Рішення

від 04.12.2012 по справі 5006/29/101/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.12 р. Справа № 5006/29/101/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донком-М», м.Донецьк

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Брикет», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у сумі 142 029,70грн., пені у розмірі 134 664,38грн.

за участю:

від позивача: Кірєєв Д.А. (за довіреністю);

від відповідача: Попов А.О. (за довіреністю);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донком-М», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Брикет», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 142 029,70грн., пені у розмірі 134 664,38грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №Пс11/1 від 04.01.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №Пс11/1 від 04.01.2011р., додаткової угоди до договору, специфікації до договору, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 20.04.2012р. складає 212 029,70грн., претензії №23/05 від 23.05.2012р., листа №422/02-02 від 27.06.2012р., акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.08.2012р. складає 142 029,80грн., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Донком-М».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 15, 49, 54, 61 Господарського процесуального кодексу України.

13.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано акт звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 25.10.2012р. складає 142 029,70грн., довідку за підписом директора ТОВ «Донком-М» №08/11-1 від 08.11.2012р., яка свідчить про те, що поставка товару ПАТ «Брикет» здійснювалась за договором №Пс11/1 від 04.01.2012р. інші правовідносини з постачання товарів, опосередкованих іншими договорами - відсутні, платіжні доручення та належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Донком-М», видаткових накладних, податкових накладних.

19.11.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №774/07-21 від 13.11.2012р. в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Відповідно до умов договору, а саме, відповідно до п.5 «Строк та порядок оплати» Специфікації №2 від 29.02.2012р. до договору, оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дня поставки товару Покупцю. Однак, умовами Договору не визначено який день вважається днем поставки товару, тому встановити строк оплати за умовами Договору неможливо. Також посилання Позивача на п.5.1 Договору, щодо стягнення з ПРАТ «Брикет» штрафних санкцій є неправомірними і безпідставними, оскільки за відсутності події для настання строків здійснення оплати за Товар та недотримання Позивачем належних умов Договору щодо передачі документів які підтверджують якість товару, ПРАТ «Брикет» фактично не міг прострочити виконання грошового зобов'язання.

Представник Позивача у судове засідання 04.12.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 04.12.2012р. з'явився, проти позовних вимог заперечив про, що виклав свою позицію у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донком-М» (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Брикет» (Покупець) було укладено договір поставки №Пс11/1, відповідно п.1.1 якого на умовах, викладених у розділах даного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар, в асортименті, за цінами у кількості, зазначеними у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору

Згідно п.1.2 договору Продавець поставляє Товар протягом строку дії даного Договору у узгодженому з Покупцем порядку.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків:

- ціна товару встановлена у національній валюті України, та вказана у Специфікаціях до Договору (п.2.1 Договору);

- загальна сума Договору приблизно складає суму у національній валюті України, встановленій відповідно сум, зазначених у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.2.3 Договору);

- розрахунки Покупця з Продавцем за поставлений Товар здійснюються по факту поставки протягом трьох робочих днів. За згодою Сторін можлива передплата (п.2.5 Договору);

Згідно п.5.4 договору у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання будь-якої з сторін, добросовісна сторона залишає за собою право стягнення з винної сторони пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання.

Відповідно п.5.5 договору виконання Сторонами вимог з оплати неустойки, пені, штрафу та/або виконання вимог за іншими санкціями, не звільняє Сторін з виконання своїх зобов'язань за Договором.

29 грудня 2011 року між Сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, в якій п.8.2 договору виклали у наступній редакції: даний договір вступає в дію з момент його підписання та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного їх виконання.

Специфікацією №2-2012 від 29.02.2012 року Сторони визначили асортимент, кількість, ціну, суму яка склала 165 291,60грн., строки поставки, порядок поставки, строк та порядок оплати: протягом 30 календарних днів з дня поставки товару Покупцю.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 631 831,20грн., що підтверджується видатковими накладними №48 від 01.03.2012р., №49 від 02.03.2012р., №50 від 03.03.2012р., №52 від 05.03.2012р., №53 від 06.03.2012р., №54 від 07.03.2012р., №59 від 19.03.2012р., №62 від 21.03.2012р., №63 від 22.03.2012р., №64 від 23.03.2012р., №65 від 26.03.2012р., №67 від 27.03.2012р., №69 від 29.03.2012р., №71 від 30.03.2012р., №23 від 13.02.2012р, №24 від 13.02.2012р., №26 від 15.02.2012р., №27 від 15.02.2012р, №28 від 17.02.2012р.,№29 від 17.02.2012р., №30 від 18.02.2012р., №31 від 20.02.2012р., №32 від 21.02.2012р., №33 від 21.02.2012р., №34 від 22.05.2012р., №35 від 23.02.2012р., №36 від 23.02.2012р., №37 від 24.02.2012р., №38 від 26.02.2012р. №39 від 27.02.2012р., №40 від 27.02.2012р., №44 від 28.02.2012р., №45 від 28.02.2012р., №46 від 29.02.2012р., №1 від 03.01.2012р., №2 від 04.01.2012р., №3 від 05.01.2012р., №10 від 23.01.2012р., №11 від 23.01.2012р., №13 від 26.01.2012р.

Факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 142 029,70грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлено претензію №23/05 від 23.05.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

Відповідач у листі №422/02-02 від 27.06.2012р. просив продовжити строки для погашення заборгованості.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Факт заборгованості також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 25.10.2012р. складає 142 029,70грн.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №Пс11/1 від 04.01.2011р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 631 831,20грн., проте Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар.

Щодо тверджень Відповідача про те, що Позивачем не передані документи на поставлену продукцію суд зазначає наступне:

Згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. За твердженням Позивача при отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції.

Крім того, згідно ч.1 ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору поставки або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 ЦК України).

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 142 029,70грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 142 029,70грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Відкритого акціонерного товариства «Брикет».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.4 договору у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання будь-якої з сторін, добросовісна сторона залишає за собою право стягнення з винної сторони пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" дійшов висновку щодо часткового задоволення пені у розмірі 11 436,96грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донком-М», м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства «Брикет», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 142 029,70грн., пені у розмірі 134 664,38грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Брикет» (ЄДРПОУ 00176526, 83111, м.Донецьк, Петровський район, вул.Нижньовартівська, буд.14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донком-М» (ЄДРПОУ 37254867, 83003, м.Донецьк, вул.Лівобережна, буд. 11) заборгованість у розмірі 142 029,70грн., пеню у розмірі 11 436,96грн., судовий збір у сумі 3 069,33грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 04.12.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.12р.