Рішення

від 10.12.2012 по справі 10/5007/1253/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2012 р. Справа № 10/5007/1253/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Імпульс-Транс" (м.Житомир)

про стягнення 54804,74 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54804,74 грн., з яких 46000,00 грн. основної заборгованості, 3516,16 грн. пені, 2765,71 грн. 3% річних та 2522,87 грн. інфляційних.

03.12.2012 на адресу господарського суду від позивача надійшли наступні документи: обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми боргу; копія Витягу з ЄДР №15211578 від 26.11.2012; довідка про стан заборгованості №28/11/12-2 від 28.11.2012; копії звітів про дебітові та кредитові операції по рахунку №26008060294196, на підтвердження проведених відповідачем розрахунків, та клопотання від 28.11.2012, згідно якого позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника в судове засідання, просить розглядати справу за його відсутності (а.с.85-101). Вказані документи були долучені судом до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися. Ухвала господарського суду Житомирської області від 21.11.2012, направлена відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, повернулася з відміткою поштового відділення: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.102-104).

Згідно Спеціального витягу №15183378, зробленого судом у відповідності до статей 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", станом на 22.11.2012 відповідач значиться в ЄДР за адресою: 10006, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський район, провулок 3-й Вишневий, буд.6 (а.с.81-82).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялася ухвала господарського суду, відповідає адресі, вказаній у витягу з ЄДР.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка сторін, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, господарський суд встановив наступне.

10.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аіс-Лізинг" (позивач/лізингодавець) та Приватним підприємством "Імпульс-Транс" (відповідач/лізингоодержувач) було укладено договір оперативного лізингу №776 (далі - договір (а.с.13-18)) з додатками до нього.

Так, ст. 806 ЦКУ визначає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом п.1.1 договору строни погодили, що лізингодавець надає в користування лізингоодержувачу предмет лізингу (майно) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.4.3 договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

З акту приймання-передачі майна від 25.06.2010 (а.с.22-23), а також довіреності серії 12ААА №294945 від 24.06.2010 на отримання матеріальних цінностей (а.с.24-25) вбачається, що лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у володіння та користування наступне майно (предмет лізингу):

- Бувший у використанні автомобіль FAW CA 3252 двигун CA6DLI-31 (ЄВРО 2), 7700см3, 310 к.с., турбодизель, інтеркулер, 9-ст. КПП, блокіровка диференціала ведучих мостів (між колісна та міжосьова), кабіна 1 спальне місце, колісна формула 6х4, самохвал, заднє розвантаження, г/п 17750 кг., об'єм кузова 18 м3, ГУР, АБС, авто магнітола, кондиціонер, рік випуску 2007, № шасі (кузова, рами) Y7CCA325270072378, двигун №CA6DLI-3150807452, реєстраційний номер АА3940ЕА, вартістю без ПДВ 145833,33 грн.

- Бувший у використанні автомобіль FAW CA 3252 двигун CA6DLI-31 (ЄВРО 2), 7700см3, 310 к.с., турбодизель, інтеркулер, 9-ст. КПП, блокіровка диференціала ведучих мостів (між колісна та міжосьова), кабіна 1 спальне місце, колісна формула 6х4, самохвал, заднє розвантаження, г/п 17750 кг., об'єм кузова 18 м3, ГУР, АБС, авто магнітола, кондиціонер, рік випуску 2007, № шасі (кузова, рами) Y7CCA325270072382, двигун №CA6DLI-3150807451, реєстраційний номер АА3941ЕА, вартістю без ПДВ 145833,33 грн.

Загальна вартість переданого згідно договору оперативного лізингу №776 від 10.06.2010 за актом приймання-передачі майна склала: без ПДВ - 291666,67 грн., крім того ПДВ 20 % - 58333,33 грн., разом з ПДВ 20% - 350000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦКУ до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною 1 ст.762 ЦКУ передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, в п. 3.1 договору сторони визначили, що за користування майном лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до цього Договору).

Додатковою угодою №1 до договору №776 оперативного лізингу від 10.06.2010 (а.с.21), а саме п.2 сторони змінили графік сплати лізингових платежів і додаток №1 до договору виклали в новій редакції:

№ строк сплати Призначення платежів Сума без ПДВ, ПДВ, грн. Сума з ПДВ,

грн. грн.

1. 15.06.2010 Перший лізинговий платіж 13333,33 2666,67 16000,00

2. 26.07.2010 Черговий лізинговий платіж 13333,33 2666,67 16000,00

3. 26.08.2010 Черговий лізинговий платіж 13333,33 2666,67 16000,00

4. 26.09.2010 Черговий лізинговий платіж 13333,33 2666,67 16000,00

5. 26.10.2010 Черговий лізинговий платіж 13333,33 2666,67 16000,00

6. 26.11.2010 Черговий лізинговий платіж 13333,33 2666,67 16000,00

Х Х Разом за договором 80000,00 16000,00 96000,00

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, сплативши на рахунок позивача 23.06.2010 - 16000,00грн., 03.09.2010 - 16000,00грн. та 04.10.2011 - 5000,00 грн., а всього 37000,00 грн. (а.с.94-97).

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу була направлена претензія б/н від 22.05.2012 з вимогою погасити заборгованість по сплаті лізингових платежів в строк до 04.06.2012 (а.с.37).

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №61 від 11.06.2012, згідно якого повідомив, що ПП "Імпульс-Транс" знаходиться у скрутному становищі та не має коштів на повне погашення заборгованості. У зв'язку з вказаним, відповідач просив розділити зазначену позивачем суму боргу на п'ять платежів з метою погашення заборгованості в найкоротші строки (а.с.43).

Згодом в рахунок погашення боргу по простроченим лізинговим платежам відповідач сплатив 11.07.2012 - 5000,00 грн., 17.07.2012 - 4000,00 грн. та 25.07.2012 - 4000,00 грн. (а.с.98-100). Таким чином, сума здійснених ПП "Імпульс-Транс" згідно договору від 10.06.2010 оплат склала 50000,00 грн. (37000,00 грн. + 5000,00 грн. +4000,00 грн. + 4000,00 грн.).

З огляду на вказане, на дату звернення до суду, зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті лізингових платежів склали 46000,00грн. (96000,00грн. - 50000,00грн.), що підтверджується звітами про дебітові та кредитові операції по рахунку №26008060294196 (а.с.94-100); довідкою позивача про стан заборгованості №28/11/12-2 від 28.11.2012 (а.с.93), додатковою угодою №1 до договору №776 оперативного лізингу від 10.06.2010 (а.с.21), листом №61 від 11.06.2012 (а.с.43) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за прострочення сплати лізингових платежів обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 46000,00грн.

Що стосується заявленої позивачем пені, що згідно розрахунку останнього (а.с.10) становить 3516,16грн., слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою сплату лізингоодержувачем штрафних санкцій, передбачених в п.11.2 цього договору.

Відповідно до п.11.2 договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує лізингоодержувачу такі штрафні санкції: 11.2.1 - за порушення обов'язку з несвоєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п.3.1 цього договору, - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Так, згідно розрахунку позивача, здійсненого з урахуванням проведених відповідачем оплат, сума пені за період з 27.09.2010 по 26.03.2011 на суму 14000,00грн., за період з 27.10.2010 по 25.04.2011 на суму 16000,00грн. та за період з 27.11.2010 по 26.05.2011 на суму 16000,00грн. склала 3516,16 грн.

Перевіривши розрахунок пені, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, суд вважає вимогу про її стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.11), розмір 3% річних складає 2765,71грн.

Судом встановлено, що виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, вимога про стягнення 3% річних у заявленій сумі є обґрунтованою.

Що ж стосується нарахованих позивачем до стягнення 2522,87 грн. інфляційних, то проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів; враховуючи, що при здійсненні нарахування позивачем було невірно застосовано індекси інфляції за визначені в позовній заяві періоди, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення є сума інфляційних в розмірі 2504,43грн. Так, згідно розрахунку суду сумарний індекс інфляції за період з жовтня 2010 по вересень 2012 років на суму 14000,00 грн. склав - 105,92%, за листопад 2010 - вересень 2012 років на суму 16000,00 грн. - 105,39%, а за період з грудня 2010 по вересень 2012 років на суму 16000,00 грн. індекс інфляції склав 105,08%.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у стягненні 18,44 грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх заявлено позивачем безпідставно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню на суму 54786,30 грн., з яких: 46000,00 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 3516,16 грн. пені, 2765,71 грн. 3% річних та 2504,43 грн. інфляційних. У стягненні 18,44 грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Імпульс-Транс" (10006,, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н, провул. 3-й Вишневий, буд.6, ідент. код 34687436)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (04073, м. Київ, провул. Балтійський, буд. 20, ідент. код 33635277):

- 46000,00 грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам;

- 3516,16 грн. пені;

- 2765,71 грн. 3% річних;

- 2504,43 грн. інфляційних;

- 1608,96 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.