Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а-11399/12/0170/27

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2012 р. (15:44) Справа №2а-11399/12/0170/27

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., при секретарі судового засідання Залюбовської Л.В., за участю представників сторін

від позивача- Мазуренко М.Ю., паспорт ЕС859607, довіреність б/н від 03.10.2012р.,

від відповідача- Жукова О.М., паспорт ЕТ017135, довіреність № 55/10-0 від 31.07.12р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Сек'юриті Сістемс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування недійсними податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Приватне підприємство "Сек'юриті Сістемс" (далі-Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі- Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 0004362204 від 05.10.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 2461,00 грн., № 0004352204 від 05.10.2012 року про сплату ПДВ у сумі 17375,00 грн., № 0004372204 від 05.10.2012 року про сплату податку на прибуток у сумі 23575,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що вказаними рішеннями донараховано грошові зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, та зменшено розмір від'ємного значення ПДВ, які прийнято на підставі необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки. За наявності усіх необхідних первинних бухгалтерських та податкових документів, що надають право на віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат, належним чином оформлених податкових накладних, які надають право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, які досліджені повноважними особами відповідача при проведенні перевірки, відповідачем незаконно прийнято вказані податкові повідомлення-рішення, які внаслідок їх невідповідності приписам податкового законодавства, підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 31.10.12р. відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позові, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Сек'юриті Сістемс" (ЄДРПОУ 33655980) зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 11.07.2005р. як юридична особа, про що свідчіть відповідна довідка (а.с.11,12) та перебуває на податковому обліку у відповідача.

З 14.09.2012р. по 20.09.2012р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Сек'юриті Сістемс" з питань взаємовідносин з ПП "Ньютехнолоджи" (код за ЄДРПОУ 36951648) за серпень 2011, про що був складений акт № 6027/22-3/33655980 від 26.09.2012 року (а.с. 36-50).

Згідно із висновками акту перевірки, відповідачем були встановлені наступні порушення Податкового кодексу України:

- п.п 14.1.191 п. 14.1 ст.14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на загальну суму 23 575 грн.;

- п. 14.1.181, п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 13900 грн.

- Зменшене значення ряд. 19 Декларації "Залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за серпень 2011 року на загальну суму 4 139 грн.

- Зменшене значення ряд. 24 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту" за серпень 2011 року на загальну суму 2 461 грн. (а.с.49).

На підставі встановлених актом перевірки порушень, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0004362204 від 05.10.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 2461,00 грн.,

- № 0004352204 від 05.10.2012 року про збільшення суми податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 17375,00 грн., у тому числі за основним платежем 13900,00 грн, за штрафними санкціями 3475,00 грн.,

- № 0004372204 від 05.10.2012 року про збільшення суми податку на прибуток приватних підприємств у сумі 23575,00 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду щодо їх оскарження.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

З акту перевірки вбачається, що висновку про вказані порушення відповідач дійшов виходячи з встановлення у ході перевірки того факту, що згідно Акту № 1168/23-4/36951648 від 31.10.11 року документальної невиїзної перевірки ПП "Ньютехнолоджи" (ЄДРПОУ 36951648) щодо перевірки правових відносин з ТОВ "Мегаком-Плюс" (ЄДРПОУ 36478702) за серпень 2011 року перевіркою встановлено, що ПП "Нютехнолоджи" задекларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (стретч-карт) у підприємства ТОВ "Мегаком-Плюс" та продажу покупцям, які фактично не відбувались, у зв'язку з тим, що первинні документи не представлено, та 20.07.2011 року ТОВ "Мегаком-Плюс" було анульовано як платника ПДВ. Внаслідок чого зроблений висновок, що приватне підприємство "Сек'юриті Сістемс" у серпні 2011 року занижено податок на прибуток у сумі 23 575 грн., податок на додану вартість у сумі 13 900,00 грн. по взаємовідносинам з ПП "Нютехнолоджи".

Матеріали справи свідчать про те, що між ПП "Сек'юриті Сістемс" та ПП "Нютехнолоджи" було укладено договір № 21 від 06.01.2011 року "Про інформаційне довідкове обслуговування", відповідно до якого позивачу було надано від ПП "Нютехнолоджи" послуги з інформаційного, консультаційно-довідкового, абонементного (одноразового) обслуговування зі збору інформації у регіонах центральної України та м. Сімферополь на загальну суму 123 000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 20500 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що у ході виконання вказаного договору та надання послуг були створені документи: акти виконаних робіт № 621, № 716, в яких зазначені найменування наданої послуги, їх кількість, вартість (а.с.57,59); податкові накладні № 11 від 01.08.2011 року та № 126 від 09.08.2011 року (а.с. 58, 60). Крім того, факт здійснення оплати на користь ПП "Ньютехнолоджи" за надані послуги підтверджений платіжними дорученнями, що маються в матеріалах справи, а саме: № 2715 від 01.08.2011 року, № 2723 від 03.08.2011 року, № 2747 від 08.08.2011 року, №2752 від 09.08.2011 року, № 2764 від 11.08.2011 року, № 2780 від 17.08.2011 року, № 2791 від 19.08.2011 року, № 2805 від 23.08.2011 року. Сума податку була задекларована позивачем у серпні 2011 року. Рахунки на загальну суму 123000,00 грн. сплачено у повному обсязі.

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій з ПП "Ньютехнолоджи" на підставі належним чином оформлених документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат у період з 01.07.11 р. по 30.09.2011 р. та, відповідно, відсутнє заниження податку на прибуток на загальну суму 23 575 грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якшо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Кодексу встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Факт анулювання ТОВ "Мегаком-Плюс", як платника податку на додану вартість, немає відношення до фінансово-господарської діяльності ПП "Сек'юриті Сістемс".

Вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч. 2ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документи по господарській операції між ПП «Сек'юриті Сістемс» та ПП "Ньютехнолоджи" не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак підтверджують реальність вчинення господарської операції.

Вказані господарські операції на підставі первинних документів належним чином були відображені в облікових регістрах позивача.

В акті перевірки відсутні посилання відповідача на відсутність документів або їх неналежне оформлення з боку ПП "Сек'юриті Сістемс" по взаємовідносинам з ПП "Ньютехнолоджи". Викладене в акті судження податкового органу про необґрунтованість віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вартості придбаних послуг від ПП "Ньютехнолоджи" ґрунтується виключно на висновках акту №1168/23-4/36951648 від 31.10.11 р. документальної невиїзної перевірки ПП "Ньютехнолоджи" (ЄДРПОУ 36951648) щодо перевірки правових відносин з ТОВ "Мегаком - Плюс" (ЄДРПОУ 36478702) за серпень 2011р.

З приводу висновків відповідача щодо відсутності у контрагента ТОВ "Ньютехнолоджи" документів суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вказані обставини є лише підтвердженням порушення ведення бухгалтерського і податкового обліків в ПП "Ньютехнолоджи".

Разом із тим ПП "Сек'юриті Сістемс" не було зобов'язано перевіряти дотримання постачальниками послуг вимог податкового законодавства щодо сплати податкових зобов'язань та тим паче вимог ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не допущено порушення норм п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України.

Стосовно спірних повідомлень-рішень № 0004362204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2461,00 грн. та № 0004352204, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17 375 грн., у тому числі за основним платежем 13 900,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3 475,00 грн. суд зазначає наступне.

Так, перевіркою були встановлені порушення позивачем п. 14.1.181, п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 13900 грн., зменшене значення ряд. 19 Декларації "Залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за серпень 2011 року на загальну суму 4 139 грн. і зменшене значення ряд. 24 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту" за серпень 2011 року на загальну суму 2 461 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем податку на додану вартість у т.ч. за серпень 2011 року у сумі 20500,00 грн. До складу податкового кредиту за серпень 2011 року, що відображено у рядку 10.1 Декларацій "Операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, віднесені ПДВ по податковим накладним, що отримані від ПП "Ньютехнолоджи" на загальну суму 20500,00 грн. Обсяг наданих послуг та ПДВ, отриманих від постачальника за серпень 2011 року включені до додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ у розділі "Податковий кредит".

У перевіряємий період ПП "Сек'юриті Сістемс" здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини у тому числі з контрагентом ПП "Ньютехнолоджи".

Так, позивач є підприємством, вид діяльності якого полягає в протипожежному призначенні, у тому числі з проектуванням, монтажем, технічним обслуговуванням засобів протипожежного захисту та систем опалення, випробуванням на пожежну безпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення та відповідність встановленим вимогам.

Як було встановлено раніше, між позивачем та ПП "Ньютехнолоджи" укладено договір № 21 від 06.01.2011 року "Про інформаційно-довідкове обслуговування" позивачем було придбано у ПП "Ньютехнолоджи" послуги по загальною вартістю 123000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 20500 грн. На виконання умов договору було підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621, №716. Податкова накладна № 126 на суму 55000,0 грн.,(у т.ч. ПДВ 9166,67 грн.) була виписана ПП «Ньютехнолоджи» 09.08.2011 р., а вказана сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту і задекларована у серпні 2011 р. Податкова накладна №11 на суму 68000,0 грн. (у т.ч. ПДВ 11333 грн.) була виписана ПП «Ньютехнолоджи» 10.08.2011 р., а вказана сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту і задекларована у серпні 2011 р. Всі послуги (виготовлені та розповсюджені інформаційні листівки, календарі, рекламні буклети) позивач використав у своїй господарській діяльності, яка здійснюється для досягнення економічних результатів та з метою одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крімподатку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг у платника податку виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Оскільки позивач є зареєстрованим платником податку на додану вартість та в межах господарських операцій з ПП "Ньютехнолоджи" здійснював операції з придбання послуг, тому у позивача згідно п. 198.1 ст.198 ПКУ та у повній відповідності до цієї норми виникло право на податковий кредит стосовно сум ПДВ, нарахованих (сплачених) ПП "Ньютехнолоджи" на користь ПП "Ньютехнолоджи" у складі договірної (контрактної) вартості придбаних з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 198.1 статті 198 ПК України, передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. На виконання вимог п. 198.6 ст.198 ПКУ сплачені (нараховані) позивачем у серпні 2011 року суми ПДВ у розмірі 20500,00 грн. підтверджені виданими ПП "Ньютехнолоджі" податковими накладними. Податкові накладні були надані відповідачу до перевірки, як того вимагає п. 198.6 ст.198 ПКУ. В акті перевірки відповідачем не вказано, що документи позивачем надані не в повному обсязі, а також не ставиться під сумнівність правильність оформлення цих документів.

З цих підстав норми п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України ПП "Ньютехнолоджі" дотримані повністю. У повній відповідності до п. 198.2 ст.198 ПКУ сума ПДВ - 20500,00 грн. за операцією придбання послуг була відображена позивачем у складі податкового кредиту за датою здійснення першої з подій - датою придбання платником податку товарів, що підтверджено податковими накладними.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Оскільки ПП "Сек'юриті Сістемс" отримало від контрагента всі первинні документи по наданим послугам, то у нього як у платника податків виникло право на податковий кредит, оскільки воно підтверджується відповідними податковими накладними, і ним не порушено п.14.1.181. п. 14.1.191 ст.14. п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188. п.198.3, п. 198.6 ст.198. п.201.4, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що висновки зроблені ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, що послуги від ПП "Ньютехнолоджі" не отримувались та не використовувались у господарській діяльності позивача, не відповідають дійсності, а є лише припущенням податкового органу.

Досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідні господарські дії - зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності. Аналіз вказаних документів первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності дають суду підстави вважати, що спірні операції між позивачем та його безпосередніми контрагентами, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність збільшення основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій за вказаним видом податку здійснено податковим органом також неправомірно. В зв'язку з зазначеним, суд вважає також, що ДПІ у м. Сімферополі ДПС не мала належних підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість,

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкових повідомлень-рішень, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень, якими б позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав збільшено суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість, по податку на прибуток приватних підприємств і змешено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.12.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ч.3 ст. 160 КАСУ постанову складено 17.12.2012р.

Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 0004362204 від 05.10.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 2461,00 грн.; № 0004352204 від 05.10.2012 року про сплату ПДВ у сумі 17375,00 грн.; № 0004372204 від 05.10.2012 року про сплату податку на прибуток у сумі 23575,00 грн.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства "Сек'юриті Сістемс" (ЄДРПОУ 33655980) судовий збір у сумі 434,11 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.