Рішення

від 17.09.2008 по справі 20/381/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/381/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.08                                                                          Справа №  20/381/08

Суддя   Гандюкова  Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом  Концерну “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя    

до Житлово-будівельного кооперативу №7 “Запоріжсталь”,   м.Запоріжжя

про стягнення суми 41 070,74 грн.    

                                                                                                                 Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача   –Юрковська О.А. (довіреність № 4/27 від 02.01.2008р.);                              

Від відповідача  – Ржанніков В.І. (довіреність № б/н від 01.09.2008р.);                              

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу №7 “Запоріжсталь” на користь Концерну “Міські теплові мережі” суми 41 070,74 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з лютого по травень 2008 року., станом на 01.06.2008р.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2008р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/381/08, судове засідання  призначено на 10.09.2008р.

10.09.2008р. у судовому засіданні оголошено перерву до 17.09.2008р.

17.09.2008р. справу  розглянуто,  за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що за період з часу подання позовної заяви відповідачем були здійснені платежі . всього з лютого по серпень 2008р. відповідачу була нарахована сума 72531,59 грн., сплачено за цей період, з урахуванням субвенцій, загальна сума 52 245,72 грн. Оскільки, сплачуючи за отриману теплову енергію, відповідач не вказував у призначенні платежу за який період здійснювалася оплата, грошові кошти зараховувались в рахунок погашення заборгованості. Просить стягнути заборгованість станом на 09.09.2008р. за період з лютого по серпень 2008 року у розмірі 20 285,87 грн., в частині стягнення суми 20 784 грн. просить припинити  провадження у справі.  В порядку ст.22 ГПК України заява прийнята судом до розгляду.  Позовні вимоги обґрунтовано договором на відпуск теплової енергії №2515к від 01.10.2002р., ст.ст.526, 527,530, ч.1 ст.626, ст.629, ч.1 ст.903 ЦК України, ст.ст.173,193, 198, 199 ГК України, ст.19 Закону України “Про теплопостачання”.

Відповідач у своєму первісному відзиві позов не визнав, посилаючись на те, що  Концерн “Міські теплові мережі” користуючись своїм монопольним становищем понудив відповідача укласти з ним договір №2515К від 01.10.2002р.  Однак, фактично споживачами теплової енергії є мешканці багатоквартирного будинку, а не ЖБК-7 “Запоріжсталь”.  По суті позовних вимог зазначив, що згідно з актом звірки заборгованість мешканців будинку по вул..Союзній,77, за спожиті тепло та гарячу воду станом на 01.08.2008р. складала 26779,41 грн. 29.08.2008р. платіжним дорученням №2515-К Концерну “МТМ” сплачено суму 13900,00 грн.  На день подання відзиву (від 04.09.2008р.) відповідач визнавав заборгованість мешканців будинку в сумі 12879,41 грн. Просив суд визнати договір №2515-К від 01.10.2002р. таким, що суперечить діючому законодавству, зобов'язати  Концерн “Міські теплові мережі” укласти договори з безпосередніми споживачами тепла та гарячої води, розстрочити заборгованість безпосередніх споживачів в сумі 12879,41 грн. на 24 місяці.  

В процесі розгляду справи відповідач  визнав уточнені позовні вимоги в сумі 20 285,87 грн.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” (Постачальник, позивач у справі) та ЖБК № 7 “Запоріжсталь”  (Споживач, відповідач) був укладений договір № 2515 на відпуск теплової енергії.  Відповідно до розділу 1 Договору Позивач постачав Відповідачу теплову енергію, а Відповідач повинен оплачувати теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

До договору укладалися додаткові угоди №1 від 01.10.2002р. (яка в подальшому  додатковою угодою №3 визнана такою, що втратила чинність), №2 від 08.10.2004р.,№3 від 01.09.2007р.

Відповідно до п.п.21, 22 зазначеного договору споживач зобов'язаний здійснювати збір абонентської плати за опалення та гаряче водопостачання  з усіх квартиронаймачів та орендарів. Усі розрахунки за договором здійснюються на підставі рахунків, які виписуються Постачальником. Строк оплати –протягом 3-х банківських днів, з дня виставлення рахунку.

Додатковою угодою №3 пункт 22 договору доповнено та викладено у наступній редакції: Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином  та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання підписаного акту або обґрунтованих  заперечень і його підписання у встановлений термін, акт підписується Теплопостачальною організацією, та вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.       

Відповідно до умов договору він набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.10.2002р. по 30.09.2003р. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору від однієї із сторін не надійде заява про відмову від договору або його перегляд (п.26).  

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд  вважає позов  таким, що підлягає  частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України  щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлені п.4 Прикінцевих положень цього Кодексу.

Правовідносини сторін виникли у 2002р. і продовжуються до цього часу, тому суд застосовує норми ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004р.  

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення  цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору  є договір.

Як слідує із матеріалів справи,  в період з лютого по травень 2008 року кожного місяця співробітником філії Концерну “МТМ” Заводського району вручалися Відповідачу під підпис рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії, про що свідчать реєстри, додані до позовної заяви. Акти за цей період  на загальну суму 57 313,77 грн. підписані сторонами без зауважень. Відповідач здійснював часткові проплати, наявність боргу визнає.  

Первісно позивачем була заявлена до стягнення сума заборгованості за період з лютого по травень 2008р. у розмірі 41 070,74 грн. В уточненій позовній заяві від 09.09.2008р., у зв'язку з частковою проплатою в сумі 20 784,87 грн., позивач зменшив розмір позовних вимог до 20 285,87 грн., однак період, за який стягується заборгованість збільшив –з лютого по серпень 2008р.  включно. Тобто позивачем додатково включено заборгованість за червень –серпень 2008р. у розмірі 15217,82 грн. При цьому, позивач вказує, що оскільки відповідач не вказував за який період здійснюється проплата, грошові кошти розподілялися  позивачем самостійно в рахунок погашення боргу.    

В частині стягнення суми боргу у розмірі 15217,82 грн. за період з червня по серпень 2008р., яку позивач додатково включив до позовних вимог, суд відмовляє, оскільки позивачем не надано належних доказів направлення або вручення відповідачу рахунків та актів приймання передачі за цей період, які  згідно з умовами  договору  є підставою для проведення розрахунків. Таким чином, відсутні докази в підтвердження виникнення у відповідача зобов'язання сплатити грошові кошти за спожиту теплову енергію в період з червня по серпень 2008 року станом на день розгляду даної справи.  

Позовна заява надійшла до суду 18.07.2008р., провадження у справі порушено 22.07.2008р.  Із наданого позивачем розрахунку суми боргу станом на 01.06.2008р. слідує, що за період з лютого по травень 2008р. включно заборгованість відповідача складала 34 070,74 грн. Згідно з підписаним сторонами актом звірки за період з лютого по травень 2008р., після подання позовної заяви та порушення провадження у справі, а саме: 29.07.2008р. та 01.09.2008р., відповідачем було здійснено проплату на загальну суму 26 700 грн. Зазначена сума була зарахована позивачем в рахунок погашення боргу за період з лютого по травень 2008р.   

У зв'язку з цим провадження в частині стягнення суми 26 700 грн. основного боргу  підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Доказів належного виконання зобов'язання і перерахування позивачу суми основного боргу за спожиту теплову енергію в період з лютого по травень 2008р., яка на час розгляду справи складає 7370,74 грн. відповідачем не надано.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 7370,74 грн. основного боргу за період з лютого по травень 2008р.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Викладені відповідачем обставини щодо того що договір  № 2515 на відпуск теплової енергії від 01.10.2002р. суперечить діючому законодавству та незгоди  відповідача  з тим, що він є споживачем  теплової енергії, можуть бути предметом дослідження в рамках розгляду відповідного спору між сторонами. На час розгляду справи договір є чинним, в установленому порядку не визнаний судом недійсним.   

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 340 грн. 71 коп. державного мита та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір доведений до суду внаслідок його неправильних дій.

Керуючись  ст.ст.22, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.        

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №7 “Запоріжсталь” (69067,  м.Запоріжжя, вул. Союзна, 77, р/р 26006203126001 у ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399, ЄДРПОУ 20514563) на користь Концерну “Міські теплові мережі”  (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м.Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 32121458)  суму 7 370 грн. 74 коп. основного боргу, суму 340 грн. 71 коп. витрат на державне мито, суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

У частині стягнення суми 26 700 грн. провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                   Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.   Рішення оформлено і підписано у повному обсязі  24.12.2008 р.