А-01 від 08.06.2006 р. щодо передачі обумовленого договором товару.

Ухвалою господарського суду від 04.09.2007 р. за ініціативою господарського суду залучено до участі у справі іншого  відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю “Март-94”.

Відповідач 1 дочірнє підприємство Агрофірма “Старооситянська” позов заперечив та у відзиві від 23.08.2007 р. зазначив  про укладення з  товариством з обмеженою  відповідальністю “Март-94” угоди  від 30.07.2007 року про переведення боргу, за умовами якої на вказане товариство переведено борг дочірнього підприємства Агрофірма “Старооситянська”

У відзиві від 18.06.2008 р. відповідач 1 дочірнє підприємство Агрофірма “Старооситянська” позовні вимоги визнав частково на суму основного боргу  19 232 грн.  з підстав укладення з позивачем протоколу про залік однорідних вимог, за змістом якого визначено, що залишок суми боргу відповідача за договором № 0806/06 А-01 від 08.06.2006 р.  становить 24 232 грн., та сплатою відповідачем в рахунок погашення зазначеного боргу 5 000 грн. (т. 2 а.с. 23-26).

Відповідач 2 товариство з обмеженою відповідальністю “Март-94” відзив на позов не подав, жодних пояснень щодо поданого позову суду не навів, витребуваних доказів не пред'явив.

В судове засідання 15.01.2009 р. позивач участі свого представника не забезпечив, хоча належним чином сповіщений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку  № 499703 (т. 2 а.с. 72).

Представник відповідача 1  позов частково визнав на суму основного боргу в розмірі 19 232 грн.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, поштове відправлення повернулось на адресу господарського суду з відміткою, що за вказаною на конверті адресою підприємство не значиться.

Між тим, господарський суд вважає відповідача 2 таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, так як місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю “Март-94” за направленою судом адресою підтверджується даними з ЄДРПОУ, повідомленими Головним управлінням статистики у Кіровоградській області  від 23.12.2008 р. (т. 2 а.с. 71).

Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання право сторін, господарський суд вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні за відсутності представника позивача і представника відповідача 2 та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 15.01.2009 р. за згодою присутнього представника відповідача 1 оголошено вступну  і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши докази, надані сторонами в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

08.06.2006 р. між дочірнім підприємством Агрофірма “Старооситянська” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Донснаб” (Покупець) укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції № 0806/06 А-01 (т. 1 а.с. 11-14).

За умовами укладеного договору  Продавець зобов'язався  у строк до 31 серпня 2006 р.  передати у власність Покупця  пшеницю м'яку 3 класу (Продукція)  в кількості  679,44 тон  загальною вартістю 203 832 грн., а Покупець зобов'язався прийняти  й оплатити зазначену Продукцію (п.п. 1.1., 1.5., 2.1.1., 2.1.2. договору).

В пункті 1.6. договору сторонами визначено порядок оплати Продукції у вигляді здійснення Покупцем  протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору 100% попередньої оплати  шляхом перерахування  грошових коштів  на  поточний рахунок Продавця.

Згідно з пунктом 4.1.4. договору у випадку, якщо Продавець  не поставляє Продукцію в  строк до 31 серпня 2006 р. включно, Покупець здійснює розірвання договору в односторонньому порядку і вимагає повернення здійсненої ним попередньої оплати в повному об'ємі. Повернення попередньої оплати проводиться Продавцем протягом  десяти банківських днів  з моменту отримання письмового повідомлення від Покупця.

Вказаний договір укладено в письмовому вигляді, підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

За приписами статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.  Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.  

Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України  господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою характеристикою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Положення частин 1 статей 662, 663 Цивільного кодексу України унормовують зобов'язання продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу  у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Норми статей 691, 692 Цивільного кодексу України  передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №0806/06 А-01 від 08.06.2006 р.  перераховано  на рахунок  дочірнього підприємства Агрофірма “Старооситянська” 203 832 грн. попередньої оплати за пшеницю.  Вказане підтверджується  банківською випискою по рахунку та не заперечується відповідачем 1 (т. 1 а.с. 15).

Між тим, як повідомляє позивач, дочірнім підприємством Агрофірма “Старооситянська”  умови договору № 0806/06 А-01 від 08.06.2006 р.  по передачі в установлений строк обумовленої договором Продукції не виконано.

31.08.2006 р. позивач звернувся до відповідача 1 з листом, в якому повідомив про розірвання договору  та просив повернути в строк до 14.09.2006 р. суму попередньої оплати в розмірі  203 832 грн. (т. 1 а.с. 16).

20.09.2006 р. дочірнім підприємством Агрофірма “Старооситянська”  повернуто  позивачу  суму попередньої  оплати в розмірі 150 000 грн., що підтверджується  випискою по рахунку та не заперечується позивачем  (т. 1 а.с. 29).  Залишок суми  в розмірі 53 832 грн. на день звернення до суду  з позовом відповідачем 1 не сплачено.  

Згідно статті 174 Господарського кодексу України,  статей  11, 509 Цивільного кодексу України  договори та інші правочини є підставою  виникнення зобов'язань.

В силу статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказаним нормам кореспондують приписи статті 193 Господарського кодексу України щодо загальних умов виконання господарських зобов'язань. Згідно з абзацом 2 частини 1 названої норми до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За вимогами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначалося вище, дочірнім підприємством Агрофірма “Старооситянська” частково повернуто позивачу суму попередньої оплати  в розмірі 150 000 грн.  (т. 1 а.с. 29). Крім того, в ході розгляду справи відповідачем 1 надано до суду протокол про залік взаємних однорідних вимог від 07.12.2007 р. та платіжне доручення № 11 від 13.02.2008 р.  про перерахування  на рахунок позивача  грошових коштів в сумі 5000 грн. (т. 2 а.с. 25-26).

За змістом протоколу про залік взаємних однорідних вимог від 07.12.2007 р., копію якого долучено до справи, а оригінал оглянуто у судовому засіданні, між сторонами здійснено  зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 24 600 грн., які виникли з договору на закупівлю сільськогосподарської продукції № 0806/06 А-01 від 08.06.2006р., за яким дочірнє підприємство Агрофірма “Старооситянська” є боржником, а ТОВ  “Торговий дім “Донснаб” кредитором, та договором про надання правової допомоги № 07/412-П від 01.10.2007 р., за яким дочірнє підприємство Агрофірма “Старооситянська” є кредитором, а ТОВ “Торговий дім “Донснаб”  боржником. В пунктах 5 і 6 вказаного протоколу обумовлено, що зобов”зання за вище названими договорами вважаються припиненими  на суму 24 600 грн. згідно статті 601 Цивільного кодексу України. Залишок суми заборгованості ДП Агрофірма “Старооситянська” перед ТОВ “Торговий дім “Донснаб”  становить 24 232 грн.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачає, що  господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Вказаним положенням кореспондують норми статті 601 Цивільного кодексу України.

З огляду на однорідність вимог, які виникли між сторонами за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції № 0806/06 А-01 від 08.06.2006 р. і договором  про надання правової допомоги № 07/412-ІІ від 01.10.2007 р. (т. 2 а.с. 74-76) та настання строку їх виконання, що підтверджується умовами зазначених договорів і матеріалами справи, господарський суд приходить до висновку, що здійснене між сторонами зарахування на суму грошової   заборгованості  в  розмірі 24 600 грн., яке оформлено письмово (т. 2 а.с. 25), відповідає вимогам законодавства та зобов'язання в цій частині є припиненим.

Господарський суд враховує обліковану сторонами у протоколі від 07.12.2007 р.  суму залишку боргу відповідача за договором  на закупівлю сільськогосподарської продукції № 0806/06 А-01 від 08.06.2006 р. та проведене дочірнім підприємством Агрофірма “Старооситянська” за платіжним дорученням № 11 від 13.02.2008 р.  перерахування грошових коштів товариству з обмеженою відповідальністю  “Торговий дім “Донснаб”  в сумі 5 000 грн. з призначенням платежу “Борг згідно договору № 0806/06 від 08.06.2006р.”  (т. 2 а.с. 26).

З урахуванням наведених вище норм та наявних в матеріалах справи доказів,   позовні вимоги ТОВ “Торговий дім “Донснаб” щодо стягнення з дочірнього підприємства Агрофірма “Старооситянська” суми попередньої оплати підлягають частковому задоволенню в розмірі  19 232 грн.  Провадження в частині стягнення  5 000  грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору на підставі  пункту  1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заперечень відповідача 1 про  відсутність між сторонами  спору у зв'язку із укладенням 30.07.2007 р. між ДП Агрофірма  “Старооситянська” та  ТОВ “Март 94” договору про переведення боргу за договором купівлі сільськогосподарської продукції  № 0806/06 А-01 від 08.06.2006 р., господарський суд відмічає наступне.  

Частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України встановлює, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 520 Цивільного кодексу України передбачає можливість заміни боржника у зобов'язанні іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.  

Між тим,  по тексту договору від 30.07.2007 р. (т. 1 а.с. 79), за яким дочірнє підприємство Агрофірма “Старооситянська” (Первісний боржник) переводить борг за договором купівлі сільськогосподарської продукції №0806/06 А-01 від 08.06.2006р., укладеним між Первісним боржником та ТОВ “Торговий дім “Донснаб”, а товариство з обмеженою відповідальністю “Март-94” (Новий боржник) приймає на себе зобов'язання за названим договором, відсутні будь-які відомості про надання згоди на вказане переведення боргу ТОВ “Торговий дім “Донснаб”.

Відсутність в матеріалах справи документального підтвердження надання ТОВ “Торговий дім “Донснаб” згоди на заміну боржника у зобов'язанні за договором купівлі сільськогосподарської продукції № 0806/06 А-01 від 08.06.2006 р., свідчить, що переведення боргу відповідачем 1 здійснено з порушенням  вимог чинного законодавства.  Вказане не звільняє відповідача 1 від виконання свого зобов'язання за договором купівлі сільськогосподарської продукції № 0806/06 А-01 від 08.06.2006р. та не покладає  таке зобов'язання на ТОВ “Март-94”. За вказаних обставин, твердження відповідача 1 про відсутність між ТОВ “Торговий дім “Донснаб” та ДП Агрофірма “Старооситянська”  предмету спору  є безпідставним.

Також є безпідставним посилання відповідача на норми статті 194 Господарського кодексу України, оскільки наведені норми не передбачають заміну боржника в зобов'язанні.

З урахуванням викладеного, в позові відносно ТОВ “Март-94”  слід відмовити.

Позивач, посилаючись на умови договору, просить стягнути з ДП Агрофірма “Старооситянська”  штраф у розмірі 203 832 грн.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми  (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторонами в пункті 4.1.5. договору  визначено, що за несвоєчасне повернення Покупцем попередньої оплати згідно пункту 4.1.4. договору, Продавець сплачує на користь Покупця штраф у розмірі 100% від загальної вартості Продукції.

Наведені вище норми та обставини справи свідчать про правомірність  нарахування позивачем  суми штрафу в розмірі  203 832 грн. з розрахунку 100% від   загальної вартості  Продукції.

Разом з тим, господарський суд вважає, що  нарахована відповідачу неустойка значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України  у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті  551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що дочірнє підприємство Агрофірма “Старооситянська” в добровільному порядку до подання позову повернуло позивачеві більшу частину суми попередньої оплати та в процесі розгляду справи відповідачем 1 вживались дії по частковому поверненню заявленої до стягнення суми боргу, з огляду на те, що заявлена до стягнення сума штрафу значно  перевищує  суму основного боргу, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статтями 233 Господарського кодексу України і 551 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки та обмежити її сумою неповернутої відповідачем 1 попередньої оплати в розмірі 19 232 грн.

Враховуючи викладене вище та виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму стягнення з ДП Агрофірма “Старооситянська”  38 464 грн., з яких: 19 232 грн. сума попередньої оплати та 19 232 грн. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення 5 000 грн. суми попередньої оплати підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті позовних вимог та в позові відносно ТОВ “Март-94” господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається на відповідача 1 у повному обсязі, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – на позивача і відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82, 83,  84, 85, 116, 117  Господарського процесуального кодексу  України, господарський суд           

                                                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  частково.

Стягнути з дочірнього підприємства Агрофірма "Старооситянська" (27311, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Стара Осота, вул. Шевченка, 1, п/р 26005900015001 в КБ АКБ "ТАСС-Комерцбанк", МФО 383103, ідентифікаційний код 32427722) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49, п/р 260073015252 в АКБ "Золоті ворота" м. Харкова, МФО 351931, п/р 26000301813374 в БВ № 2 філія "Харківське центральне відділення Промінвестбанку", МФО 351458, ідентифікаційний код 32612002) - заборгованість в сумі 38 464 грн., з яких: 19 232 грн. сума попередньої оплати та 19 232 грн. штрафу, а також 2 576,64 грн. державного мита та 22,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ  видати після набрання  судовим рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з дочірнього підприємства Агрофірма "Старооситянська"  5 000 грн. суми попередньої оплати припинити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У позові відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Март-94" відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя   В.В.Тимошевська

 Суддя                                                                                               Н.В. Болгар

 Суддя                                                                                               К.М. Мохонько