Постанова

від 26.11.2012 по справі 2а-13258/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 листопада 2012 року 12 год. 16 хв. № 2а-13258/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Середюка Б.Л., представника відповідача Гопція Р.О., без участі третіх осіб, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс", про скасування рішення відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 26 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 вересня 2012 року надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (також далі за текстом - позивач) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (також далі за текстом - відповідач) про: 1) зняття арешту, накладеного державним виконавцем відповідача згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31 травня 2012 року на наступне майно: - частку у розмірі 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Кіностудія "Ялта-Фільм" (також далі за текстом - ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм") ; - частку у розмірі 95 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Артлайт" (також далі за текстом - ТОВ "Артлайт") ; - частку у розмірі 63,7 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" (також далі за текстом - ТОВ "Артпласт Інвест") ; - будівлі та споруди, загальною площею 1624,30 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (також далі за текстом - майно) ; 2) зобов'язання державного виконавця відповідача внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо зняття арешту на майно.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що відповідач, наклавши арешт на майно, порушив права позивача як заставо- та іпотекодержателя.

Ухвалою суду від 28 вересня 2012 року 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та на підставі ч. 2 ст. 53 КАС України до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, судом залучено ОСОБА_3 (також далі за текстом - третя особа-1) та товариство з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" (також далі за текстом - третя особа-2) .

У судових засіданнях 05 та 26 листопада 2012 року представник позивача надав суду письмові заяви про уточнення позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті судового рішення. Зокрема, у заяві від 26 листопада 2012 року викладено прохання про скасування постанови відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31 травня 2012 року ВП № 32804462 (також далі за текстом - оскаржувана постанова) , якою накладено арешт на частку у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм", частку у розмірі 95 % статутного капіталу ТОВ "Артлайт", частку у розмірі 63,7 % статутного капіталу ТОВ "Артпласт Інвест" та майно, а також зобов'язання відповідача вчинити дії по зняттю такого арешту.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 19 листопада 2012 року позов визнав частково, а 26 листопада 2012 року зазначив, що заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні повністю, однак письмових заперечень проти позову суду не надав.

Третя особа-1 та представник третьої особи-2 у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи треті особи повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи за відсутності третьої особи-1 та представника третьої особи-2 до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України, у судовому засіданні 05 листопада 2012 року судом здійснено заміну первинного позивача - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області на належного відповідача - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та третьою особою-2 укладено договір від 18 грудня 2007 року № 712-89 про відкриття кредитної лінії (також далі за текстом - договір № 712-89) , договори від 05 серпня 2008 року № 20836 про надання споживчого кредиту (також далі за текстом - договір № 20836) та № 808-41 про надання кредиту (також далі за текстом - договір № 808-41) (також далі за текстом - кредитні договори) .

З метою забезпечення виконання умов вказаних договорів між позивачем та третьою особою-1 укладено договори застави, а саме:

- від 03 грудня 2010 року (на виконання договору № 712-89), за умовами якого третя особа-1 передала у заставу позивачу належну їй частку у статутному капіталі (фонді) ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" та майнові права на таку частку. Розмір вкладу (внеску) третьої особи-1 у статутному капіталі ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" становить 100 % (також далі за текстом - предмет застави) ;

- від 14 грудня 2010 року (на виконання договорів № 20836 та № 808-41), за умовами якого третя особа-1 передала у заставу позивачу належну їй частку у статутному капіталі (фонді) ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" та майнові права на таку частку. Розмір вкладу (внеску) третьої особи-1 у статутному капіталі ТОВ "Кіностудія "Ялта-Фільм" становить 100 % (також далі за текстом - предмет застави) ;

- від 14 грудня 2010 року (на виконання договорів № 712-89, № 20836 та № 808-41), за умовами якого третя особа-1 передала у заставу позивачу належну їй частку у статутному капіталі (фонді) ТОВ "Артлайт" та майнові права на таку частку. Розмір вкладу (внеску) третьої особи-1 у статутному капіталі ТОВ "Артлайт" становить 95 % (також далі за текстом - предмет застави) ;

- від 14 грудня 2010 року (на виконання договорів № 712-89, № 20836 та № 808-41), за умовами якого третя особа-1 передала у заставу позивачу належну їй у статутному капіталі ТОВ "Артпласт Інвест" та майнові права на таку частку. Розмір вкладу (внеску) третьої особи-1 у статутному капіталі ТОВ "Артпласт Інвест" становить 63,7 % (також далі за текстом - предмет застави) .

Крім того, на виконання договорів № 712-89, № 20836 та № 808-41, між позивачем та третьою особою-1 14 грудня 2010 року укладено договір іпотеки № 2916 (також далі за текстом - договір іпотеки) , за умовами якого для забезпечення своєчасного виконання основного зобов'язання, у тому числі по сплаті усіх сум по основному зобов'язанню, відшкодуванню збитків, завданих прострочкою виконання, сплаті пені, будь-яких інших платежів, третя особа-1 передала позивачу на умовах, передбачених цим договором, в іпотеку нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (перелік будівель та споруд а.с. 116) (також далі за текстом - предмет іпотеки) .

Згідно з п. 1.4 розділу 1 договору іпотеки, третя особа-1 свідчить, що предмет іпотеки: не заставлено раніше, не відчужено жодним способом, у податковій заставі, в спорі та під арештом не перебуває, не є часткою, паєм, не є внеском до статутних фондів юридичних осіб. Предмет іпотеки може бути відчужений позивачем і на нього, відповідно до законодавства, може бути звернено стягнення. Предмет іпотеки не занесено і не підлягає занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Предмет іпотеки не обтяжено (не занесено до відповідних державних реєстрів заборон чи іпотек в порядку, встановленому законодавством) до моменту укладення цього договору на користь інших осіб, ніж позивач.

Як пояснив у ході судового розгляду справи представник позивача, станом на час звернення до суду з позовом зобов'язання за кредитними договорами залишаються невиконаними.

31 травня 2012 року старшим державним виконавцем відповідача прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з третьої особи-1 (боржника у виконавчому провадженні ВП № 32804462) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (також далі за текстом - ПАТ "ВТБ Банк") боргу у розмірі 5094444,10 грн., судового збору у розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Крім того, 31 травня 2012 року старшим державним виконавцем відповідача прийнято оскаржувану постанову, якою накладено арешт на усе майно третьої особи-1 у межах суми стягнення.

Суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності зняття арешту з предметів застави та іпотеки, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно зі ст.ст. 1, 3, 4 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Згідно зі ст. 572, ч.ч. 3, 4 ст. 577, ст. 589, ч.ч. 2, 5 ст. 590 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку", нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" (також далі за текстом - Закон) , звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що державну реєстрацію предмета застави здійснено 12 та 13 травня 2011 року, а предмета іпотеки - 14 грудня 2010 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19 вересня 2012 року № 37894651 та витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19 вересня 2012 року № 37885325, тобто до постановлення Києво-Святошинським районним судом Київської області рішення від 22 грудня 2011 року у справі № 2-3218/2011, на виконання якого вказаним судом видано виконавчий лист від 12 березня 2012 року № 2-3218/2011, на підставі якого (листа) відкрито виконавче провадження ВП № 32804462.

Викладені положення та обставини, за переконанням суду, свідчать про протиправність звернення відповідачем стягнення на майнові права та майно третьої особи-1, що є предметами застави та іпотеки, зареєстрованої у встановленому законом порядку до постановлення судом рішення про стягнення з третьої особи-1 коштів.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

З аналізу викладеного положення вбачається, що відповідач повинен був повідомити позивача, як заставодержателя, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача, у даному випадку ПАТ "ВТБ Банк", яке не є заставодержателем.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про скасування оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 6 ст. 52, ч.ч. 2, 3 ст. 57 Закону (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими ч. 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, враховуючи, що арешт відповідачем накладено на все майно боржника у межах суми стягнення, тобто без зазначення в оскаржуваній постанові переліку конкретного майна, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування вказаної постанови.

Стосовно строків звернення позивача з позовом суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 99, ч.ч. 1, 2 ст. 181 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Проаналізувавши викладені положення, суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущено передбачений КАС України шестимісячний строк звернення до суду, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, отже на нього не розповсюджуються положення ст. 181 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи: представник позивача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов; представник відповідача не надав належних доказів на підтвердження необґрунтованості вимог позивача.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс", про скасування рішення відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 181, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково позов публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс", про скасування рішення відповідача та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

2. Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області вчинити дії по зняттю арешту, накладеного згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31 травня 2012 року у виконавчому провадженні ВП № 32804462, з наступного майна:

- частки у розмірі 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта-Фільм" (ідентифікаційний код 33402253);

- частки у розмірі 95 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Артлайт" (ідентифікаційний код 32917776);

- частки у розмірі 63,7 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Інвест" (ідентифікаційний код 33744372);

- будівель та споруд, загальною площею 1624,30 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме літера "А" - механічної майстерні, площею 187,7 кв.м., літера "А" - прибудови, літера "А-1" - навісу, без літери - ганку, літера "Б" - сховища, площею 544,3 кв.м., літера "Б" - навісу, літера "Б-1" - навісу, літера "В" - універсального багатопрофільного цеху, площею 890 кв.м., літера "Г" - прохідної, літера "Ж" - навісу, літера "З" - сховища № 1, літера "И" - побутового приміщення, літера "И" - навісу, без літери - ганку, літера "М" - побутового приміщення, літера "М" - навісу, без літери - ганку, літера "Н" - сховища № 3, літера "О" - навісу, літера "Р" - РБУ, літера "У" - сховища інвентарю, літера "Ф" - навісу, літера "Х" - вбиральні, літера "Щ" - прохідної, літера "Э" - сараю, літера "Ю" - огороджень, без літери - інших споруд.

3. Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (ідентифікаційний код 19357762) здійснений ним судовий збір у розмірі 32,19 грн. (Тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок) із Державного бюджету України.

5. Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області у двадцятиденний строк із дня отримання копії постанови подати до суду звіт про виконання судового рішення, роз'яснивши, що за наслідками розгляду звіту про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

6. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третім особам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 03 грудня 2012 року