Рішення

від 13.12.2012 по справі 12/73/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 грудня 2012 р. Справа 12/73/2012/5003

за позовом: Приватного підприємства "Нафта-Люкс" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 93, оф. 736, ідент. код 33935780)

до: Приватного підприємства "Мальвіна" (24600, Вінницька обл., Крижопільський р-н, смт. Крижопіль, вул. Леніна, 60; 24600, Вінницька обл., Крижопільський р-н, смт. Крижопіль, вул. Мічуріна, 24, ідент. код. 24900665)

про стягнення 11 570,28 грн.

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача: не з"явився

відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Нафта-Люкс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Мальвіна" 10 184,18 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання договірних зобов»язань за договором поставки № 137 від 10.12.2009р., 753,35 грн. пені, 457,82 грн. -три відсотки річних, 174,93 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 22.11.2012р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.12.2012р.

В судове засідання 13.12.2012р. позивач та відповідач повноважних представників не направили, відзиву на позов та витребуваних документів не надали.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення йому рекомендованої кореспонденції.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка надіслані позивачу за вказаною у позовній заяві адресою (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 93, оф. 736), повернуті підприємством зв'язку з відміткою, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання.

Відповідно до наданих в якості додатку до позовної заяви копії виписки з ЄДР № 381253 та та довідки з ЄДР № 521577, місцезнаходженням позивача - ПП "Нафта-Люкс" є: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 93, оф. 736.

Відповідно до ст. 93 ЦК України , абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року місцезнаходженням юридичної особи (до яких згідно зі ст. 1 ГПК України відносяться громадяни, які у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності) - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже місцезнаходженням позивача є адреса, зазначена у довідці з ЄДР.

Ухвала суду надіслана позивачу саме за цією адресою, що, відповідно до ст. 64 ГПК України є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання ухвали позивачем.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

Крім того, суд приймає до уваги п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п. 11 інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.

Відстуність представників сторін в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

10.12.2009р. між Приватним підприємством "Нафта-Люкс" (Постачальник) та Приватним підприємством "Мальвіна" (Покупець) укладено договір поставки № 137, відповідно до якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця у зумовлені строки (строк) нафтопродукти, надалі "Товар", а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість по ціні, відповідній до затвердженого Постачальником Прейскуранта цін на Товар, що діє на день отримання Покупцем Товару, в кількості та асортименті, зазначених у видатковій накладній Постачальника, на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, предметом поставки є паливно-мастильні матеріали (ПММ), які повинні відповідати державним стандартам України і супроводжуватися сертифікатами відповідності та паспортами якості.

Передача Товару Постачальником Покупцю здійснюється при наданні Покупцем або його довіреною особою, яка уповноважена на отримання Товару, Довіреності (Форма № М-2) на отримання зазначеної кількості Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця після підписання сторонами видатково/прибуткової накладної. (п. 2.2. Договору).

Постачальник зобов'язується поставити Товар Покупцю в 3-х денний термін з дня виставлення рахунку-фактури Постачальником. (п. 2.4. Договору).

Сторонами у кожному випадку окремо при поставці партій Товару та їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін. (п. 3.1. Договору).

Кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, може встановлюватися в одиницях вимірювання (літр). Сторони мають право на протязі дії цього договору за погодженням змінювати загальну кількість товарів, що поставляються, про що сторони (до чи після поставки) укладають додатки до специфікації. Претензії щодо кількості Товару в межах природних втрат маси та граничного розходження визначеної маси нетто між сторонами не розглядається. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна товару на окрему партію товару, що поставляється, вказується Постачальником у рахунку-фактурі та передається Покупцю факсимільним зв'язком і остаточно узгоджується Покупцем шляхом підписання специфікації. Ціни встановлюються у національній валюті України.

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником на протязі строку дії цього договору, згідно видаткових накладних, специфікацій, та додатків до договору (п. 4.3. Договору).

Виходячи зі змісту п. 4.4. Договору Покупець повинен оплатити отриманий товар не пізніше 10-ти (десяти) банківських днів з моменту його поставки/отримання.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом

безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому договорі, або інших реквізитах, погоджених Сторонами (п. 4.5. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у відповідності з чинним законодавством України.

У випадку порушення строків, передбачених п. 4.4. даного договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми (згідно ст.625 Цивільного кодексу України), а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення (п. 5.2. Договору).

Цей Договір вступає в дію з дати його укладання обома Сторонами і діє на протязі одного року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених законодавством України. Якщо Сторони не заявлять про свій намір розірвати договір після закінчення строку дії, договір вважається укладеним на невизначений термін (п. 7.1. Договору).

На виконання умов Договору, на підставі видаткової накладної № РН-0000565 від 03.12.2010р. позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 34 293,00 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши позивачу 24 108,82 грн., що стверджується банківськими виписками по рахунку.

Відтак, станом на день подачі позову та розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 184,18 грн.

Наведене стверджується копіями документів:

- договору поставки № 137 від 10.12.2009 р.,

- рахунку-фактури № СФ-0000579 від 03.12.2010 р.,

- видаткової накладної № РН-0000565 від 03.12.2010 р.,

- довіреності № 18 від 03.12.2012 р.,

- виписок банку про сплату коштів по рахунку позивача,

- інших матеріалів справи -

а також відсутністю заперечень відповідача на позов.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 184,18 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань нараховано до стягнення з відповідача 753,35 грн. пені за період з 10.05.2012р. по 05.11.2012р.; 457,82 грн. - три відсотки річних (за період з червня 2011р. по жовтень 2012р.); 174,93 грн. - втрат від інфляції (за період: червень 2011р., серпень-грудень 2011р.; січень-вересень 2012р.).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Відповідно до п. 4.4. Договору, Покупець повинен оплатити товар не пізніше 10-ти (десяти) банківських днів з моменту його поставки.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 753,35 грн. пені за період з 10.05.2012р. по 05.11.2012р. не врахував положень ч.6 ст. 232 ГК України, тобто те, що нарахування пені у даному випадку могло мати місце лише за період 6 місяців з дня, коли зобов"язання по оплаті товару мало бути виконано, а саме: з 18.12.2010 р. по 18.06.2011 р., і це виключає стягнення пені за період з 10.05.2012 по 05.11.2012 р.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Приватного підприємства "Нафта-Люкс" про стягнення з Приватного підприємства "Мальвіна" 753,35 грн. пені задоволенню не підлягають.

У розрахунку інфляційних втрат позивач не врахував випадки дефляції у періоді з січня по вересень 2012 р., а саме: у травні, червні, липня, серпні 2012 р.

Між тим, у 2 пункті Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Враховуючи наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 174,93 грн. - втрат від інфляції, підлягають частковому задоволенню у розмірі: 42,44 грн.

Дослідивши розрахунок позивача заявлених до стягнення 457,82 грн. трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Мальвіна" (24600, Вінницька обл., Крижопільський р-н, смт. Крижопіль, вул. Мічуріна, 24, ідент. код. 24900665; п/р 26009055301338 в Вінницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк" м. Вінниця, МФО 302689) на користь Приватного підприємства "Нафта-Люкс" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 93, оф. 736, ідент. код 33935780; п/р 2600886773 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) 10 184,18 грн. (десять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 18 коп.) боргу, 457,82 грн. (чотириста п"ятдесят сім гривень 82 коп.) три відсотки річних, 42,44 грн. інфляційних, 1486,27 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят шість гривень 27 коп.) витрат на сплату судового збору.

3. В позові в частині стягнення 753,35 грн. (сімсот п"ятдесят три гривні 35 коп.) пені та 132,49 грн. (сто тридцять дві гривні 49 коп.) інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 грудня 2012 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ПП "Нафта-Люкс" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 93, оф. 736)

3 - відповідачу - ПП "Мальвіна" (24600, Вінницька обл., Крижопільський р-н, смт. Крижопіль, вул. Мічуріна, 24)